Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

«У його родині – загиблі від української зброї. Але він звільнив серце від жадоби помсти»

У Львові визначають, яку вулицю назвати іменем великого приятеля України Яцека Куроня.

Рішення про перейменування однієї з вулиць Львова на вулицю видатного польського політика і громадського діяча Яцека Куроня, можливо, розглядатимуть на наступному засіданні Львівської міської ради. З ініціативою такого перейменування виступила група відомих львів’ян. Відкрите звернення до міського голови Львова, депутатів ЛМР, усіх львів’ян підписали, зокрема, правозахисник, віце-ректор Українського католицького університету Мирослав Маринович, відомий історик Ярослав Грицак, генеральний директор Львівської галереї мистецтв Тарас Возняк, український письменник Юрій Андрухович, поетеса Маріанна Кіяновська, народний депутат від “Самопомочі” Ірина Подоляк.

Поштовхом до відкритого листа стало погіршення відносин між Україною і Польщею, чим занепокоєні відомі львів’яни. “Львів і його громада посідає особливо важливе місце у стосунках між Польщею й Україною, — йдеться у зверненні. — Маємо багато прикладів та імен, які протидіяли кривавому протистоянню і старалися перетворити Львів у приклад польсько-українського примирення. Одним з найвідоміших був Яцек Куронь, уродженець Львова, почесний громадянин нашого міста і творець «Солідарності». Зокрема, на початку 2000-х він відіграв ключову роль у розв’язанні конфлікту довкола військових поховань на Личаківському цвинтарі. Звертаємося до Львівської міської ради з пропозицією назвати одну з центральних вулиць його іменем. Водночас пропонуємо міським радам інших міст України й Польщі зробити подібний крок — назвати одну з вулиць прізвищем особи, яка доклалася до польсько-українського примирення. Не можна допустити, щоб польсько-українські стосунки залежали від поганої політики поганих політиків. Політики приходять і відходять — а нам тут разом жити і творити спільне майбутнє”.

Ініціативу з перейменування підтримав міський голова Львова Андрій Садовий, оприлюднивши спеціальний блог. “... Львів завжди був важливим чинником наших (з Польщею. — Авт.) відносин, творцем символів, — йдеться у дописі. — Нехай одним з таких чергових символів стане ініціатива з перейменування однієї з львівських вулиць на вулицю імені почесного громадянина Львова, великого приятеля України та послідовника ідей Ґедройця, зрештою, уродженця Львова — Яцека Куроня. Зовнішня політика, яку формувало середовище Куроня, дозволило Польщі в усіх соціологічних опитуваннях, які проводились згодом в Україні, стабільно посідати місце в чільній трійці симпатій. Мало в якій іншій країні Польща може похвалитись таким результатом. Для теперішнього керівництва Речі Посполитої було б дуже немудро змарнувати такі досягнення”.

Після цього виникла головна інтрига: яка саме вулиця заслуговує на честь стати новітньою “Куренівкою”? В Інтернеті з’явилася інформація, що міський голова Андрій Садовий буцімто припустив, що перейменувати слід вулицю Стрийську, мовляв, Яцек Куронь один час жив там (у будинку № 38). Це додало олії у вогонь соцмережевих обговорень. Мовляв, перейменувати вулицю Стрийську все одно, що перейменувати Львів... Андрій Садовий був вимушений зробити термінову заяву, що про вулицю Стрийську не згадував: “Комісія з перейменувань розгляне звернення ініціативної групи львів’ян щодо вшанування пам’яті почесного громадянина Львова Яцека Куроня. Вулиці Стрийської в переліку потенційних вулиць, площ, скверів для перейменування немає і не було”.

Далі у вільному доступі з’явився проект ухвали Львівської міської ради щодо перейменування вулиці Карбишева (район Нового Львова). В ухвалі йдеться: “...з метою зміцнення двосторонніх українсько-польських стосунків, які ґрунтуються на особливих історичних та культурних зв’язках обох країн, Львівській міській раді пропонується присвоїти ім’я Яцека Куроня вулиці Д. Карбишева, що розташована у Сихівському районі міста Львова. Ім’я генерала Д. Карбишева не увійшло до переліку імен, які підпадають під закон про декомунізацію — відповідно до рекомендованого списку осіб, укладеного співробітниками Українського інституту пам’яті (Дмитро Карбишев — генерал російських інженерних військ, за відмову співпрацювати був закатований нацистами у концтаборі Маутхаузен. — Авт.). Однак, враховуючи численні звернення громадян, громадських організацій та активістів, комісія з перейменування вулиць вирішила рекомендувати Львівській міській раді перейменувати вулицю Д. Карбишева в рамках загальнодержавного процесу засудження радянської ідеології та пропаганди”.

