Сусіди відкрили мовний фронт проти України

Київ відкидає звинувачення у тому, що новий Закон про освіту дискримінує національні меншини.

Недавні дебати у парламенті про освіту були емоційними, але у рамках правил. Підсумком їх  стало ухвалення реформаторського закону, який спричинив… міжнародний скандал, — апеляції до європейських інстанцій,  дипломатичні демарші у Будапешті, Бухаресті, Варшаві, Кишиневі та Москві. Там кажуть, що Київ порушив права людини,  обмеживши можливості національних меншин навчатися їхньою рідною мовою. Українська влада відкидає ці звинувачення: все у рамках нашої Конституції і відповідно до світових стандартів.

Новоспечений Закон про освіту президент Петро Порошенко назвав  “ключем до майбутнього”. Він і справді революційний. Серед іншого передбачає  трирівневу 12-річну школу (початкову, базову, профільну) з принципово новими підходами, зокрема технічним оснащенням. Учням не “впихуватимуть” знання, не змушуватимуть їх “зубрити”, а прищеплюватимуть потяг до знань, прояв ініціативи, виховуватимуть уміння логічно обґрунтовувати свою позицію, системно і критично мислити. Вчитимуть набуті знання застосовувати на практиці, тобто готуватимуть до дорослого життя, самостійності.

Дітей з особливими потребами, за зверненнями їхніх батьків, навчатимуть в інклюзивних класах. Інтернати перепрофілюють. Школам надають більшого самоврядування. Директорів освітніх закладів обиратимуть на конкурсах, вони матимуть право підбирати колектив, без погодження з “верхами”, впроваджувати власні методики навчання. Школи не боятимуться інспекторських перевірок, їх скасують. Своєю чергою, педагоги стануть підзвітними перед наглядовими радами  за результати своєї роботи, зокрема при використанні державних і благодійних коштів. Освітянам суттєво, до трьох мінімальних зарплат, підвищать платню…

Але зовсім не це викликало політичні шторми. У статті 7 закону, яка передбачає, що освітній процес має вестися  державною мовою, наші сусіди з-за кордону (та й дехто з доморощених політиків і  чиновників) угледіли дискримінацію за націо­нальною ознакою. При цьому воліли не помічати наступного абзацу цієї статті, в якій ідеться:

“Особам, які належать до корінних народів і національних меншин України, гарантується право на навчання рідною мовою поряд з українською  в  комунальних закладах дошкільної і загальної середньої освіти. Це право реалізується через окремі заклади освіти, класи (групи) з навчанням мовою відповідної національної меншини та корінного народу України поряд з українською мовою, що створюються відповідно до законодавства, і не поширюється на заклади освіти, класи (групи) з навчанням українською мовою. Особам, які належать до корінних народів і національних меншин України, також гарантується право на вивчення рідної мови в державних і комунальних закладах освіти або через національні культурні товариства”.

Йдеться про те, що представники націо­нальних меншин мають право навчатися в окремих групах дитсадків та класах початкової школи, в яких, крім української, використовуватиметься мова відповідної меншини.  А у базовій школі (починаючи з 5-го класу) навчання відбуватиметься суто державною, українською  мовою. Виняток зроблять для представників корінних народів (перш за все, кримських татар), які, крім державної, можуть навчатися рідною мовою до закінчення старшої школи. Для першокласників таке положення повинно запрацювати з 1 вересня 2018 року.  Для тих, хто уже вчиться у школах з мовою нацменшин, — з 1 вересня 2020 року. Для адаптації учнів протягом цих трьох років у школах з мовою нацменшин плавно  збільшуватимуть кількість предметів, що їх викладатимуть державною мовою.

Ще одна новація — у закладах освіти одна або декілька дисциплін, крім державної, можуть викладати офіційними мовами Європейського Союзу (таких є 24). Розробники закону кажуть: російська мова не входить до офіційних мов ЄС, відтак навіть окремі предмети чи дисципліни (крім курсу російської мови) не зможуть викладати цією мовою ні у базовій чи профільних школах, ні у музичних чи художніх школах, ні у професійних коледжах, ні в університетах.

