Передплата 2024 «Добра кухня»

«Європейський» Ізраїль – не Європа

Ті, хто до поїздки в Ізраїль не бував у Європі, звертають увагу на тель-авівські хмарочоси, широкі автостради, освітленість. Однак в тій же Польщі є речі й масштабніші, сучасніші та «європейськіші». Ізраїль – не Європа, а Близький Схід – галасливий і різнобарвний. Серединне місце поміж трьома континентами, поміж минулим та майбутнім.

Мене земля обітована вразила теплотою і відкритістю людей, їхньою комунікабельністю й «усміхненістю». Жінка на автобусній станції на запитання, чи автобуси часом не запізнюються, просить мене з валізою сидіти на лавці. Сама ж іде на край платформи виглядати автобус, і за кілька хвилин махає рукою — вже під’їжджає. Хасид, дізнавшись, що я з Галичини, тисне руку. Ми тепло балакаємо, а пізніше він каже, якщо раптом у мене під час перебування в Єрусалимі виникнуть труднощі, то сміливо можу звертатися до його громади. Солдат-доброволець зі штату Індіана за кількадесят хвилин спільної поїздки в потязі розповів ледве не всю автобіографію і з цікавістю читав на своєму ноутбуці про Львів у Вікіпедії. Разючий контраст з нашими «замороженими» сусідами-європейцями.

Позитивність — спільна риса ізраїльтян, котрі дуже й дуже різні: вихідці з Європи, колишнього СРСР, Ірану та Іраку, ефіопи, друзи, бедуїни, араби, караїми. Чиїсь родини живуть на Святій землі з діда-прадіда, хтось ізраїльтянин у першому поколінні, хтось приїхав лише кілька років (а може, й днів!) тому. До країни прибувають нові й нові переселенці (впродовж останніх 60 років населення країни зросло на 350% (!), через що Ізраїль постійно змінюється. Він то більш азійський, то більш європейський. То більш світський, навіть атеїстичний (були навіть часи, коли про юдаїзм було не прийнято говорити на роботі), то більш традиційний (релігійні партії пройшли в парламент). У 50-60-ті роки польська була однією з основних мов спілкування, сьогодні її місце зайняла російська. Деякі політики пропонують визнати її третьою державною (перша — відроджений з небуття древній іврит, друга — арабська).

Якщо раніше Ізраїль був соціалістичним, то зараз розбудовує капіталістичні господарчі відносини. Однак і сьогодні в державній власності перебуває більшість стратегічних підприємств, 52% банківської системи та 91% землі — приватно володіють нею лише араби. Відвідавши Вифлеєм на території Палестинської Автономії, не зустрів очікуваної бідності — місто охайне, будинки не гірші, ніж у неарабів, дорогих машин може навіть більше, ніж у Хайфі.

Уряд і силові служби не забувають про питання безпеки ані на секунду. Солдати, в тому числі й дівчата, не розстаються зі здоровенними автоматами М16. З ними вони патрулюють вулиці, п’ють каву в кафе і навіть сплять. Особливо багато військовослужбовців можна зустріти перед та після вихідних на центральній автобусній станції Тель-Авіва — вирушають провідувати рідних.

Не знаю, чи то клімат, чи то святість місць, чи то культурний рівень населення, а радше все разом спричинилося до низького рівня злочинності — будинки та помешкання зачиняються на ключ лише за довгої відсутності господарів.

Вражає працьовитість і любов до землі, завдяки яким ізраїльтянам вдалося виростити оазу посеред мертвої пустелі. В 1948 р. в Ізраїлі росло 4,4 млн. дерев. А як ви думаєте, скільки їх стало в 1990 році? 10 чи 15 млн., а може, всі 50? Не вгадали — 170 млн.! Озелененню країни приділяють значну увагу, кожен новоприбулий аліант власноручно садить саджанець.

Ізраїль має розвинуте сільське господарство. Пшеницею забезпечує себе на 65%, а банани, фініки, черешню, полуницю — експортує. Секрет плодючості земель в умовах спеки в 30-40 градусів не складний, але трудомісткий: крапельне зрошення, трубочки котрого підведені до коренів кожної рослини, а також великі сітки, котрими накривають плантації, оберігаючи їх від охочих поласувати плодами папуг та кажанів (вони ж «літаючі собаки», з розмахом крил до 1,5 м).

