«Автозак» для Саакашвілі

У неділю, 10 вересня, о 6-й ранку, центр політичного життя в Україні з Києва переміститься на західний кордон нашої держави, на пропускний пункт “Краковець”, що у Львівській області. Саме тут за присутності партійних вождів зі столиці і посилених нарядів людей у погонах та “у цивільному” відбудеться подія, яка третій місяць ворохобить суспільство. Її спричинив своєю бурхливою, некомфортною для влади діяльністю колишній президент Грузії, екс-голова Одеської облдержадміністрації, а нині лідер іменної партії “Рух нових сил” Михайло Саакашвілі. Донедавна вельми бажаного гостя в Україні, якого раніше тут ледь не носили на руках, збираються не впустити на її терени. Більше того — хочуть затримати, узяти під варту і депортувати у Грузію. Кажуть, на кордоні уже приготовлено “автозак” для Саакашвілі. Тож на власній шкірі Міхо переконається у живучості житейської мудрості про те, що від любові до ненависті — один крок...

Із тривалого зарубіжного турне в Україну Саакашвілі пробирається “з боєм” - начебто, щоб оскаржити у суді позбавлення його українського громадянства. Паспорт із тризубом 29 травня 2015 року вручив йому президент Петро Порошенко. Глава держави написав кілька вітальних слів з цієї нагоди у Twitter. За його ж указом 26 липня 2017-го цей документ було анульовано. З тієї нібито причини, що при подачі анкети Саакашвілі порушив закон — не вказав, що перебуває під слідством у Грузії, що там його оголошено у міжнародний розшук, що проти нього у Тбілісі порушено чотири кримінальні справи. “Фальшиві” дані в анкеті Банкова чомусь угледіла лише тепер, хоча і раніше, ще до її заповнення, знала, що наступники Саакашвілі у новій грузинській владі готові запроторити його за ґрати. Ба більше! У 2014-му на відповідні клопотання грузинської юстиції видати їй свого екс-високопосадовця Київ відповідав категоричною відмовою.

Чому раптом милість Банкової було змінено на гнів? Аналітики єдині у думці: Саакашвілі став політичним конкурентом Порошенка.

Через “політичну розправу” в оборону Саакашвілі стали опоненти “авторитарного Порошенка”. Багато з них уже тримають курс на “Краковець”, щоб перед об’єктивами телекамер виявити підтримку “жертві новітніх політичних репресій”, заявити про “день ганьби України”. А заодно — цією солідарністю нагадати про себе виборцям, напередодні ймовірних дострокових виборів згуртувати електорат навколо свого імені. Потиснути руку Саакашвілі на кордоні (або ж висловити обурення його недопуском в Україну) зібралися Юлія Тимошенко, екс-голова СБУ Валентин Наливайченко, лідер “Громадянської позиції” Анатолій Гриценко, нардепи Віктор Чумак, Мустафа Найєм, Світлана Заліщук, Юрій Дерев’янко, Володимир Парасюк, екс-нардеп Єгор Фірсов. Лідер “Самопомочі” Андрій Садовий делегує на кордон членів своєї парламентської фракції Єгора Соболєва, Семена Семенченка, Ірину Подоляк, Павла Костенка. Садовий написав у Facebook, що із задоволенням знову випив би із Саакашвілі львівської кави...

Є також інформація, що засвідчити солідарність із представником “чужої” політичної сили прибуде позафракційний, а колись — член “Опозиційноого блоку”, екс-“регіонал” - Євгеній Мураєв. Саме він начебто має подбати про пряму телетрансляцію “прориву” Саакашвілі через кордон на підконтрольному каналі NewsOne. “Прориватиметься” Саакашвілі у супроводі міжнародних політиків, журналістів, а також при допомозі своїх партактивістів, яких скликав до “Краковця” ще за місяць до “дня Х”. Симпатики Міхо збираються розбити свої намети неподалік пропускного пункту, ночуватимуть там.

