Парламентське «РОЗЕНБЛ#ТСТВО»

Перед камерами рвуть «тільняшки» проти депутатської недоторканності – у сесійній залі тримають кругову оборону.

«Судний день» у Верховній Раді пройшов під барабанно-фаєрний супровід у виконанні учасників вуличної акції протесту.
«Судний день» у Верховній Раді пройшов під барабанно-фаєрний супровід у виконанні учасників вуличної акції протесту.

Барабани, димові шашки, фаєри… До повноти картини під стінами Верховної Ради лише ешафоту з гільйотиною бракувало. Була б центральною декорацією до анонсованого у будівлі під куполом депутатського «головопаду». Але замість показової страти парламентської недоторканності (хай навіть для початку — дрібним гуртом) у Верховній Раді влаштували черговий спектакль. А щоб невдоволені глядачі геть не рознесли цей погорілий театр, кілька сценок «кровопускання» таки розіграли, позбавивши депутатського імунітету трьох із п’яти головних персонажів спектаклю. До кульмінації з виводом «доторканних» під білі рученьки просто зі сесійної зали справа не дійшла. На затримання й арешт жодного з фігурантів генпрокурорських подань Верховна Рада згоди не дала, залишивши антигероям широке поле для маневру — від впливу на свідків і замітання слідів до традиційної втечі.

У Генпрокуратурі вже пообіцяли другий раунд подань щодо нардепів Євгена Дейдея («Народний фронт») й Андрія Лозового (Радикальна партія), яким Верховна Рада зберегла депутатську недоторканність. Але слідству від цього не легше. Як заявив антикорупційний прокурор Назар Холодницький, із парламентським імунітетом параліч у розслідуванні гарантований. «Слідство вже проведено у тих рамках, які визначає депутатська недоторканність. Всі інші слідчі дії можливі лише після надання згоди на притягнення до відповідальності. Якщо цього немає, слідство заходить у глухий кут, бо парламент замість суду вирішив, що та чи інша особа невинна», – наголосив очільник САП.

Поки Дейдей і Лозовий залишаються під захисним ковпаком, а «доторканна» трійка «Довгий — Поляков — Розенблат» насолоджується тим, що «підарешт» їм не загрожує, у Генпрокуратурі анонсували чергову партію кандидатів на «розжалування». Услід за «опоблоківцями» Олександром Вілкулом і Михайлом Добкіним у генпрокурорських поданнях до ВР намічаються прізвища «фронтовика» Дениса Дзензерського і ще одного представника «Опозиційного блоку» Євгена Бакуліна. Але це — плани на осінь, коли Верховна Рада збереться у сесійній залі після літніх канікул.

Наразі ж запитань для роздумів і без анонсованих прокурорських новинок вистачає. Провальний «судний вівторок» оптимізму не додає.

— Які висновки напрошуються з результатів голосування? Спрацював головно депутатський інстинкт самозбереження, чи і без міжфракційних «договорняків» не обійшлося? — запитую політичного експерта Андрія Золотарьова.

— Голосування вкотре продемонструвало, що, незалежно від ідеологічних розбіжностей, партійної приналежності, депутати тримаються один за одного, розуміючи: сьогодні прийшли за кимось — завтра прийдуть за тобою. Кругова порука міцна. Каста недоторканних, які понад законом, залишається.

Проявилися й інші речі. Зокрема, намагання за допомогою Генпрокуратури примусити депутатів до зразкової політичної поведінки напередодні важливих стратегічних голосувань (зокрема, щодо пенсійної, земельної реформ. — «ВЗ»). Була певна гра «БПП», президентської команди проти «Народного фронту». Але спроба натиснути виявилася невдалою. Щодо Євгена Дейдея, який наближений до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, Генпрокуратура отримала відкоша. Щодо Максима Полякова: розслідуйте, мовляв, але ні затримати, ні арештувати не зможете.

Президентська команда цей парламентський раунд програла. Вона не отримала бажаного — що депутати захитаються і стануть слухняними. До того ж еліти побачили, що можуть об’єднуватися проти президента. Дехто з коментаторів навіть заговорив про формулу «Турчинов — Аваков — Тимошенко — Садовий + олігархи». Це лише гіпотеза, але Банковій є над чим задуматися.

— Анонсоване подання на Дзензерського — сигнал Яценюку і «Народному фронту», щоб були більш зговірливими?

— Зважаючи на те, що інкримінують Дзензерському (декларування недостовірної інформації), говорити про арешт тут не доводиться. Але це — привід для піару. І водночас — попередження, адресоване «Народному фронту».

— Чи є шанс, що хоча б одну-дві справи проти депутатів, якщо не доведуть до кінця, то принаймні показово триматимуть на плаву?

