Нехай дах тече, а підвал «цвіте»?..

Виконавчий комітет Львівської міської ради заборонив містянам переплановувати підвали та горища на магазини, заклади громадського харчування і житло. Згідно з рішенням, виконком виключив з переліку адмінпослуг райадміністрацій послугу з надання дозволу на приєднання вільних допоміжних приміщень до квартир у житловому будинку або до нежитлового приміщення. Районні адміністрації Львова припинили видачу дозволів на відповідне перепланування.

Дивне незрозуміле рішення! Особливо для Львова. В усіх європейських країнах мешканці опікуються горищами і підвалами. Таким чином заохочують людей брати “шефство” над цими безхозними частинами будинку. У Львові так було донедавна. Мерія навіть прийняла спеціальне положення, заохочуючи містян влаштовувати перукарні, магазини, кав’ярні тощо на перших поверхах будинків. Подібне рішення було і щодо приватизації горищ. Затишні маленькі кафе і перукарні у підвалах, майстерні художників на горищах є своєрідною «родзинкою» Львова. Людям надавали можливість загосподарювати ці приміщення, дбайливі руки заопікувалися квадратними метрами, на які у чиновників ніколи не було коштів. Хто ж тепер буде опікуватися підвалами і горищами? Якщо у них не буде господаря, вони будуть руйнуватися, відповідно, руйнуватиметься увесь будинок.

Соцмережі обурюються “під­вально-горищним законом”. Кажуть, він ухвалений на догоду люмпену, який сам нічого не звик робити, а тим, хто щось робить, — заздрить. “Краще щоб дах протікав роками? Щоб там бомжі спали? У жеку грошей на ремонт ніколи не буде!” — пише Святослав Сирота. “Дуже погане та непродумане рішення. Як наслідок, зросте ворожнеча між людьми, — висловлює думку відомий екскурсовод Ігор Лильо. — Між тими, хто не має ОСББ і має поганий житловий фонд, і між тими, хто має ОСББ. Я маю досвід на прикладі своїх товаришів, які хотіли щось зробити у своєму будинку, і потрібна була згода мешканців. Це були дії на межі громадянської війни між сусідами. Зараз цим законом мешканців поділили на дві частини. ЛМР не дає надій на те, що старий фонд буде відреставровано. Заборонити найлегше. Насправді мав би бути впроваджений механізм. Натомість ЛМР каже: і грошей на ремонти нема, і дозволу самим щось робити ми не дамо. Таким чином, влада скидає відповідальність на людей. Але, ясна річ, ніхто з мешканців не буде ремонтувати будинок за свій кошт. Для таких міст, як Львів і Одеса, мав би бути виписаний окремий закон. Закон “Про особливості здійснення...” зрівняв у статусі «хрущовку» та історичні будинки у центральній частині Львова. Це ключова помилка. Це люмпенізує людей”. “А ремонт горища хто буде робити, мешканці ніколи не скинуться на ремонт — їм же на нижніх поверхах не тече?” — риторично запитує Оксана Давимука.

Керівник Львівського регіонального офісу страхової компанії PZU-Україна Тарас Хома розповів свою сумну історію: “Нещодавно придбав квартиру з можливістю добудови. Враховуючи те, що це однокімнатна квартира, я маю троє дітей, це для мене питання важливе. Хотів зробити ремонт за власний кошт, облаштувати додаткове приміщення для своєї квартири, зробити на горищі порядок, доглядати за дахом. Зараз на горищі — безлад, дах протікає. Горищем мешканці не користуються, туди зносять непотріб з усього будинку. Дах не ремонтується, ніхто ні копійки у нього не вкладає. Я потрапив у патову ситуацію. Якби знав, що буде відсутня можливість добудови горища, я би цю квартиру не купував...”.

Заступник директора юридичного департаменту Львівської міської ради Мирослав Гавриляк пояснив журналісту “ВЗ”, що рішення виконкому прийнято на виконання Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Цей закон прийнято ще 2015 року, але зміни до нього вносилися у 2016-му і у 2017 році, тому Львівський міськвиконком так довго тягнув із ухваленням свого рішення. “Тепер мусили привести свої нормативні акти у відповідність до цього закону”, — пояснив “ВЗ” Мирослав Гавриляк.