Тим часом у прикордонників є підстави не впускати Саакашвілі до України. Вони з’явилися у вівторок, 5 вересня. Саме тоді Головна прокуратура Грузії прислала на адресу очільника українського Мін’юсту Павла Петренка (а той передав генпрокурору Луценку) запит про розшук, взяття під варту і екстрадицію Михайла Саакашвілі, супроводивши цю “бомагу” додатками-роз’ясненнями на 94-х аркушах. У цих паперах є запевнення, що Саакашвілі не притягатимуть до відповідальності через політику, не передаватимуть його третій країні, якщо сам того не захоче. В об’ємному досьє на екс-президента йдеться також про чотири кримінальні справи, порушені проти нього, - зокрема, через привласнення, розтрату, заволодіння чужим майном у великих розмірах, вчинених за попередньою змовою групи осіб, шляхом насильства або з допомогою зброї. А також - про зловживання службовим становищем...

На основі відповідних “цеу” з Києва прикордонники у “Краковці” опустять перед Саакашвілі шлагбаум.Знаючи експресивність цього політика, можна передбачити, що він вчинить демарш. Не виключено застосування сили з обох боків. В усякому разі, нового скандалу в “українській темі” не минути. Його так зачекалися наші недруги у Москві...

А може, зваживши всі “за” і “проти”, Саакашвілі відмовиться від наміру брати “Краковець” приступом? Знайде інші, не такі радикальні способи політичної присутності в Україні? Такі, які б не били по ній. А відстоювати своє право на український паспорт можна і без “мордобиття”, без шоу на кордоні - з допомогою адвокатів, які представляли б інтереси Міхо у суді.

Якщо Саакашвілі заарештують і передадуть у Грузію, українська влада зазнає серйозних іміджевих втрат

Вадим КАРАСЬОВ,

політолог, директор Інституту глобальних стратегій

Треба уникнути будь-яких ексцесів на кордоні. Слід діяти спокійно, за процедурами, на законних підставах...

Саакашвілі потрібне медійне видовище — саме у такому режимі, іноді дуже результативно, працюють наші політики. Коли на верхах ухвалювали рішення про припинення українського громадянства Саакашвілі, не врахували, що він - вправний гравець у політико-медійних сценах. Що вміє їх генерувати, поводиться у цих медійних аплікаціях як риба у воді. Що це - його природна стихія. На “виставу” розраховує і цього разу. Перетне чи не перетне Саакашвілі кордон, історія з його громадянством продовжить існувати в політиці як медійне явище. Завдання влади — робити все, щоб воно ставало нецікавим, рутинним. Коли політичний спектакль стає нудним, люди перемикаються на інші події. Влада намагатиметься знайти таку подію, яка за інтересом змістила б центр уваги, відволікла від Саакашвілі.

Чи може цей політик відмовитися від свого задуму? Ні! Бо це буде сприйнято як його особиста поразка, як крок назад, як боягузтво. А це не у стилістиці Саакашвілі. Він намагатиметься фізично бути присутнім на кордоні, хоче це й не означатиме, що перетне його. Загроза екстрадиції, з одного боку, може злякати Саакашвілі, з іншого — підбадьорити. Бо вийде так, що українська влада візьме і передасть нинішній грузинській владі, президенту Іванішвілі, в якого свої зв’язки з Російською Федерацією, поважну у західному світі (особливо серед правозахисної і медійної спільноти) людину, яку серед тамтешніх еліт вважають єдиним, більш-менш успішним реформатором на пострадянському просторі. Якщо Саакашвілі заарештують і передадуть у Грузію, українська влада ще раз програє, зазнає серйозних іміджевих втрат. А Саакашвілі виграє — як політик, який (як це буде подано) “невинно, підступно постраждав від нібито демократичної, проєвропейської влади, котра віддала реформатора у лапи Іванішвілі, за плечима якого стоїть Путін”.

Фото Павла ПАЛАМАРЧУКА