«Розчароване покоління» обрало... клоуна

В Італії після дострокових парламентських виборів у нижній Палаті депутатів більшість мають ліві, а у верхній, Сенаті, — праві. Це може призвести до паралічу влади, бо Сенат може блокувати будь-які рішення Палати депутатів. За попередніми даними, лівоцентристський альянс на чолі з П’єром-Луїджі Берсані отримав у Палаті депутатів 29,54% голосів, екс-прем’єр Сильвіо Берлусконі — 29,18%. Рух коміка Беппе Грілло, який критикує усіх політиків, — набрав 25,55% голосів, а центристський блок на чолі з прем’єром Маріо Монті, який врятував Італію від дефолту, підтримали лише 10,56% виборців.

Перевибори, «технократи» або... вихід з єврозони

Оскільки політсила-переможець, за італійськими законами, автоматично отримує 54% місць у Палаті депутатів, то блок Берсані одержить 340 із 630 місць у нижній Палаті. Але у Сенаті, де мандати розподіляються за кількістю набраних голосів у окремих регіонах, лівим дістанеться 113 місць, а блоку Берлусконі — 116.

Лівоцентристська коаліція має заручитися підтримкою інших партій — Берлусконі або коміка Грілло. Якщо це не вдасться, то можливі нові дострокові вибори чи повернення до уряду меншості з «технократів». Не виключена «велика коаліція» між Берсані та Берлусконі. Щоправда, Берсані обіцяв продовжити курс реформ, розпочатий урядом «технократів» Монті, а Берлусконі, навпаки, налаштовував виборців проти ЄС і погрожував навіть виходом із єврозони.

Патова ситуація в третій за розміром економіки країні єврозони може відкинути назад ЄС у спробах подолати боргову кризу. Керівник Центру європейської політики, професор Фрайбурзького університету Людер Герко вважає, що «в єврозоні почнуться серйозні розбіжності, якщо стане ясно, що Італія відмовляється проводити реформи».

Берсані хоче союзу Рима з Парижем — на противагу Берліну

61-річний Берсані 30 років живе у шлюбі, жовту пресу сенсаціями не балує. В одному з інтерв’ю заявив, що у нього немає часу на дурниці та фіглярство, натякаючи на Берлусконі. Син заправника бензоколонки з малого села на півночі Італії, вчитель за освітою, вивчав в Болонському університеті філософію та історію християнства, а потім зайнявся політикою. До 1991-го був у компартії Італії, а після розпаду СРСР — у Партії демократичних лівих сил. У 2009-му став національним секретарем Демпартії. Підкреслює близькість до профспілок і робітниче походження. У 2001-му Берсані потрапив до парламенту Італії. У 2004-2006 роках працював у комісії з економічної і фінансової політики Європарламенту. З кінця 1990-их входив до складу кількох урядів — був міністром інфраструктури і транспорту, міністром промисловості, а у 2006-2008 роках в уряді Романо Проді — міністром економічного розвитку.

Берсані схильний перейняти модель подолання кризи у єврозоні, яку обрав французький президент-соціаліст Франсуа Олланд. Париж міг би стати союзником Рима в ЄС, створивши противагу жорсткому курсу економії, на якому наполягає Берлін. Одне з гасел Берсані — «економити треба в міру, аби не довести Італію до краю».

Берсані вважає можливим альянс з Монті. Але Монті не бажає бути союзником «старих комуністів», які становлять ліве крило альянсу, який очолює Берсані. Можливість союзу з ексцентричним лідером руху «П’яти зірок» Беппе Грілло та зі своїм головним опонентом, Берлусконі, Берсані виключає. Серед італійців поширена думка, що Берсані бракує яскравості, а його вихід на політичний Олімп став можливим лише як антагоніста Берлусконі.

«Суворою економікою італійці ситі по горло...»

«Результат виборів показав, що значна частина італійців ситі по горло суворою лінією економії, нав’язаної Німеччиною. Навіть якщо наступний уряд відмовиться від підвищення податків і скорочення витрат, які запровадив Монті, йому все одно буде важко пожвавити економіку. Монті намагався провести структурні реформи заради підвищення конкурентоспроможності італійських товарів і закласти основи для економічного зростання. Слабкому лівоцентристському уряду буде важче це робити», — каже професор економіки Болонського університету Стефано Заманьї.

«Через результати цих виборів євро відразу опустився щодо долара до двомісячного мінімуму — 1,3 дол. за євро», — пише The Guardian.

«Берлусконі — труп. Він ще більше мертвий, ніж Ленін»

«Переможець — антиурядовий» — із такою першою темою вийшла римська Il Messaggero, говорячи про третє місце «П’яти зірок». «За «не-партію» Грілло голосувала молодь «розчарованого покоління» італійців, які сидять без роботи і перспектив на гідне майбутнє», — пише британська The Guardian.

«Свою перемогу Грілло святкував у римській піцерії. Паперові скатертини, дешеве розливне вино, піца. Його партійці — молодь до 30 років. Виявляється, можливо створити в Інтернеті блог, а потім там же свій рух, і через три роки без телересурсів стати третьою партією в країні. Усе почалося, коли успішного сатирика вигнали з національного телеканалу RАІ. Не можна ж у прямому ефірі перераховувати імена хабарників. А він це зробив. Грілло пішов у мережу. Писав гостро та іронічно про різне. А пізніше усіх, хто активно це коментував, запросив вийти на площу. Так народився рух «П’яти зірок», за який проголосували 9 млн. італійців. Тепер у них 110 місць у нижній і 48 — у верхній палаті. Дружити «зіркові» ні з ким не хочуть. «Берлусконі — труп, він ще більше мертвий, ніж Ленін. А лівим не допоможемо зі шкідливості», — обіцяє Грілло. Проте його голоси у Сенаті Берсані дуже потрібні. Боятися руху потрібно перш за все ЄС, якому Грілло обіцяв «розпустити єврозону». Грілло виступає за пряму електронну демократію, за вільне скачування в мережі (піратство), проти Ватикану і політичного істеблішменту. Але добре бути проти політичного істеблішменту, коли ти в мережі. Але якщо у тебе третина місць в парламенті, то ти і є той самий істеблішмент”, — написала римлянка Ася Емелянова.