«Було декілька спроб заволодіти Будинком вчителя…»

Чи є зацікавлені особи, які хочуть приватизувати колишній палац Бєльських?

Раніше службові квартири давали не лише суддям і прокурорам, а й двірникам. Сьогодні двірникам таке щастя не світить… Тридцять років тому чоловік Наталі Дейнеги ще отримав службове приміщення у… Будинку вчителя (38 кв. м). Працював двірником. У подружжя народився син. З того часу минуло багато років. Пані Наталя, яка працювала у Будинку вчителя бухгалтером, звільнилась. З чоловіком розлучилася. Жінка хотіла приватизувати квартиру на вул. Коперника, 42/1, у якій мешкає з 1987 року. Наткнулася на опір. Чотири роки тому обленерго відключило їй у квартирі світло. Так і живе з 25-річним сином у темряві…

Питання щодо Будинку вчителя піднімалося і на сесії міської ради. Депутат Ігор Зінкевич заявив, що історичну будівлю навмисно доводять до руйнації, аби за безцінь продати. Депутат обурюється тим, як у Будинку вчителя халатно поставилися до заміни даху. “Частину даху замінили, решту – накрили плівкою. Дощ падає і все заливає”, – обурювався на сесії депутат. Після його заяви дах таки довели до ладу. Про те, що в історичній будівлі живуть люди, Ігор Зінкевич не знав…

Пані Наталя працює голов­ним бухгалтером у коледжі легкої промисловості. Там з нею і розмовляємо (спілкуватися вдома відмовилась). Помічаю в її робочому кабінеті портрет президента. Каже, мала великі надії на Петра Порошенка, а тепер забрати портрет якось незручно… “З правого боку від Будинку вчителя є додаткові приміщення, там і живу 30 років, – розповідає. – Чоловік працював двірником, йому дали службову квартиру. Має­мо дві кімнати. Приміщення були без вигод. Душ самі собі облаштували. У туалет ходимо через подвір’я”.

Жінка має домову книжку, прописку, а також витяг з постанови райадміністрації про те, що це службова квартира. “Хотіла би приватизувати квартиру, – веде далі. – Адже живу там стільки років. Сплачую за газ (маю власний рахунок у “Львівгазі”). За світло раніше відшкодовувала Будинку вчителя, але чотири роки тому нам його відключили. Щоб мережу відремонтувати, Будинок вчителя має дати дозвіл на підключення. Зверталась до директора з листом, відповіді не отримала. Мені створюють такі умови, щоб звідти вступилася. Юрист сказав, якщо людина живе у службовій квартирі понад 10 років, має право на приватизацію”.

Пані Наталя розповідає, дах якраз міняли над її квартирою. Не розуміє, навіщо це робили, бо там ніколи не текло. “Там залізо було ще австрійське, і дах був нормальний, – каже. – Ні з того ні з сього затіяли ремонт. Натомість на території є приміщення, поруч з Будинком вчителя, які у плачевному стані. Але їх ніхто не ремонтує і не використовує багато років”.

“Телевізор не включиш. Сиджу на роботі допізна, щоб прийти і одразу лягти спати, – каже жінка. – На вихідні їду на село”. Зверталася до прокуратури та поліції із заявами, аби розібралися у ситуації. З прокуратури надійшов лист, що її звернення взяли до розгляду.

Будинок учителя – на балансі Львівської обласної ради. Начальник управління майном спільної власності Львівської обласної ради Микола Бандра каже: “Ці приміщення зареєстровані як нежитлові будівлі обласної комунальної власності. Вони не мають статусу квартири. З одного боку, треба людям допомогти, з іншого – є закон. Декілька років тому був суд у цій справі. Ця жінка його програла. Суд не визнав за нею права власності. Бо її чоловік після того, як перестав працювати двірником, втратив право на службове житло. Якби вона мала документи на цю квартиру, то обл­енерго напевно підключило б їй світло. Директор мені казав, що вони постійно там не живуть…”.

Директор Будинку вчителя Володимир Парубій (батько спікера Верховної Ради Андрія Парубія) каже: “Це все одно, що людину поселити у кабінеті голови обласної ради чи обласної адміністрації… Ці приміщення обласної ради – нежитлові! Їх віддали у тимчасове користування задовго до мого призначення на посаду директора. Є рішення суду, що вона там живе незаконно. Чому її не виселили, не знаю. Може, держвиконавець і приходив. Я у цю ситуацію не втручаюсь. Цю жінку бачив 1,5 року тому. Ні про що з нею не говорив. Про те, що у неї немає світла, дізнався з листів, які вона писала до поліції та прокуратури, нібито я у цьому винен. Особисто до мене з цим питанням ніхто не звертався. Включати чи відключати світло має обл­енерго”.

Запитую Володимира Івановича, чи є зацікавлені особи, які хочуть викупити Будинок вчителя? Бо на сесії міської ради депутат Ігор Зінкевич заявляв, що історичну будівлю навмисно доводять до руйнації. “Це черговий наїзд, – каже пан Парубій. – Цей хлопчина виконує чиєсь замовлення. Перед початком сезону дощів ми вирішили поміняти дах, бо після Другої світової війни тут ніхто не робив ремонту. Зняли іржаву бляху. Частину даху накрили плівкою. Там ні краплі дощу не встигло впасти, а в Інтернеті уже почали писати про руйнування будівлі… Дах відремонтували”.

Володимир Іванович каже, вже було декілька спроб заволодіти цим будинком. Але усі “наїзди” вдалося відбити. “Хтось постійно шукає якісь зачіпки, – каже директор. – Але Будинок вчителя функціо­нує на повну потужність. У нас є дитячі гуртки, польський народний театр. Проводимо чимало заходів для вчителів. Усі технічні приміщення, які є на території, використовуємо. В одних – декорації театру, обладнання, в інших – наші інструменти…”.

Фото автора