Iсторія, яку вам зараз розкажу, трапилася в одному гарному й мальовничому місті чарівної країни казок.

Сталося це тоді*, коли козаки вирішили побудувати нову церкву у старому селищі – Самарі**.

Час до Різдва невпинно збігав. Тож робота у країні ельфів кипіла.

Дзелень-дзень-дзень!.. Після гучного дзенькоту із кухні почувся чийсь голос: «От пінгвіни капосні, як нашкодили! Таку гарну крижану вазочку розбили!».

До людей у грудні приходить святий Миколай, обдаровує чемних подарунками.

Маленька божа корівка поспішала до школи. Сьогодні вона була особливо чепурна.

А дощ лив уже котрий день поспіль. Дрібні краплини змінювались страшенною зливою з громом і блискавкою, а потім знову злегка накрапали, відбиваючи кожна свій ритм по землі і покрівлі даху.

Мишко перейшов до другого класу. Попереду чекали літні канікули, але він не гасатиме з друзями вулицями маленького містечка і не купатиметься у річці.

Овечки знайшли у траві яйце. Та й вирішили його висидіти: хай, мовляв, із того яйця малюк вилупиться.

Колись давно наші предки-слов’яни вірили, що у саду-Ірію, де росте саме Дерево Життя, жили не тільки боги і душі праведників, а й дивовижні птахи з жіночими обличчями, які були посланцями небожителів.

Сторінка 1 із 4