Підвищена увага до надання освіти громадянам України державною мовою зумовлена захистом національних інтересів. Яку небезпеку для них становить ігнорування цього аспекту, ілюструє коментар міністра закордонних справ Павла Клімкіна. Він навів шокуючий приклад: 75 відсотків цьогорічних випускників шкіл у Берегівському районі Закарпатської області (межує з Угорщиною)  не склали тесту ЗНО з української мови…

Та що там говорити — у тому ж Закарпатті персонал прикордонних кафе, автозаправок, готелів українською мовою майже не розмовляє! У кращому випадку можна почути малозрозумілий суржик. Спробували б так ставитися до співвітчизників у тій же Угорщині, Румунії, Росії…

Ці та інші аргументи у сусідніх країнах пропускають мимо вух. Висловлюють нам претензії, скаржаться в європейські органи, погрожують санкціями.

Зовнішньополітичне відомство РФ заявило, що наш закон про освіту обмежує інтереси мільйонів російськомовних, які живуть в Україні, призведе до “повного вимивання” мов нац­меншин. У Москві кажуть про “насильницьке встановлення у багатонаціональній державі моноетнічного мовного режиму”. “Розглядаємо цей крок як спробу “майданної” влади здійснити повну українізацію освітнього простору країни”, — йдеться в істеричному коментарі Департаменту інформації та преси МЗС Росії. І це при тому, що у її регіонах уже майже не вчать на мовах нац­меншин.

Проросійськи налаштований президент Молдови Ігор Додон заявив, що община румун і молдован в Україні “ризикує піддатися денаціоналізації”. Додон закликав Київ скасувати “несправедливий” закон, який, мовляв, призведе до скасування системи освіти рідною мовою для всіх етноменшин в Україні.

Занепокоєння висловили у Польщі. Варшава сподівається, що Україна дотримається зобов’язань, які взяла на себе щодо вивчення польською нацменшиною рідної мови.

Та найбільш нервово зреагували на рішення українських законодавців у Будапешті, там Закон про освіту назвали “ганебним”. “Україна встромила Угорщині ніж у спину, внісши зміни до закону, який грубо порушує права угорської меншини, — йдеться у заяві МЗС Угорщини. — Ганебно, що країна, яка прагне розвивати дедалі тісніші відносини з Євросоюзом, ухвалила рішення, яке прямо суперечить європейським цінностям. Це неприпустимо, що Україна позбавила угорців їхнього права здобувати освіту рідною мовою в школах та університетах і залишила їм таку можливість тільки в дитячих садках і початкових школах”.  МЗС Угорщини подало “мовні” скарги на Україну в  ОБСЄ, ООН, ЄС. Глава угорського МЗС Пейтер Сійярто  викликав на “чоловічу” розмову українського посла Любов Непол. І дав вказівку своїм дипломатам за кордоном припинити будь-яку підтримку України у міжнародних організаціях.

В унісон з угорською владою відреагувала румунська, де український Закон про освіту вважають дискримінаційним щодо своєї нацменшини. Це питання збирається порушити держсекретар Віктор Микула під час свого візиту до Києва.

До хору противників Закону про освіту долучився голова Закарпатської облдерж­адміністрації Геннадій Москаль. Він закликав президента накласти вето на цей документ, бо, мовляв, він утискає права нацменшин, суперечить Європейській хартії регіональних мов, яку ратифікувала Україна 14 років тому. Москаль зіслався на ст. 53 Конституції, в якій ідеться про те, що громадянам, які належать до національних меншин, гарантовано право навчання рідною мовою. За словами голови ОДА, Основний Закон  передбачає, що при ухваленні нових законів права і свободи людини не можуть  бути відмінені, не допускається звуження чининих прав і свобод.

На всі ці та інші приклади “емоційної”, за словами Павла Клімкіна, “інтерпретації” закону у п’ятницю, 15 вересня, послам Євросоюзу дасть детальні роз’яснення  Міністерство освіти України.

