Немовляті – мільйон доларів, молодятам – державну квартиру...

Розмовляємо з Марселем у кав’ярні, з вікна якої відкривається панорама вечірнього Львова. За цією красою рідного міста львів’янин дуже сумує. Марсель, у якого батько сирієць, а мама українка, закінчив університет ім. І. Франка (перську філологію). Працював у мобільній компанії. Коли її викупили росіяни, європейська політика різко змінилася на “совкову”. Звільнився чи не з усією командою. Рідний дядько запросив Марселя у Дубаї на відпочинок. Йому так сподобалася ця країна, що вирішив залишитися в ОАЕ і знайти роботу.

28-річний Марсель ділиться першими враженнями від Дубаї. “Вражає інфраструктура міста, його масштаби, - каже. - Наприклад, вежа Бурдж Халіфа має 162 поверхи - це найвища споруда світу. Дивишся на цей кілометровий будинок, який блищить на сонці, і аж подих захоплює. Дивує автоматизоване метро, яке не має водія... На вулиці всюди відеокамери, тож виходиш з дому і почуваєшся у безпеці. У Дубаї дев’ять місяців рай. Сім місяців на рік можна плавати у морі. У літні місяці стовпчик термометра часом сягає позначки плюс 50. Буває, що й дихати важко. Але всюди є кондиціонери. Навіть на пляжах. А ось дощ для “еміратців” — аномалія. Коли злива, люди попереджають керівників, що спізняться на роботу або взагалі не прийдуть”.

Помічаю на шалику у Марселя фото президента ОАЕ... За його словами, президент не такий популярний у цій країні, як прем’єр-міністр Шейх Мохаммед. Його всі люблять. Він спокійно пересувається по місту, без величезних кортежів, біля нього максимум кілька охоронців (у 66-річного прем’єр-міністра декілька дружин і шістнадцятеро дітей. - Авт.)”.

Марсель має резидентську візу, дозвіл на роботу і проживання в ОАЕ. “Першу свою роботу я знайшов завдяки знайомству, але, в принципі, роботу знайти нескладно, - каже. - Працював в американському видавництві, яке видавало навчальну літературу. Проводив презентації книжок у школах. Сьогодні працюю у сфері освіти як консультант, презентую у школах, коледжах, університетах програмне забезпечення (зокрема з вивчення англійської мови), проводжу тренінги. А у вихідні організовую весілля, корпоративи, дитячі вистави у театрах. Працюю шоуменом, або, як кажуть у Дубаї, майстром церемоній”. “Як виглядає весілля в арабів?” - цікавлюся. “У них весілля розділене на жіноче і чоловіче. Дружина святкує зі своїми гостями, чоловік — зі своїми. Тільки в мечеті беруть разом шлюб - і все. Святкування масштабні: живі квіти, декорації, шоу-програма (музиканти, акробати), столи ломляться від їжі... Чим багатша сім’я — тим крутіше весілля”.

Марсель розповідає про життя-буття корінних “еміратців” (локалів), бо таких, як він, у цій країні називають резидентами. “Коли дитина народжується, вона отримує від держави близько мільйона доларів (це якщо мама і тато місцеві). Якщо пара одружується, держава виділяє їм житло (за комунальні послуги вони не платять), мають право на безкоштовну медицину, а їхні діти — на навчання. Якщо шлюби змішані, багато пільг від держави подружжя втрачає”.

Життя у цій країні дороге. “Люди кажуть, нафти у Дубаї майже не залишилося, - веде далі Марсель, коли розпитую його, на чому заробляють місцеві шейхи. - Живуть за рахунок бізнесу і розвинутої інфраструктури. У цій країні підприємці не платять податків, але щоб відкрити компанію, потрібні чималі кошти. Оренда квартири від 1500 до 50 тисяч доларів (залежно від району), ліжко-місце — 400-700 доларів, одна кімната — 800-1500 доларів (без плати за газ, світло, воду та Інтернет). Багато українців, які тільки починають працювати, орендують лише ліжко-місце”.

У заможних будинках на охороні працює багато пакестанців, філіппінців та індіанців. Вони отримують від 400 до 800 доларів на місяць. Сума невелика, але якщо порівняти зарплати з їхніми країнами, то це круто. Якщо робота серйозніша, то зарплатня вища. Наприклад, менеджери з продажу, продавці, адміністратори у готелях, няні можуть мати від 1500 до 3 тисяч доларів на місяць. Якщо резидент втрачає роботу, то втрачає все: візу, дозвіл на проживання. Бути безробітним в ОАЕ можна максимум два місяці. Не знаходите нової роботи — їдете додому!

