«У мене цього року звільнилося п’ять майстрів виробничого навчання. Усі поїхали на заробітки до Польщі»

Фахівці не один рік ламають голови над тим, як підняти в Україні економіку. Та чи можливо це зробити без людей робітничих спеціальностей: малярів, мулярів, плиточників, електрозварювальників, токарів? Маємо таку статистику: 80% випускників шкіл вступають у вищі навчальні заклади, і лише 20% здобувають професійну освіту. А далі ситуація патова. Ми за державні кошти готуємо учнів ПТУ (які і так на вагу золота), а вони в Україні не затримуються, їдуть на роботу за кордон. Там і зарплата у рази вища, і умови праці більш комфортні. Виглядає, освітні заклади професійної освіти — у глибокій кризі. В одних недобирають учнів, в інших — кадровий голод. На Львівщині бракує 14 директорів училищ. У “дефіциті” і майстри виробничого навчання, які теж їдуть на заробітки до Європи... Як влада вирішує це стратегічне для майбутнього держави питання? Чи правильний курс взяла влада у реформуванні професійно-технічної освіти?

Чимало керівників ПТУ звільнилося, коли влада заявила, що “училища мають самі на себе заробляти”. Є такі, що апріорі не можуть цього робити, не мають підприємницької жилки. Інші зводили кінці з кінцями за рахунок оренди приміщень, виготовлення продукції... Та як училище може профінансувати утримання гуртожитку чи майстерні? Нове обладнання, на якому мають вчити учнів ПТУ, коштує чимало. Тому більшість училищ і досі має “доісторичне” обладнання. Керівникам закидають і те, що готують спеціалістів, які на ринку вже давно не потрібні. Стоїть питання про впровадження нових професій.

Отже, після того, як чиновники відпустили професійну освіту у вільне плавання, почали рости борги за комунальні послуги. А на декількох керівників училищ відкрили кримінальні справи... Так само годі розібратися, хто ж має фінансувати училища у містах та районах. Освітяни не можуть зрозуміти, чому одними училищами керує обласна влада, а фінансує міська? Чи не призведе це до повного занепаду професійної освіти? А може, владу цікавлять лише приміщення училищ, земельні ділянки навколо територій?

Директор Львівського вищого професійного училища інформаційно-комп’ютерних технологій Іван Парійчук (працює на посаді сім років) каже: “Час змінився. Реформування потребує і професійна освіта, яка була сформована тоді, коли працювали підприємства-гіганти. Така освіта має бути гнучкою, реагувати на вимоги ринку”.

Іван Парійчук каже, у їхньому училищі більш-менш нова техніка. Хоча комп’ютерні технології так швидко розвиваються, що їх не наздогнати. “Є навчальні заклади, у яких не модернізували обладнання для навчання з 70-х рр. Тільки щоб включити цей верстат, скільки потрібно електроенергії. А які шалені витрати на те, щоб, наприклад, навчити дитину виготовляти ту чи іншу деталь! - каже директор. - Вдалося багато чого зробити. Ми розширили перелік професій. Поліпшили матеріально-технічну базу, зокрема, за допомогою обласних програм. Хотілося б, щоб і роботодавець був зацікавлений у наших випускниках. Коли дитина йде на практику, згідно з угодою, роботодавець має 50% їй заплатити, 50% - навчальному закладу. Роботодавець цього пункту уникає. Щоб дитині заплатити, її треба офіційно взяти на роботу, відповідно, сплатити усі податки. Чому б не створити для роботодавців такі умови, щоб стояли у черзі за випускниками училищ?”.

Директор міжрегіонального ВПУ автоматизованого транспорту та будівництва Олег Саврук каже, їм бракує коштів до кінця року на заробітну плату. “Місто фінансує навчальний заклад, а керівництво веде область. ЛОДА призначає і звільняє керівників ПТУ. Крім того, ніхто не веде статистики, скільки тих чи інших навчальних закладів професійної освіти нам потрібно, які на часі спеціальності”.