Близько 3% населення країни живе в кібуцах. Часто можна почути, що кібуци — це ізраїльські колгоспи. Ні, це ще більш радикально — в сільськогосподарських комунах спільна власність практично на все. Народилася ще одна дитина — виділяють більшу квартиру, хочеш зустріти друзів з України в Бен-Гуріоні — дають авто, а якщо друзів приїхало багато — бус. Поза речами особистого вжитку — усе спільне!

У маленькому Ізраїлі велике розмаїття кліматичних зон і пейзажів. Є місця, подібні на Крим, на північ Італії, є кам’яні пустелі зі скелястими горами, котрі в європейському кінематографі не раз слугували тлом для індіанців та ковбоїв. Їдучи ж до столичного «золотого міста», усвідомив значення літературного виразу «піднімаючись до Єрусалима»: просто карпатський краєвид — високі пологі гори в темно-зелених шапках соснового лісу.

Ізраїльська економіка ґрунтується на передових технологіях у галузях медицини, кібернетики, освоєння космосу, авіабудування. Тому навіть за відсутності природних ресурсів в країні забезпечується пристойний рівень життя. Мінімальна зарплата сягає 1000 доларів. А живуть ізраїльтяни в середньому 81 рік.

Звісно, є й мінуси. Важко винести літню спеку, витрачати гроші на дорогу їжу, дістатися додому увечері в п’ятницю — в шабат громадський транспорт не їздить. Важко здобути вищу освіту — вона виключно платна. Відслуживши в армії, хлопці та дівчата отримують певні знижки на навчання та 20 тис. шекелів, котрі б теоретично могли витратити на його оплату. Та більшість чинить інакше й подається в мандри — відкривати для себе світ.

Сам собі туроператор

—Візи для українців не потрібні. Тож з закордонним паспортом, страховкою та бронею готелю чи запрошенням від знайомих можна сміливо вирушати в Ізраїль. Переліт в обидва боки (тут і далі ціни вказані на одну особу) обійдеться у 400-430 дол. Квитки слід замовити щонайменше за два місяці — ближче до вильоту вони дорожчають, а за один-два тижні часто взагалі зникають.

—Проживання в номері на двох тризіркового готелю у місті на середземноморському узбережжі обійдеться в 40-50 доларів на добу. Стільки ж коштує аналогічний номер у хостелі в межах мурів Старого міста Єрусалима. В ціну включено сніданок: салат з помідорів і огірків, піти (круглі пісні пляцки), сметана та хумус — без обмежень. Хумус — основна кулінарна цікавинка східного Середземномор’я і основа раціону його жителів. Спершу смакує не всім, однак скуштуйте — бобовий паштет не лише корисний, а й поживний — наївшись ним, можна легко обійтися і без обіду.

—Їжа в Ізраїлі не дешева, однак смачна. Рекомендую скуштувати ніжну телятину чи тиляпію — рибу св. Петра. Таку апостол ловив в Галілейському морі. Обід в ресторанчику обійдеться у 80-120 шекелів (1 шекель = 2 гривні). Зекономити можна в бістро, поласувавши шаурмою в лаваші (30 шек.) або ж фалафелем (запечені бобові кульки) в піті (20 шек.). Запивати можна кислим лимонадом з розмеленим льодом або ж свіжовичавленим соком. Будь-який, в тому числі й гранатовий, в одну ціну — 10 шек.

—Міжміський транспорт не дорогий. З Тель-Авіва до Єрусалима можна дістатися поїздом чи автобусом за 24 шек. Якщо хочете побачити якнайбільше, варто брати одноденні автобусні тури з російсько- чи польськомовними екскурсоводами. Стандартна ціна близько 150 шек. У шабат (суботу) знижки — 100-120 шек. Можна поїхати в Назарет та на річку Йордан, до Вифлеєма, у Хайфу на гору Кармель, подивитися античну Кесарію (розкішний історичний музей з інтерактивними 3D-голограмами), середньовічні Акко чи Яффо. Можна відпочити на Мертвому чи Червоному морях. Варто звернутися до місцевої туристичної агенції — вам запропонують акційні путівки на 3-7 днів за цінами, навіть у 2,5 раза нижчими від звичайних!

Схожі новини