Передплата 2024 «Добрий господар»

БатрахоМІХОмахія

  • 14.12.2017, 11:00
  • 3 393

На кону – не гарячі голови, а Україна.

БатрахоМІХОмахія
БатрахоМІХОмахія

Від «Батрахоміомахія» — давногрецька пародійна поема про війну жаб і мишей.

Серед прописаних у Конституції обов’язків і повноважень президента бракує одного важливого пункту. Як це не смішно звучить, але українських гарантів треба у примусовому порядку зобов’язати хоча б дві години на день особисто читати пресу, пости і коментарі у соцмережах, моніторити блогосферу. Щоб інформація доходила до них «різноколірною», а не тільки чорною чи лише білою, відфільтрованою прес-службами, придворними радниками і наближеними до тіла «шептунами». А то таке враження, що разом із президентською булавою від «папєрєдніка» до наступника лишай головного мозку передається. Небезпечна болячка вражає не лише «проФФесорів», а й тих, хто, здавалося б, від природи розумом не обділений (хоча розум не завжди із мудрістю тотожний). Чим довше пацієнт перебуває під крапельницею, через яку йому вливають незбалансований фізрозчин (де то води забагато, то солі), тим небезпечнішими стають симптоми. Поступова втрата відчуття реальності переходить у неконтрольований страх і параною... Згадала заголовок із новинних стрічок двотижневої давності «Чоловік висмикнув чеку з гранати, щоб зробити екстремальне селфі». Чим закінчився цей екстрим «винахідника» з російського Лабінська, не складно здогадатися. Чи розуміли на Банковій, що, висмикнувши чеку з Міхо-гранати, не залишили собі шансів вийти з цієї гри вцілілими?

Фінал для президента і його «любих друзів-виконавців» може бути лише поганим (важке репутаційне каліцтво) і ще гіршим — фатальним. Варіант відкинути гранату подалі відпадає. Кримінальною справою проти Саакашвілі «міхофоби» навіть до його швидкої екстрадиції (яка за нинішніх розкладів виглядає найменшим злом для влади) шлях собі відрізали. Хоча, враховуючи вибухонебезпечність колишнього грузинського президента, сумнівно, що запит Генпрокуратури Грузії про його видачу був продиктований бажанням нинішньої грузинської влади побачити Саакашвілі на Батьківщині — навіть на лаві підсудних. Заявку на екстрадицію можна розцінювати швидше як імітацію бурхливої діяльності. З розрахунку, що Банкова, навіть за величезного бажання спекатися Міхо, цього не зробить, остерігаючись жорсткої реакції Заходу, який розцінює порушені у Грузії справи проти Саакашвілі як політичне переслідування. Тепер грузинські «міхофоби» точно можуть із полегшенням зітхнути: головний біль через бідкання, чим обернеться посадка Міхо у Грузії, найближчим часом їм не загрожує.

Адвокати Саакашвілі і раніше заявляли про юридичні перешкоди для його депортації чи екстрадиції. Йшлося, зокрема, про те, що поки Міхо судиться в Україні, оскаржуючи відмову Державної міграційної служби надати йому статус особи, яка потребує додаткового захисту, і президентський указ про припинення його українського громадянства, його не можуть ні витурити з країни, ні видати за процедурою екстрадиції. А тепер, коли Саакашвілі і самому справу пришили, — і поготів! Було б, м’яко кажучи, дивно, якби Міхо, якому закидають злочин проти України, екстрадирували у Грузію. Хоча руки сверблять, про що свідчать і «побажання» порохоботів у соцмережах, і натяки придворних експертів про те, що непогано було б хай навіть в Євросоюз Міхо випхати. На сайті телеканалу «Еспресо» (частку в якому прикупив головний «фронтовик» Арсеній Яценюк), розмістивши опитування «Чи варто депортувати Саакашвілі до Грузії?», відповідь «так» позначили галочкою.

Банкова, яка затіяла недолугу операцію з нейтралізації Саакашвілі, і генпрокурор, якому дісталася роль головного виконавця у цій операції, не перестають дивувати. Не надавши залізобетонних доказів, оголосити агентом Кремля того, кого Путін грозився «за яйця підвісити», щонайменше, необачливо. «Ми маємо плівки, готові допустити експертів ФБР чи Скотленд-Ярду до перевірки цих плівок. Маємо свідків, відео, де задокументована передача сотень тисяч крадених в Україні коштів», — перераховував генпрокурор Луценко, анонсуючи апеляцію на рішення Печерського суду, який не задовольнив вимогу про запобіжний захід для Саакашвілі. І з таким доказовим кейсом у прокуратури не знайшлося аргументів, аби переконати суд хоча б під домашній арешт Міхо посадити? При тому, що після оголошення Саакашвілі у розшук генпрокурор грозився, що про такий м’який запобіжний захід швидше за все можна забути. То що завадило стороні обвинувачення клопотати про два місяці у камері ізолятора? Знову вулиці злякалися? Чи все ж заяви про кульгаве обвинувачення і прокурорську проф­непридатність небезпідставні? Поки очільник ГПУ розтікається словами про наявність неспростовних доказів у справі про фінансування акцій Саакашвілі младоолігархом Курченком, адвокати Міхо оперують закладеними у матеріалах справи бздурами, виставляючи обвинувачувачів на сміх і заявляючи про сфальшовані свідчення. Чого вартий лише епізод про таємних агентів СБУ із «нупостривайними» позивними «Вовк» і «Заєць»? Ці засекречені персонажі, які буцімто допомагали вивести на чисту воду нечисті зв’язки Саакашвілі з Курченком, мабуть, штатні провидці СБУ. На допиті, як розповіли на суді адвокати Міхо, давали покази про майбутні події: свідчили зранку, а розповідали про те, що сталося через кілька годин чи наступного дня...