Олег Саврук зауважив, маємо величезний відтік педагогічних кадрів з професійно-технічної освіти. “Профтехосвіта інтегрована в економіку. Її розвиток залежить від того, як економіка працює. У мене цього року звільнилося п’ять майстрів виробничого навчання. Всі поїхали до Польщі. Там зарплата — від 1000 до 1200 доларів (На Львівщині середня зарплата викладачів ПТУ — 6 тисяч грн., залежить від стажу, навантаження тощо. - Авт.). Їм забезпечили проживання, безкоштовне харчування. Майстер виробничого навчання — основа основ. Щоб підготувати фахівця, його має вчити людина, яка вміє, знає і може показати, як треба працювати. Це менеджер робітничої професії. У нашому училищі, як і в більшості, — один майстер на дві групи. У групі — 25-30 осіб. Має навчити їх, забезпечити порядок і дисципліну”.

Директор бідкається, обладнання, на якому вчать учнів, — дороге. Мусить випрошувати у підприємців старі двигуни, старі коробки передач... “Нам потрібен автомобільний кран, це не мало - не багато - 15 млн.грн. Діагностичне обладнання для автомобілів коштує декілька тисяч доларів, - каже директор. - Перевізники підняли ґвалт, що бракує водіїв маршруток, майстрів, які б ремонтували громадський транспорт. Щоб готувати водіїв автобусів, по-перше, треба мати автобуси для навчання, по-друге, дитина повинна мати 21 рік. А до нас йдуть діти після закінчення 9-го та 11-го класу. Мені недавно був потрібен юрист. До мене на співбесіду прийшло тринадцять випускників різних вишів. А спробуйте знайдіть сьогодні електрозварника”.

Зі слів Олега Костянтиновича, цього року жоден навчальний заклад Львова не набрав малярів, плиточників, мулярів. У той же час будівництво йде повним ходом. “Чи є ризик, що буде скорочення навчальних закладів профтехосвіти?” - запитую. “Думаю, так. По-перше, демографічна криза, по-друге, політика Міносвіти щодо професійної освіти незрозуміла. Міністерство видає ліцензії вишам на підготовку робітничих кадрів. Як таке може бути? Хоча у постанові Кабміну чітко написано: категорично заборонено змінювати статус професійно-технічної освіти”.

“Ми оголосили конкурс на посаду директорів училищ, який триватиме до кінця листопада, - каже директор департаменту освіти ЛОДА Любомира Мандзій. - Є 14 вакансій. У багатьох колишніх директорів закінчився контракт, п’ятеро звільнилося за власним бажанням. Чи можуть самі на себе заробляти? Залежить від керівника. Є училища, які мають добрі заробітки. Торік одне з львівських училищ отримало прибутку 11 млн. грн. І в області є училища, які непогано заробляють. А є такі, які не хочуть нічого робити... Передаємо усі документи щодо майна училищ до Києва. З якого бюджету будуть фінансуватися ПТУ наступного року, наразі не знаємо. Це стане відомо, коли Верховна Рада прийме закон про державний бюджет. Не думаю, що буде скорочення мережі, але заклади професійної освіти потрібно впорядкувати. У містах є по декілька училищ, які готують учнів за однією спеціальністю. Це неправильно: одне училище недобирає учнів, і інше недобирає. У багатьох училищах немає галузевого принципу: готують кухарів, кондитерів, будівельників, столярів... Відкривати потрібно нові спеціальності, які будуть відповідати нинішнім потребам. Дослідники ринку праці кажуть, що мусимо ввести спеціальності: бруківник, водій навантажувача, машиніст-кранівник, портьє, фрезерувальник, тістороб. Тістороб — спеціальність ліцензована, але ще немає на неї набору”.

Зі слів Любомири Мандзій, для училищ, які фінансуються з обласного бюджету, на наступний рік передбачено 50 млн. грн. на модернізацію матеріально-технічної бази. “Залежно від того, які спеціальності будемо розвивати, так і будемо розподіляти кошти. Роботодавці зацікавлені у випускниках, але деякі не хочуть чекати три роки. Щонайбільше готові чекати півроку. На цю вимогу не можемо зреагувати, бо є навчальний план. Сьогодні справді є потреба у кваліфікованих робітниках. Ми набрали у вересні близько 8 тисяч учнів. А регіональне замовлення — 10,5 тисячі осіб. Це пов’язано з тим, що зменшилась кількість дітей, які закінчили 9 клас. Місцеві органи влади мають чітко заявити, що усі майнові комплекси не будуть відчужені. У них будуть вчитися діти, і там далі буде профтехосвіта”, - каже пані Мандзій.