Ніч, коли оживають зомбі
Якщо пізно ввечері вам зустрінеться зомбі, закривавлена наречена чи якийсь пришелепкуватий монстр – не поспішайте лякатися та хреститися. Зомбі може виявитися звичайним студентом, кров на сукні нареченої – бутафорною, а її фата – зробленою з фіранки. В ніч з 31 жовтня на1 листопада молодь святкує Гелловін.
Жахливі пики, вирізані із гарбузів, діти, які стукають у двері, вигукуючи “цукерки або смерть”, різноманітні монстри з усіх усюд — від комп’ютерних ігор та кінофільмів до середньовічних легенд — усе це атрибути Гелловіну. Під яскравою американською обгорткою з’явився ще один привід для маскарадного відпочинку. Нічні клуби організовують тематичні концерти і просто вечірки з відповідною музикою та фейс-контролем. Костюми у дівчат — від суконь вікторіанської доби із криноліном до подертих панчіх, високих ботфортів на шпильках і вбрання з латексу. Серед хлопців оживають Франкенштейни, мертвяки чи персонажі гри “Сталкер”.
— Для мене поява цього свята — один із символів злиття світових культур, — розповідає студентка Української академії друкарства у Львові Юліана Познаховська. — Свято, яке раніше святкували лише англомовні країни, зараз відзначають навіть у Японії і Новій Зеландії. Це свідчить про розвиток культури, а не її деградацію. Святкую Гелловін шостий рік поспіль. Збираємось у когось вдома і влаштовуємо готичні костюмовані вечірки або перегляд тематичних фільмів на кшталт “Сонної лощини” Тіма Бартона.
А от Церква та багато людей старшого покоління стурбовані таким масштабним захопленням молоді негативними персонажами.
— Я б не хотіла, щоб моя дитина ходила по сусідах і кричала “цукерки або смерть”, чи що вони там вигукують, — суворішає пенсіонерка пані Марія. — Це ж пропаганда насильства, якого і так вистачає — скільки по телевізору показують, а їм мало. Отаке перебране зустрінеш у темному під’їзді, то й інфаркт дістати можна. Це ж не колядки і щедрівки, коли діти ходять і співають пісеньки. Тоді і грошей дати не шкода. А тут що? Одне мародерство і вимагання.
— Це святкування не має жодного відношення до Церкви чи до дня Всіх святих, — говорить отець Іван Хміль. — Ми зі злом можемо боротися постом і молитвою, а не перевдяганням. Така ж ситуація зі святкуванням Івана Купала, коли вшановуємо не пам’ять Івана Хрестителя, а якогось міфічного Купали. Гелловін — це поганський ірландський звичай, який комерціалізувався в Америці. Після повалення залізної завіси на простори країн СНД хлинуло багато доброго, але й не менше злого. А ми, як губка, усе всмоктуємо, не замислюючись. Перевдягаючись у монстрів, вважаємо, що це — невинна забавка. Цим популяризуємо нечисть. І в цьому — небезпека. Це свідчить про те, що ми досі не є справжніми християнами, а поганами.
