«Вже не йдеться про вирубування дерев у парку. Протестують проти політичного ісламу»
Протест проти знищення парку у Стамбулі переріс у найбільший в сучасній історії Туреччини протест проти авторитаризму та ісламізму
Локальний протест молоді проти планів звести у центрі Стамбула торговий центр на місці парку переріс у найбільший політичний бунт в Туреччині за останні десятиліття. За тиждень протестів, які охопили 67 міст країни, загинули троє осіб, понад 3200 поранено, тисячі заарештовано... Глава країни прем’єр Рджеп Таїп Ердоган, відставки якого вимагають учасники акцій, назвав десятки тисяч бунтарів «бомжами», «мародерами» та «екстремістами». Поведінка Ердогана нагадує реакцію Путіна, який колись прирівняв учасників протестів на Болотній площі Москви до презервативів. Натомість президент Туреччини Абдулла Гюль, який не має реальної влади, на боці бунтарів.
Ердоган — турецький Путін?
Поміркований ісламіст Ердоган править Туреччиною з 2003-го. Його вважають найбільш значним лідером країни від часів правління засновника сучасної світської Туреччини Мустафи Кемаля Ататюрка, який правив з 1923-го по 1938-ий. За правління Ердогана країна пережила економічне піднесення, але водночас повзучий ісламізм і авторитаризм. Протягом десятиліть після Ататюрка прозахідні недемократичні генерали усіма силами не давали ісламістам виграти вибори. Але на початку 2000-их, на тлі економічної кризи, ісламісти на чолі з Ердоганом таки прийшли до влади.
Деякі оглядачі кажуть, що за Ердогана голосували не ісламські фанатики, а консервативна побожна дрібна і середня буржуазія. Вони хотіли, аби спадкоємці Ататюрка, які правлять у Туреччині, перестали утискати іслам. А ще хотіли, аби держава дала їм можливість працювати. У 1980-1990-ті для Анкари важливіше було допомагати великим, наближеним до влади експортерам. Тож щороку уряд девальвував турецьку ліру в кілька разів, не переймаючись тим, що це викликає в країні величезну інфляцію. Якщо ви великий експортер, то доходи у вас у валюті, а від девальвацій ліри для вас користь. Але якщо ви дрібний бізнесмен і працюєте на внутрішній ринок, то така інфляція вбиває ваш розвиток. Якщо ви простий громадянин, то вам теж живеться з цим не солодко.
Вигравши вибори, Ердоган почав приймати рішення на користь тих, хто за нього голосував. Уряд зайнявся дрібним бізнесменом — зосере-див-ся на боротьбі з інфляцією, держборгом, бюджетним дефіцитом, скороченні держрегулювання і держапарату. Турецька економіка почала рости на 7-9% в рік, ВВП потроївся, інфляція, яка досягала у 1990-ті 90%, впала до 8-9%, держборг знизився удвічі, обсяг експорту зріс учетверо. Рейтингові втрати від економічних реформ Ердоган компенсував релігійним популізмом. Його дружина ходила в хіджабі, прем’єр регулярно сварився з Ізраїлем і дружив з братами по вірі, відкривав мечеті, боровся з алкоголем...
Багато років ця система працювала. Зростання ісламізму обурювало світські кола, але ісламісти на чолі з Ердоганом вигравали одні вибори за іншими. Останній раз Партія справедливості та розвит-ку Ердогана перемогла з 50% у 2011-му і має правити до 2015-го. Ердоган, який не має права ставати прем’єром вчетверте поспіль, вирішив змінити конституцію — з парламентсько-президентської на президентсько-парламентську, і поборотися тепер за пост президента у 2014-му. Оглядачі заговорили про авторитаризм Ердогана і почали порівнювати його модель правління з моделлю Володимира Путіна.
Бунт проти ісламізму
Прихильники світської держави в Туреччині відчувають, що їхні права порушують. Наприкінці травня вони цілувалися в центрі Анкари на знак протесту проти заборони на поцілунки у столичному метро. Відчуття повзучої ісламізації суспільства посилилося після прийнятого кілька днів тому закону, що забороняє рекламу і обмежує продаж алкоголю. Багато турків назвали це втручанням у їхнє особисте життя. На початку травня працівники авіакомпанії Turkish airlines виступили проти заборони стюардесам користуватися губною помадою і яскравою косметикою. 15 квітня турецького піаніста Фазіля Сая засудили до 10 місяців тюрми умовно за повідомлення у Twitter, які суд визнав «образливими для релігійних почуттів частини турецького суспільства». До ув’язнення за богохульство засудили письменника Севана Нешаняна. Протестні настрої у великих містах Центральної та Західної Туреччини наростали давно, але потрібна була іскра, аби спалахнула бочка з порохом...
А тут ще й проект релігійно-розважального комплексу з торговим центром і мечеттю, який ісламістам обов’язково слід було звести саме на стамбульській площі Таксім. Спроба «ввіпхнути» ісламістський пам’ятник в найбільш світське місце Туреччини, де стоїть головний в країні пам’ятник Ататюрку, та ще й знищити заради цього останній парк в центрі Стамбула, з невиправданою жорстокістю поліції на додачу, — стали останньою краплею. Цих подій не показало практично жодне велике турецьке ЗМІ, але в епоху соцмереж новини, фото та відео з десятками тисяч молодих людей, які протестують у Стамбулі та Анкарі, полонили Інтернет.
За 10 років правління ісламістів у Туреччині виросло благополучне освічене покоління. Нинішню ісламську Туреччину вони порівнюють з Європою, де багато хто побував по кілька разів. Вони хочуть, аби в Туреччині стало так само із особистими свободами, парками і велодоріжками, а не як в Ірані з його поліцією моралі та забороною закоханим ходити за руки.
«Ердоган сп’янів від влади»
«Те, що відбувається революція, може відчути кожен. У повітрі панує дух свободи. Ердогана підтримують лише переконані мусульмани. Він втратив цілий прошарок суспільства, який колись підтримував його. Ці люди вважали, що він звільнить від гніту військових, отримали натомість гніт ісламу та авторитаризму. Ердоган настроїв проти себе ліберальну Туреччину. Давно вже не йдеться про вирубування дерев у парку. Протестують проти політичного ісламу», — пише німецька Die Welt.
«Компанія, що отримала контракт на реконструкцію площі у Стамбулі, належить зятю Ердогана. Економічний бум у Туреччині став джерелом сили для Ердогана. Але багатьох молодих турків обурює деспотичний стиль прем’єра і жорстокість дій поліції», — пише американська The Foreign Policy.
«Ердоган сп’янів від влади. Вони втратили демократичні рефлекси і повертаються до того, в чому суть турецької політики, — до авторитаризму», — цитує американська New York Times історика з Босфорського університету Стамбула Едхема Елдема.
«Ці демонстрації — найбільші за турецьку історію. На відміну від попередніх, вони не були організовані профспілками чи партіями. У руху немає координаторів. Наївно чекати, що Ердоган піде у відставку, але припускаю, що його плани балотуватися на посаду президента з розширеними повноваженнями зруйновано», — вважає турецький політолог Бінназ Сактанбер.