Рішення суду про незастосування до Саакашвілі запобіжного заходу — як публічний ляпас для ГПУ і Луценка. Але і тут генпрокурор намагається корчити хорошу міну за поганої гри. Як, мовляв, після такого вердикту Саакашвілі і його соратники зможуть і далі волати про продажну Феміду?

Якщо рішення судді Цокол не було показухою (розрахованою на те, аби тицяти його під носа критикам, які заявляють про «кишеньковість» судів), тоді це хороший сигнал для суспільства і поганий для Банкової. Не всі служителі Феміди готові повторити «подвиг» Родіона Кірєєва, сліпо «підмахуючи» спущені згори рішення без належних доказів.

Зрештою, дочекаємося, якими аргументами прокурори переконуватимуть апеляційну інстанцію, і чи переконають. Судячи з оприлюдненої на сайті ГПУ повістки, якою Саакашвілі викликають на допит 18 грудня, Луценко підняв планку. До трьох статей, які фігурували у звинуваченнях проти Міхо (замах на злочин, вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою та сприяння учасникам злочинних організацій), додали четверту — фінансування дій із метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади організованою групою. Це та ж стаття, яку інкримінують Северіону Дангадзе (за версією прокуратури, він був посередником у зв’язках між Саакашвілі та Курченком). Схоже, у ГПУ замахнулися вже не на домашній арешт для Саакашвілі, а на тримання під вартою (в ізоляторі) без права внесення застави. Саме такий запобіжний захід «диктує» вже згадана стаття за причетність до держперевороту.

Дочекаємося, які карти прокурори виставлять на стіл цього разу. І чи підтвердяться побоювання, які, діючи на випередження, озвучив захист Дангадзе? Після того, як, за рішенням суду, Дангадзе запроторили до СІЗО (на два місяці), його адвокат Микола Неділько розмістив на Facebook ось цей пост: «У першій підозрі, врученій Дангадзе у день його затримання, ГПУ встановила, що до складу організованої злочинної організації, окрім колишнього президента Януковича, входили його старший син Олександр та їхнє близьке оточення, зокрема, Азаров, Клюєв, Ахметов, Пшонка, Арбузов, Клименко і фігуранти справи (щодо фінансування акцій Саакашвілі младоолігархом-утікачем. — «ВЗ») Курченко, Динник (останній фігурує у справі як посередник Курченка. — «ВЗ»). Перша підозра була складена та вручена лише за ст. 256 КК України — «Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності», яка давала суду право застосувати як запобіжний захід домашній арешт з браслетом, заставу тощо. Але після виступу генпрокурора Луценка на брифінгу з демонструванням кінофільму та повторного кінопоказу у Верховній Раді ГПУ вручає Дангадзе нову підозру, з якої вже зникають такі члени злочинної організації, як Саша Янукович, Азаров, Клюєв, Ахметов, Пшонка, Арбузов, Клименко, та залишаються Янукович, Курченко і маловідомий Динник. Натомість замість «зниклих членів злочинної організації Януковича» з’являється новий — екс-президент Грузії Саакашвілі, який у першій підозрі не згадувався взагалі. У новій підозрі, крім ст. 256 КК, Дангадзе інкримінують ще й ст. 110-2 КК, запобіжний захід по якій може бути лише тримання під вартою без права застави. Тобто виступи Луценка із демонстрацією «кіно» змусили ГПУ «підганяти» під них підозри та «кріпити» до справи ще й Саакашвілі. Дангадзе потрібен СБУ і ГПУ виключно у СІЗО для того, щоб «вибити» з нього зізнання у пред’явлених йому звинуваченнях, та щоб він дав покази проти Саакашвілі з метою подальшого політичного переслідування останнього».

Розвиток ситуації обіцяє ще крутіші віражі, ніж серійне затримання Саакашвілі з даховою сценою і визволенням спершу з «конвойного» бусика СБУ, а потім і з-під варти. Але найпечальніше, що головна ставка у цій небезпечній забавці з вогнем — не голови (Саакашвілі, Порошенка, Луценка), а Україна. Брали на «Міхомайдан» кошти у «гаманця Януковича» чи ні (цим хай слідство й адвокати займаються), але те, що Кремль — у грі, очевидно. Гадаєте, Курченко (в «опікунстві» якого російськими спецслужбами навряд чи хтось сумнівається) просто так гучно свої п’ять копійок підкинув, заявивши, що зі Саакашвілі не знайомий, а ось з Порошенком — ще й як контактував? Навіть медіа-холдинг, каже, у нього купив, від продажу якого порошенківських податків бюджет, мовляв, так і не дочекався. Це не виправдання Саакашвілі і не лайно на Порошенка, а чергова тріска у вогнище, на якому сподіваються підсмажити Україну. За трісками і дрова підуть. І не важливо, хто більше поливатиме на них масла: президент своїми необдуманими командами і вчинками, які продиктовані особистими образами та страхами, чи Саакашвілі з «Міхомайданами». Може, час обом голови остудити, поки не запізно?

Фото УНІАН

Схожі новини