Сів якось яструб на березі річки і задрімав на теплому від сонця камені. Підбігла до Яструба хитра Лисиця і вхопила його своїми гострими зубами.

Ішли собі десь розум та щастя й засперечались.

озсердилося Козенятко на Овечку — й пішло куди очі. Навіть про маму Козу не згадало.

Щоразу, коли наближалося велике храмове свято, скажімо, Івана Купала, Спаса чи Марії, Господь брався до улюбленої справи – роздавав немовлят.

Сторінка 2 із 2