«Незнання української мови не дозволяє вступити у вузи, піти на державну службу…»

Павло ХОБЗЕЙ, заступник міністра освіти і науки України

Існуюча ситуація, коли діти навчаються виключно мовою нацменшин з 1-го по 11-й клас, порушує права цих дітей, шкодить їм. За офіційною статистикою, у 2016 році більше 36% випускників Закарпаття склали ЗНО з української мови з вкрай низьким результатом (від 1 до 3 балів за 12-бальною шкалою). Найгірші  показники — де компактно живе угорська громада. Дві третини тамтешніх учнів отримали з української мови від 1 до 3 балів за 12-бальною шкалою. У 2016 році 60,1% школярів, що належать до угорської та румунської меншин і, відповідно, складали ЗНО з математики та історії України однією із цих мов, взагалі не подолали поріг “склав/не склав”  тестування з української мови. Ці діти не зможуть вступити до українських вишів, для них закритий шлях на державну службу, не зможуть займати високі державні посади. Тобто існуюча система порушує право наших громадян на працю, закріплене у ст. 43 Конституції України. Ухвалений Закон про освіту має це змінити, дати  дітям повний спектр можливостей для самореалізації в Україні.  Відповідально заявляю: редакція статті 7 Закону України «Про освіту» відповідає Конституції України та ратифікованій Україною Європейській хартії регіональних мов або мов меншин.

«Нацменшини мали би вивчати свою мову у недільних школах, культурних товариствах. Як це роблять українці за кордоном…»

Ірина ФАРІОН, професор Львівської політехніки,

доктор філологічних наук, народний депутат України у парламенті VII скликання, член ВО “Свобода”

Статтю Закону про освіту, де, на думку багатьох, йдеться про підвищення ролі державної мови в освітньому процесі, вважаю нікчемною, “мовногібридною”. Вона узаконює колоніальний статус України. Консервує процеси зросійщення Украї­ни. Не тільки зросійщення, а знищення Украї­ни через угорську мову, румунську, польську…  Якщо цей закон і працює проти когось у цій статті — то винятково проти титульної нації, проти українця.  У четвертому пункті закону йдеться, що в освітніх закладах будь-якого рівня  можна викладати дисципліни або кілька дисциплін  мовами Європейського Союзу. Це означає, що на Закарпатті ми творимо сепаратистське середовище — угорське, на Буковині -  сепаратистське середо­вище румунське. А у Західній Україні  — польське сепаратистське середо­вище.  І це попри те,  що в країні іде шалена англоманія. У нас збільшується кількість навчальних годин англійської мови, але зменшується кількість уроків української мови та літератури. Перед тим колишній міністр освіти Квіт скасував обов’язковість предмета  “Історії України”, обов’язковість “Української мови”. То проти кого працює сьома стаття цього закону — проти поляка, угорця, московита?  Вона працює проти українця!

Нехай собі кричать угорці, поляки, румуни, московити! Порошенко таки не має підписувати цей закон. Бо в українські школи заводять паралельно  класи з мовами  національних меншин. Скажіть, де у нас написано, що є національні меншини?  Чи є у нас графа “національність” у паспорті? Як будуть міряти їх? Хтось буде приходити і казатиме, що він — лях, москаль? Звідки ми будемо знати, хто вони за національністю, якщо у нас на державному рівні, з подачі колишнього керівника Народного руху Геннадія Удовенка, графу “національність” було скасовано?

Сьома стаття Закону про освіту — профанація!  Це гібридизація мислення українців!

Положення про освіту представників національних меншин мало би бути прописано відповідно до ст. 53 Конституції України. Її формулювання звучить так:  представники національних меншин  мають право навчатися  або вивчати мову національної меншини. Вивчайте собі мову  націо­нальної меншини у своїх культурних середовищах: у суботніх, недільних школах.  Так, як вивчають свою мову українці в Італії, Іспанії, Угорщині, Чехії,  Польщі, Росії. Може, хтось в Угорщині мені покаже україномовні класи?  Може, хтось в Ягеллонському університеті навчається українською? Чи в Румунії?

Нехай нацменшини відкривають свої середовища. Так само, як робить це українець, приїжджаючи до Італії.  Дмитро Донцов казав: “Хто  мало вимагає,  того багато гноблять”.

У цьому законі мало би бути чітко написано: освіта, починаючи від дошкільної, закінчуючи вищою — винятково державною мовою. Держава забезпечує  розвиток мовам національних меншин  у суботніх-недільних школах і культурних товариствах. Відповідно до ст. 53 Конституції.  І нічого не треба вигадувати!

А пану Москалю рекомендую поїхати на заробітки до Угорщини, обслуговувати Орбана, цього Путіна по західний бік кордону. Я так зрозуміла, що ті, що  називаються угорцями, поляками, румунами,  згадали той період, коли шматували Україну. До них повернулися їхні імперські претензії. Оскільки Україна на чолі з президентом Порошенком демонструє слабкість, то їй можна виставляти такі вимоги?