Олег СИНЮТКА: «Чому використовуємо менше коштів на вивезення сміття? Бо красти не будемо...»

Останні півроку спостерігається відверте протистояння з цього приводу між мером міста Андрієм Садовим і головою Львівської ОДА Олегом Синюткою. Аби зрозуміти нюанси сміттєвого питання, журналісти «ВЗ» провели інтерв’ю із головою ЛОДА Олегом Синюткою (на фото). Але не сміттям єдиним. Очільник області розповів «ВЗ» також про своє бачення ситуації із Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, про те, чи варто позбутися традиції нагороджувати посадовців державними орденами, і як врешті-решт усунути черги на українсько-польському кордоні.

— Олеже Михайловичу, Львівська ОДА перебрала на себе функції з вивезення сміття. Хто автор ідеї розв’язати сміттєву кризу саме у такий спосіб?

— Напевно, ніхто би на Львівщині не насмілився прийти до мене і сказати, мовляв, Синютка, іди забирай сміття. Тому автор ідеї — перед вами. Розумів, що це буде моя відповідальність і невдачу чи успіх будуть пов’язувати зі мною.

— Чому така ідея прийшла вам лише тепер, а не рік чи бодай місяць тому?

— Тому що вірив: міська влада таки впорається з проблемою. Тим паче, ми (ЛОДА. — Авт.) двічі демонстрували, як це можна зробити. Я довго сподівався, що здоровий глузд буде домінувати і сміття не перетвориться на політичний проект міського голови Львова.

— «Коломийки» зі сміттям тривають понад рік і вже переросли у політичне протистояння між вами і Андрієм Садовим...

— Це не політичне протистояння. Це бажання політтехнологів використати ситуацію, не зважаючи на інтереси львів’ян, для підняття рейтингу Садового. Створюється імідж ображеної людини, яка бореться із несправедливістю та злом. Люди стали заручниками політичної гри.

— Для чого тоді влада давала Садовому такі козирі в руки, щоб мав привід говорити, що з ним поводяться несправедливо? Чому блокувала вивезення сміття?

— Заяви про блокування — брехня і маніпуляції. Під час засідання комісії з надзвичайних ситуацій пролунало пряме запитання до міського голови: наведіть хоча б один факт блокування. Був присутній керівник Національної поліції. Якщо є хоча б один приклад блокування, офіційно зверніться до поліції, щоб ми вжили відповідних заходів. Досі — жодного звернення. Під час візиту віце-прем’єра знову в присутності міського голови просили навести хоча б один факт блокування, тоді ми звернемося до Генпрокуратури. Жодного факту немає. Був факт, який показував «домашній канал» Садового (канал 24. — Авт.) про те, що на блокпості у Донецькій області затримали машину зі сміттям. Розкажу другу частину цієї історії. Документи на машину були на одну компанію, на причіп — на іншу, на сміття — на третю, а водій мав документи на четверту компанію. Можна поставити себе на місце того правоохоронця, який стоїть на цьому блокпосту, за яким іде війна. Він відреагував згідно із законодавством — і це роздули, мовляв, блокада. Давайте почекаємо завершення розслідування. Думаю, у документах кримінальної справи буде підтвердження цих речей.

— Рік зі Львова не вивозили сміття. Керівник уряду Гройсман кілька разів звертався до губернаторів, до міських голів, щоб допомогли, прийняли львівське сміття. Чому ігнорували прохання прем’єр-міністра?

— Минулого тижня я мав розмову з одним із міських голів поза межами Львівської області, просив його допомогти Львову, питав, чому не приймають сміття. Почув у відповідь: «А ви що, там у Львові такі особливі, що навіть не можете приїхати і поговорити з нами?» Якщо за рік міський голова не підніметься зі свого стільця і не поїде, не поговорить, — значить, не зацікавлений у вирішенні проблеми.