Згідно із Законом “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”, допоміжні приміщення у багатоквартирних будинках призначені для забезпечення експлуатації будинку, побутового обслуговування його мешканців, — пояснює “ВЗ” голова Шевченківської райадміністрації міста Львова Надія Банах. — Йдеться про «колясочні», горища, підвали, сміттєкамери, машинні відділення ліфтів тощо. Цей закон нам каже, що кожен співвласник багатоквартирного будинку має зобов’язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, поточного і капітального ремонтів багатоквартирного будинку. До прийняття цього закону справді були звернення мешканців до нас (це більше стосувалося будинків старої малоповерхової забудови — 3-5 поверхів, де облаштовані шатрові покрівлі). Мешканці останніх поверхів за згодою усіх мешканців будинку зверталися на міську міжвідомчу комісію з відповідним проектом щодо освоєння частини горища у межах квартири, в тому числі заміни покриття даху. Це було добре і для ЛКП, і для всіх мешканців будинку, бо жителі горішніх поверхів перекривали за власний кошт покрівлю. Але водночас вони і приєднували цю частину горища, освоювали її собі під квартиру. Тепер закон нам каже, що ці приміщення — у спільній сумісній власності. Тобто зараз віддавати їх комусь одному з мешканців не можна. На горищі є комунікації — димові вентиляційні канали, до яких має бути постійний доступ. У підвальних приміщеннях є інженерні мережі. Якщо якась квартира приєднує підвал до своєї площі, тоді доступ до загальних комунікацій буде обмежений. Це технічно неправильно. Бо це є допоміжні приміщення, вони у власності всіх співвласників будинку. Усі повинні мати туди вільний доступ і нести витрати на їхнє утримання.

- Але реально ми знаємо, що мешканці не матимуть грошей на ремонт даху за свій кошт. А тим сусідам, що внизу, їх цей дах не бентежить, до них вода не протікає...

- Тут має бути моральний бік. Мешканці — усі співвласники будинку. Комунальні послуги однаково має сплачувати як мешканець останнього поверху, так і мешканці перших поверхів. Зараз можна створити об’єднання співвласників (ОСББ) чи віддати будинок для обслуговування в управлінську компанію. Тоді ця компанія або ОСББ буде накопичувати кошти від усіх мешканців і використовувати їх на утримання цілого будинку, зокрема на ремонт покрівлі, інженерних мереж тощо. Тут треба змінювати підхід мешканців. Мають усвідомити, що вони є власниками цілого будинку — від підвалу до горища.

- Якщо в підвалі уже є приватизована перукарня або квартира на горищі — їх не заберуть у мешканців?

- Ні, не заберуть. Людина вже набула право власності на ці приміщення, має документи. Але від моменту прийняття Закону “Про особливості здійснення...” і від моменту прийняття рішення виконкому — освоювати горища і підвали забороняється навіть за згоди усіх мешканців.

Тут чиновники явно протирічать самі собі. Якщо ми самі — власники усього будинку, то і розпоряджатися ним теж можемо самі! І нам вирішувати, чи створювати у підвалах перукарні, а на горищах майстерні. Це підтверджують і слова експертів. “Треба дивитися кожен будинок окремо і визначати, чи там доцільно забороняти перепланування горищ і підвалів, — каже “ВЗ” координатор житлово-комунальних програм Громадянської мережі “ОПОРА” Тетяна Бойко. — Недоцільно може бути тільки у двох випадках: якщо таке перепланування загрожує життєдіяльності будинку і коли самі мешканці (співвласники) проти цього переобладнання. Якщо немає загрози для життєдіяльності будинку, то, навпаки, треба дозволяти переплановувати. Якщо у цих допоміжних приміщеннях хтось хоче зробити житлове приміщення чи перукарню, і це не буде шкодити життєдіяльності будинку, — не бачу у цьому проблеми. Підвали і горища — спільна власність власників приміщень (житлових і нежитлових) у будинку з моменту приватизації чи придбання квартири. І розпоряджатися ними має точно не міська рада, а співвласники самостійно. Якщо ж співвласники вирішать здавати якесь приміщення в оренду, вони мають на це право. Потрібно спершу створити ОСББ, а потім можна здавати приміщення, а кошти використовувати на потреби будинку”.

Експерти ще у 2015 році застерігали, що закон порушує одинадцять статей Конституції України, положення Загальної декларації прав людини, статті Кримінального та Цивільного кодексів України. Але, користуючись необізнаністю наших мешканців, його таки прийняли.