Крізь терни війни – до ЄСівських зірок добробуту

Мій сербський друг Марко розповідає дитячий спогад, як за 200 м від його квартири у Белграді 1999-го впала американська ракета «Томагавк». Сили НАТО атакували тоді телецентр сербської столиці. Це був початок кінця кривавої десятирічки війн у Югославії, найбільшого воєнного конфлікту у Європі з часів ІІ Світової. Зараз дві з шести республік колишньої Югославії, Словенія та Хорватія, вже в ЄС, а ще три, Македонія, Чорногорія і Сербія, — кандидати на вступ. Після розвалу південнослов’янської федерації жителі колишньої Югославії вибирають життя у Європейському Союзі.

Бідніший південь, заможніша північ

У центрі Белграда досі стоїть розбомблена будівля колишнього генштабу і міністерства оборони Югославії. Деякі серби пояснюють, що просто влада столиці не може продати її інвесторам за ту суму, за яку хоче. Молодь старається відмежуватися від страхіть війни і перегорнути сторінку ненависті між балканськими сусідами. Старшому поколінню це важче, адже надто добре засіли в пам’яті ті події.

Їдучи цього року через Сербію, не помітив жодних слідів війни. Рівні дороги і автобани, яких не зуміли збудувати в Україні. Спорожнілі села і містечка, вельми схожі на українські, із обшарпаними будівлями та брудом на вулицях. Соцреалізм форм, південний оптимізм, численні храми та монастирі…

Сербія нагадує українські реалії. Особливо це помітно на тлі сусідньої Угорщини, яка майже 10 років у ЄС. Південна половина Сербії — високі скелясті Балканські гори. Північна — рівнинна, із соняшниково-кукурудзяними полями, більш доглянута, багатша та залюднена. Часто молодь виїжджає жити і працювати у країни ЄС. Аби в’їхати до Євросоюзу, візи сербам не потрібні. Молоді серби скаржаться на низькі зарплати, які, проте, майже вдвічі вищі, ніж українські. Середня зарплата у Сербії — 479 дол., в Україні — 295 дол. на місяць. Третина 9-мільйонного населення країни живе у столиці — Белграді.

Столиця на кордоні імперій і регіонів

Починався Белград з невеликого римського містечка, розташованого на пагорбі, біля злиття річок Дунаю і Сави. Після того, як його зруйнували гуни, візантійський імператор Юстиніан у 535 році звів тут фортецю з білого вапняку, через що місто отримало свою назву «Білий град».

Основна пам’ятка архітектури сербської столиці — Белградська фортеця XV-XVIII ст. з парком Калемегдан, який виник біля неї у ХІХ столітті. Часто під назвою Калемегдан мають на увазі як фортецю, так і парк. Фортеця стояла на місці, де пролягав колись кордон між Османською і Австро-Угорською імперіями, і тут же межа між Центральною Європою та Балканами. По той бік Сави, де зараз хмарочоси Нового Белграда, була нейтральна територія між ворожими імперіями. А ще далі, де нині белградський район Земун, колись було однойменне австро-угорське містечко. Під османами місто було 300 років — із XVI по ХІХ ст.

Містом володіли римляни, візантійці, угорці, турки, австрійці, і власне серби — із XIX століття. Попри те, що Белград руйнували 39 (!) разів, його фортеця непогано збереглася. Із розкинутого на горбі Калемегдану (від турецьких слів — «фортеця» та «майдан») відкривається чудова панорама на місто. Старий Белград із його історичною частиною — горбистий, а Новий, по другий бік Сави, — рівнинний. Белградська фортеця — комплекс будівель і мурів, в яких нині діють музеї, інститути і маленькі церкви. На пагорбі біля однієї зі стін гордо стоїть колона воїна-Переможця, зведена сто років тому. Мури Калемегдану у багатьох місцях розвалені чи в аварійному стані, про що попереджають відповідні написи. А між ними — арсенал танків двох світових воєн і артилерії ХХ століття, від гармат до зразків югославської зброї. Це все відкрита частина Військового музею. Під зовнішніми мурами — баскетбольні майданчики.

Велосипедом уздовж Дунаю

Ставлення до спорту в Сербії та, зокрема, в Белграді — пріоритетне. Натрапити на тенісні корти чи баскетбольні майданчики — не дивина. Вздовж Дунаю велодоріжками катаються безліч велосипедистів. ЄС профінансував будівництво вздовж другої за протяжністю річки Європи 565 км велодоріжок «Дунайського шляху». Цим шляхом вже проїхали від початку до кінця, через шість країн, сотні тисяч осіб. Велосипед напрокат можна взяти у Белграді за 50 грн. за добу, і в разі виникнення якихось проблем із ним поміняти на інший у відповідних майстернях по місту. Вздовж Сави і Дунаю — численні ресторани, зведені у вигляді суден на воді. Там можна випити кави, вина чи ракії (місцева самогонка), і перекусити чорбою (суп) і салатами за 3-4 євро, милуючись краєвидами. Поруч, біля берегів, порожніють іржаві закинуті баржі та судна.

Життя у Белграді починається після восьмої вечора. Центральними вулицями посеред будинків ХІХ ст. неспішно гуляють юрби людей. У численних кафе і ресторанах часто грають живі оркестри, перехожих забавляють акробати, міми і музиканти. Белград також славиться нічним життям. Із сусідніх країн люди приїжджають на дискотеки до Белграда. Вражаючих давніх архітектурних пам’яток у Белграді небагато. Центральний собор Святого Сави виглядає великим і сучасним. Відбудовували його від 1930-их аж до 2004-го, а розписують досі. Усі зволікання — через вічний брак грошей.

Багато будівель Старого Белграда занедбані, а вулиці бруднуваті. Деякі будівлі в історичному центрі реставрують. Як і в багатьох містах колишніх соціалістичних країн, часто можна побачити історичну будівлю ХІХ ст. та недоречний соцреалістичний покруч...

Фото автора Белград