— Тобто проблема полягала лише у тому, що Садовий не приїхав персонально? А, наприклад, телефонне прохання їх не влаштовувало? Чи публічне звернення прем’єра? Мусив міський голова до них приїхати і поклонитися. Непереконливе пояснення...

— Сміття — це проблема. І жодна громада в області не буде аплодувати очільнику за те, що він приймає львівське сміття.

— Громади часто-густо підбурювали на протести... Ба більше — їм же не безплатно це сміття привозили, полігони заробляли на цьому. Мені, наприклад, міський голова Червонограда казав, що вони готові приймати львівське сміття, їм це вигідно, вони за ці гроші купили техніку...

— Питання грошей — вторинне. Головне — переконати людей. Давайте поїдемо у будь-яке село і запитаємо людей, що думають про львівське сміття і про те, що їм заплатять за нього гроші...

— Рік людей «накручували»... А якби у тих міських голів сталося щось таке, як у Львові, і їм би ніхто не хотів допомогти?

— Коли у Тернополі сталася біда зі сміттям, то туди приїхали допомогти усі міські голови на чолі із мером Вінниці, окрім міського голови Львова. І вони це пам’ятають.

— Ви декілька разів казали, що міська рада припускалася значних зловживань у процесі вивезення сміття. У чому ці зловживання?

— Кошти, які брали з міського бюджету, у «ланцюжку» перераховували на компанії, які ці гроші переводили у готівку. Рано чи пізно авторів цього «проекту» запитають, куди ця готівка йшла.

— Ви заявили, що просите на виконання повноважень з вивезення сміття набагато меншу суму, ніж використовувала міська влада...

— Це факт. Не хочу, щоб ці гроші використовувалися на «перевезення повітря». Насамперед їх треба скерувати на рекультивацію полігонів Львівщини, куди вивезено багато сміття і від чого потерпають громади. Чому менше грошей? Бо красти ми не будемо, а це означає, що грошей треба використовувати менше, ніж було витрачено з міського бюджету (за останні півроку — 150 млн. грн. — Авт.).

— Маєте на увазі, що зі Львова вивозиться менше сміття, ніж задекларовані Садовим 600 тонн щоденно?

— Звичайно. Коли ми запровадили ваговий комплекс, за перший день побачили суттєву різницю між тим, що декларувала міська влада, і тим, що реально є. Коли підіб’ємо підсумки, оприлюднимо точні цифри. У четвер, 6 липня, я скликаю громадських активістів, яких хочу запросити до контролю за коштами і за рухом сміття. Два-три роки тому, коли вивозили сміття зі Львова, ця цифра коливалася у межах 400 тонн. Наскільки змінилася ситуація — побачимо.

— На одному з франківських сайтів з’явилася інформація, що у ніч на 2 липня невідомі фури привезли і вивантажили у селищі Ланчин Надвірнянського району купи сміття. Це вже звинувачення на вашу адресу, бо ви зараз займаєтеся вивезенням сміття...

— Якщо ця інформація підтвердиться, будуть скеровані подання в правоохоронні органи. Маю інформацію, що у Черкасах виявили фуру зі сміттям — без документів, із нельвівською реєстрацією. Звернувся до керівника Нацполіції, щоб з’ясували, хто стоїть за цією спецоперацією. Усі компанії-перевізники, з якими маю щоденні зустрічі, сказали, що ніхто з них не виконував такого рейсу. Сподіваюся, невдовзі буде зрозуміло, хто замовив цю акцію.

— Припускаєте, що замовником таких акцій може були міський голова Львова? Така собі контратака?

— Я чітко задекларував свою позицію: можна очікувати, що «Самопоміч» перейде до агресивних дій, бо вони не зацікавлені в тому, щоб місто стало чистим. Тоді люди ще раз побачать їхню неспроможність і безпорадність. Таких неправдивих речей буде ще багато. На ці всі факти будемо реагувати. Думаю, ще не таке побачимо з боку команди міського голови, і все заради того, щоб зберегти імідж і рейтинги.