Розпитую Марселя про його освітянську роботу. “Еміратці не хочуть, аби їхні діти носили 12-кілограмові рюкзаки, тому прагнуть перенести увесь навчальний матеріал в “онлайн”, - каже. - Освіта в ОАЕ стає мобільною. Чи помре паперова книга? Ні. Там є величезні бібліотеки, вони дуже шанують книгу, письмо. Але більшість студентів мають планшети, а викладачі — смартборди (великий комп’ютер з науковими програмами)”. Діти резидентів, які живуть в Еміратах, навчаються у приватних школах: навчання стартує від 5-7 тисяч доларів на рік. А ось місцеві хлопці та дівчата після 4-го класу вчаться окремо. Дівчата у шостому класі одягають хіджаби. “Другу половинку для сина або доньки в ОАЕ обирають батьки, - каже Марсель. - Вони зустрічаються, про все домовляються. Принц Дубаї Хамдан, якому 33 роки, досі не одружений. Це перший наречений на всій планеті. Батько за нього не домовляється. Принц молодий, багатий, активно займається спортом, подорожує світом”.

Поліцейські у цій країні їздять на “Порше” та “Ламборджині”. Заходи безпеки для місцевих понад усе. За порушення правил дорожнього руху “світить” чималий штраф - від 150 доларів і вище. Якщо служба безпеки аеропорту запідозрить, що везете наркотики з метою продажу, можуть засудити до смертної кари.

Марсель добре знає арабську мову. Коли розмовляє нею з місцевими поліцейськими, то за дрібні порушення дорожніх правил його можуть відпустити... Однак відеокамера, каже він, на його неуважність “очей” не закриє...

В Еміратах - міцна українська громада (офіційно українців зареєстровано у консульстві близько 9 тисяч осіб). Один одному допомагають. “Після історичних подій, які сталися у нашій країні, Революції гідності та війни на сході, араби не змішують нас у загальну кашу з росіянами та білорусами, - каже Марсель. - Це раніше була “збірна СРСР” (усміхається. - Авт.). Тепер усі розбилися по групах”.

“Останнім часом багато розмов про те, що молоді українки супроводжують багатих іноземців і на цьому заробляють (їх називають ескорт-дівчатами). Наскільки це явище поширене в Еміратах?”. “Є таке. Це дівчата-метелики, які приїжджають на місяць по туристичній візі і їдуть назад. До речі, у Дубаї немає жодного стриптиз-клубу. У нічних клубах є дискотеки. Ціни на алкоголь “зашкалюють”: бокал пива — 15-20 доларів. А ось у магазині спиртні напої можна купити лише по ліцензії (дозвіл видає ваш роботодавець, якщо вважає за потрібне). Потім ви лише поновлюєте цю ліцензію”.

“Є дівчата з України, які хочуть одружитися з місцевими чоловіками?” - питаю. “Є дівчата, які намагаються створити штучні стосунки, вийти заміж за успішного чоловіка. Такі шлюби часто розпадаються. Немає кохання — немає міцних стосунків. Еміратцю рано чи пізно набридне ця українська красуня, і він знайде собі молодшу — американку, британку, іспанку чи француженку. В Еміратах жінок шанують, і місцеві чоловіки воліють одружуватися зі своїми, аби багатство “не витікало” з сім’ї. Жінка всім забезпечена, але вона не має стільки свобод. Не може, як українка, піти з колежанками на каву, в бар. Відпочити, а потім повернутися до чоловіка. Вона або сидить вдома постійно, або, якщо йде гуляти, то тільки з дівчатами і туди, де самі дівчата. І їздить вона у “рожевому таксі”, за кермом якого теж сидить жінка...”.

Арабів напідпитку у Дубаї не побачите (мусульмани максимум можуть випити келих вина до обіду). Усі ведуть здоровий спосіб життя. “Тут масово ходять у тренувальні зали. Наприклад, у дев’ятиповерховому будинку, де ми з дружиною орендуємо однокімнатну квартиру, на даху є спортзал і басейн (дружина Марселя родом з Білорусі, вона хореограф, ставить танці на весіллях місцевих арабів. Вони познайомилися у Дубаї, а одружилися у Львові. - Авт.). Фітнес-центри можна знайти біля кожного будинку. Дубаї робить людей егоїстичними, самозакоханими... Люди насолоджуються життям, подорожують, відпочивають. Живуть із задоволенням”, - зізнається українець.

Життя у Дубаї - як у казці!