— З оголошеного списку цапами-відбувайлами, думаю, стануть Розенблат і Добкін. Щодо інших нардепів, подання на яких анонсували у Генпрокуратурі (зокрема, Вілкула, Дзензерського), швидше за все, вийде пшик.

— Чому у «БПП» так легко «злили» Розенблата?

— Розенблат став токсичною фігурою. Особливо після того, як всі подивилися кіно з ним й агентом «Катериною» (йдеться про оприлюднене Національним антикорупційним бюро відео, на якому зафіксовані переговори нардепа щодо сприяння у бурштиновому бізнесі за відповідні гонорари. — «ВЗ».). Це ж репутаційні збитки для фракції і партії. Розенблат залишився без політичного прикриття. З Дейдеєм — інша ситуація. Хоча, крім питань з майном, до нього є і серйозніші претензії. Наприклад, як змінив розшукову картку МВС на мандат народного депутата? Якщо б Дейдей був простим смертним, сидів би не у парламенті, а в буцегарні (за інформацією, яку оприлюднив, зокрема, нардеп Ігор Луценко, у березні 2012 року Дейдей вироком Суворовського районного суду Одеси був засуджений до п’яти років позбавлення волі з випробувальним терміном на три роки — за розбій. — «ВЗ»). У Дейдея «дах» залишився.

— Зважаючи на глибоку обізнаність Розенблата у подробицях бурштинового бізнесу, не виключено, що йому дадуть гарантії в обмін на мовчання?

— Можлива домовленість: Розенблат мовчить, справа тихенько йде, а там, як кажуть, або шах помре, або ішак здохне. Громадяни «бурштинової республіки» прямо вказують, що гроші за «дах» ідуть на Київ, до вищого керівництва правоохоронних структур. А це нашим антикорупціонерам не по зубах.

— Знаковими були голосування за подання щодо «воленародівця» Олеся Довгого і «ляшковця» Андрія Лозового. Результати по Лозовому мали стати сигналом про те, чи сторгувалися «радикали» з Банковою цього разу. Щодо Довгого, який у зв’язці з Кононенком і Березенком підганяв «БПП» голоси під потрібні голосування, картина цікава з огляду на можливий переділ впливу у «БПП». Мовляв, робіть висновки з того, вдасться чи ні Кононенку і Березенку «відмазати» Довгого провальним голосуванням за зняття недоторканності.

— Довгий — комунікатор, людина-човник, яка займається тіньовими домовленостями. Думаю, він вирішив, що домовлятися у парламенті йому вийде дорожче, ніж домовитися зі суддями. Тим паче, строк давності щодо покарання за дії, які йому інкримінують, спливає (затягуючи процес стараннями адвокатів, можна виграти час і вийти сухим з води. — «ВЗ»).

— І все ж, чи не показово, що у голосуванні за подання на Довгого «БПП» дала значно більше голосів, ніж щодо Лозового: 107 — проти 76?

— Довгий у певному сенсі – теж токсична фігура. Він добре почувався і за часів Януковича, то яке до нього може бути ставлення? Значною частиною фракцій «БПП» і «Народного фронту» Довгий не сприймається. Навіть якби керівництво «БПП» і тиснуло на депутатів, одностайного голосування у питанні щодо Довгого не могло бути в принципі. Щодо Лозового, то результат був прогнозованим. Ляшко потрібен Банковій. Він, як кажуть знавці політичних залаштунків, зблизився з Ринатом Ахметовим. За таких розкладів буцегарня Лозовому не загрожує.

— Словесний «фас» Ляшка проти Луценка у сесійній залі був черговим фарсом, димовою завісою для картинки?

— Саме так. Мовляв, бачите, як нас влада переслідує. Насправді ж, як би Ляшко не кусав Луценка, це нічого не змінює. Головна загроза для Банкової — Тимошенко. А Ляшко грає на її електоральному полі, «мінусує» Тимошенко. Саме тому ніхто його не чіпатиме.

— Банкова, як ви кажете, не отримала бажаного результату від «судного дня». А з яким рахунком цей парламентський раунд закінчився особисто для генпрокурора?

— Луценко нічого не втратив. Мабуть, до нього будуть питання у президента, зіпсуються стосунки з кимось у Верховній Раді. Але як публічна політична фігура, він навіть набрав репутаційних балів, демонструючи, як бореться з корупцією, намагається щось зламати, а йому заважають. У думках Луценко бачить себе чи прем’єр-міністром, чи лідером політичного проекту. Наразі він не зробив нічого такого, що могло б стати перешкодою на шляху до цих планів. В українській історії ще не було такого ефектного генерального прокурора, але ефективніші були.

Фото dw.com