Однак і цю локацію у міськраді не підтвердили. “Це буде не Стрийська і, вочевидь, не буде й Карбишева, — запевнив журналіста “ВЗ” заступник міського голови з питань розвитку Андрій Москаленко. — Ми зараз рухаємося за визначеною процедурою перейменування або присвоєння імені вулиці, скверу чи площі. Спочатку має засідати комісія з перейменування й розглянути питання. Після того визначена назва буде виставлена на голосування на інтернет-сторінці. Потім її винесуть на засідання сесії ЛМР. Щодо проекту ухвали, яка буцімто є в Інтернеті, — я про це не знаю. Засідання комісії має відбутися цього тижня. Наразі секретарі комісії збирають інформації, готують інформаційні довідки”.

- Чи відомо, які є в переліку вулиці-претенденти?

- Не можу вам про це сказати. Але це точно не будуть вулиці, які створять незручності для мешканців. Стрийська точно не буде. Вулиця Карбишева теж не є в переліку тих вулиць. Це мають бути нескладні локації, бо тут місія й мета інша. Швидше за все, принцип буде такий, щоб на цій локації не було номерів будинків.

Звідки ж взявся проект ухвали щодо перейменування саме вулиці Карбишева? У міській раді про це не кажуть. За інформацією “ВЗ”, цей проект ухвали зареєстрували 15 листопада, тобто за день до сесії міськради, яка відбулася у четвер, 16 листопада. Ідею перейменування вулиці виніс Андрій Садовий під час засідання колегії ЛМР. Сам проект ухвали створили в управлінні культури ЛМР. Однак, очевидно, після шуму в соцмережах у міськраді почали дмухати на холодне, побоюючись, що проти вулиці Карбишева також підніметься шум, як і проти Стрийської... Тому у Ратуші передумали педалювати це питання, очікуючи на рішення комісії з перейменувань.

А яку ж вулицю бачать в ідеалі самі автори відкритого звернення? “У нас немає конкретних пропозицій. Ми звернулися до міської ради, тому що вона уповноважена виконувати цю роботу, — розповів “ВЗ” віце-ректор Українського католицького університету Мирослав Маринович. — Це було би вже занадто — не тільки пропонувати перейменувати вулицю, та ще й сказати, яку. Я бачив версію щодо Стрийської — думаю, це хтось грамотно запустив її, аби дискредитувати ідею перейменування, розпалити емоції. У себе на сторінці у Фейсбуку я звернувся до людей із закликом не вестися на цю провокацію. Цілком довіряю депутатському корпусу ЛМР, хай вирішують”.

- Пане Мирославе, ви зустрічалися із Яцеком Куронем, коли він востаннє був у Львові. Яким він вам запам’ятався?

- У мене досі перед очима картина, як він на візочку на Личаківському цвинтарі. У 2002 році він приїхав у Львів, аби молитися спільно із українцями і поляками на військових меморіалах на Личакові. Він уже тоді був хворий, не міг рухатися, але все-таки наважився приїхати. Аби виконати те, що вважав справою свого життя, а саме — порозуміння, пошанування інтересів обох народів, пошуки золотої середини в стосунках між поляками й українцями. Мене зворушило те, що сам він походить із родини, яка постраждала від української зброї. У сутичках із українцями були загиблі і в його родині. Але він звільнив своє серце від жадоби помсти. Був дуже відкритий. Ті речі, які він говорив про стан польсько-українських стосунків (це можна знайти в Інтернеті), про небезпеки, які на них чигають, — мало хто у Польщі зважувався на це. У мене немає жодного сумніву у тому, що ця людина заслуговує на увічнення його пам’яті через перейменування вулиці у Львові.

Довідка «ВЗ»

Яцек Куронь народився 3 березня 1934 р. у Львові, помер 17 червня 2004 р. у Варшаві. Польський політик і державний діяч, видатний діяч антикомуністичної опозиції. Закінчив історичний факультет Варшавського університету (1957). Діяч незалежного студентського руху у 1960-х роках. За «відкритий лист до партії» (1965), що критикував бюрократизм і класовий характер режиму у Польській Народній Республіці, засуджений до 3 років ув’язнення. Звільнений у 1967 р. У 1968 за організацію студентських страйків засуджений до 3,5 року ув’язнення. У вересні 1976 став одним із засновників Комітету захисту робітників, у 1977 — Комітету громадської самооборони. Один із авторів стратегії діяльності незалежної профспілки «Солідарність» (1980). Із запровадженням у Польщі воєнного стану (13 грудня 1981 р.) був інтернований, у 1982 р. — заарештований за обвинуваченням у спробі повалення державного ладу. Звільнений за амністією (1984). Депутат Сейму (1989—2001); міністр праці та соціальної політики (1989—1990, 1992-1993).

Схожі новини