«Список 111», або Перезавантаження Верховного суду

Наразі справа за підписом президента під відповідним указом. На роздуми Петру Порошенку закон відводить 30 днів. Але тягнути кота за хвоста немає чого, тому, впевнений, рішення буде ухвалено набагато швидше.

Чому не варто зволікати з запуском нового Верховного суду? Бо це є частиною цілої судової реформи, яка має зробити доступним суд кожному українцю. Вони мріють про можливість захисту своїх прав у судах. На судову реформу чекають також міжнародні партнери та потенційні інвестори. Судова реформа має повернути довіру до української Феміди.

Проти усі ті, хто не у ладах з законом, агресори зі сходу, доморощені політикани та критикани.

Затвердженню остаточного «списку 111» передувала копітка робота, котра тривала 9 місяців. Ця робота почалась у Вищій кваліфікаційній комісії суддів і включала: електронну реєстрацію кандидатів та подання ними документів, формування Громадської ради доброчесності, перевірку кандидатів на відповідність вимогам, допуск до участі у конкурсі, формування досьє, спецперевірку, допуск до кваліфікаційного оцінювання, анонімне письмове тестування, практичне завдання, дослідження досьє, тестування морально-психологічних якостей і загальних здібностей, співбесіду, формування рейтингу кандидатів, подання рейтингу до ВРП. Все це публічно, під мікроскопом, чого немає у жодній країні світу. Далі розгляд у ВРП, додаткові співбесіди і затвердження списку у президента.

Закон майже не залишає для президента маневру. Його роль у призначенні суддів, котрі пройшли конкурс, церемоніальна. Йому подали список — він має підписати указ. Втім, за моїми даними, президент може відсіяти з поданого списку до 8 претендентів.

Усього заявок про намір взяти участь у конкурсі — 1436. Осіб, допущених до конкурсу, — 653. Осіб, допущених до оцінювання, — 625. Переможців конкурсу — 120. Осіб, затверджених ВРП, — 111.

Тож країна отримала шанс на новий Верховний суд. Лише 4 (!) судді з попереднього складу цієї верховної судової інстанції потрапили до «списку 111». Серед нових суддів ВСУ, окрім, власне, суддів — адвокати, науковці, правники з сукупним стажем, тобто вихідці з позасудової системи, нова кров. Кожна їхня декларація вичитана НАБУ. За фактом ми отримали кращий склад ВСУ за увесь час Незалежності. Тому очікування дуже високі. Чекаємо на перші результати. Але для цього потрібно внести зміни до кодексів, розгляд яких поки гальмується у Верховній Раді.

Безпрецедентною у світовій практиці є участь у процесі Громадської ради доброчесності, органу, який записаний у Законі «Про судоустрій і статус суддів». ГРД може надавати так званий негативний висновок щодо того чи іншого кандидата у судді. Цей негативний висновок повинен стосуватись виключно професійної етики та доброчесності кандидатів. 80% висновків ВККС прийняла до уваги, і відповідних кандидатів було відсіяно. Інші 20% висновків виявились хибними або непереконливими, і ВККС їх відхилила, кандидати продовжили конкурс. У остаточному списку зі 111 кандидатів виявилось 30 претендентів, щодо яких ГРД має негатив.

«Кишеньковий суд!», «Усе пропало!», «Вбивство судової реформи!». Такими епітетами розкидаються активісти, не усвідомлюючи, що дискредитують оновлений склад ВСУ. Але не все так однозначно, як здається на перший погляд.

Закон «Про судоустрій і статус суддів» передбачає систему стримувань і противаг під час прийняття рішень щодо добору суддів. Це українське ноу-хау. Тобто «вето» ГРД може долати або не долати ВККС. Все демократично. І доброчесно.

У той же час, за даними експертів «Юридичної газети», у 24 висновках з 30-ти ГРД вийшла за межі своїх повноважень, тобто піддала оцінці не етику або доброчесність, а професіоналізм суддів, на що не має права. Висновки ГРД робились на основі припущень і без доказів. У висновках найпоширенішим є формулювання «з великою ймовірністю можна сказати, що кандидат є недоброчесним».

Також ГРД у своїй роботі припускалась подвійних стандартів — коли одним кандидатам щось пробачалось, то іншим те ж саме ні. Конфлікти інтересів проглядались за деякими негативними оцінками. А це вже геть недоброчесно.

28 вересня експерти асоціації правників та Ради Європи представили проект висновку діяльності ГРД, де проаналізовано усі 147 рішень цього органу. Було встановлено 17 випадків використання ненадійності джерел інформації, 21 випадок оцінки судових рішень (що заборонено і є дикістю для світової юридичної практики), 4 випадки відсутності єдності практики, 20 випадків нерелевантності. Можливо, таких претензій і не було б, якби ГРД сформувала методологію та чітко прописала критерії оцінки.

Як бачимо, торжество демократії, проявом чого є створення і діяльність Громадської ради доброчесності, на жаль, може бути легко потьмарене. Очевидно, справа не у самому органі, який, з огляду на стан судової системи, успадкованої від медведчуків і портнових, є необхідним, а справа у руках, яким вручили це торжество. Якщо назвався фаховим, то дій відповідно до цього. Якщо назвався доброчесним, то умій ігнорувати усі спокуси й пропозиції. Бо своїми діями, панове з ГРД, ви не лише знецінюєте саму вашу назву, а й не даєте доступу до справедливого правосуддя для громадян України. Ті, хто звик жити не за законом, вам за це дякують.

Та повернімось до судової реформи. Одна ланка (верховна) з трьох вже оновлена. Тисячі касаційних справ чекають на «список 111». Тим часом вже стартував добір суддів у місцеві суди й кваліфікаційне оцінювання щодо суддів апеляційної інстанції. Оновлення нижчих ланок буде проведено за тим же принципом, що й Верховного суду.