— Міська влада вже критикує обласну владу, що та, мовляв, не дає собі ради зі сміттям...

— Це ще раз підтверджує мої слова про імідж... На сьогодні невивезеними є 200 майданчиків. На кінець тижня їх стане близько сотні. Наступного тижня ми повністю очистимо місто від сміття.

— Чому вирішили забрати від міста не лише сміття, а й побудову сміттєпереробного заводу?

— Я не забираю завод від міста. Не знаю, звідки з’явилася ця інформація? Це неправда. На території Львівської області створено три кластери для збирання, переробки і утилізації твердих побутових відходів (ТПВ).І кожен повинен мати комплекс із переробки ТПВ. Світ клином не зійшовся на Львові і на смітті Львова. Поза межами Львова також живуть люди, також продукують сміття і потребують переробки. В області будуть будувати три сміттєпереробні заводи.

— Висновок про те, що ви «забираєте завод», зробив Андрій Садовий, проаналізувавши ваш проект ухвали про передачу повноважень з вивезення сміття від міськради до ЛОДА.

— У цій ухвалі немає жодного слова про те, що ЛОДА забирає завод. Використовується геббельсівська пропаганда: чим більша брехня, тим швидше у неї повірять. Тут політтехнологи Садового якщо не перевершили, то точно дотягнулися до рівня пропагандистів Третього рейху.

— До речі, чи знаєте ви, що є конспірологічна версія, що ви з Андрієм Івановичем розігруєте красиву партію, демонструєте протистояння, а насправді ви у коаліції...

— Це знову приклад геббельсівської пропаганди... Ми поставили перед собою завдання і його виконуємо: між 10 і 15 липня завершити очищення міста. І навіть пришвидшили процес зважування сміття — вже розпочали. Це важливо, бо насправді у місті ніхто не орієнтується, скільки сміття вивезли реально, скільки його де знаходиться. Наводилися умовні цифри, які не відповідають дійсності. Важливо зменшити обсяги сміття, яке вивозиться на полігони Львівщини. Сподіваюся, до кінця тижня зможемо це зробити. Це першочергові найважливіші кроки. Тепер розпочинається системна скрупульозна робота. Дав доручення розробити схеми санітарної очистки. Хочемо прив’язати GPS-навігацію до майданчиків, щоб бачити, як курсують сміттєвози. Хоча це все було зроблено у місті три роки тому. Питання: чому загубили? Зі злого умислу чи з інших причин?

— Кілька тижнів тому з’явилася інформація, що під приводом так званої реформи військової освіти хочуть перенести з Національної академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, що у Львові, до Харкова частину факультетів. Якщо це станеться, академію — найкращий військовий навчальний заклад в Україні — по суті, буде знищено. З цього приводу зробив різку заяву голова Львівської обласної ради, депутати міської і обласної рад, народні депутати від Львівщини, громадськість, журналісти, міський голова Львова. Усі, окрім вас. Чому публічно відмовчалися?

— Ви, мабуть, не бачили мого коментаря. Бо не маю таких інформаційних ресурсів, як у міського голови Львова. Моя позиція чітка: я проти того, аби зменшувати перелік факультетів, структуру, і взагалі реформувати львівську академію. Друга принципова річ: Генштаб і Міністерство оборони повинні бачити загальну систему оборони країни, підготовки кадрів. Я за те, щоб наша академія зберігалася й розвивалася. Не бачу потреби особливо дискутувати з цього приводу, тому що впевнений у позиції президента, Верховного головнокомандувача на збереження Львівської академії сухопутних військ. Врешті-решт президент Порошенко надав нашій академії статус національної.

— Але громадськість дії міністерства розцінює як спробу ліквідувати академію, перетворити її на «культпросвітучилище», яке тут було за радянських часів.

— Не бачу підстав для таких настроїв. Впевнений у позиції президента. Ми не повинні збирати усі плітки й чутки.

— Це не просто плітки й чутки. Це питання розглядали на засіданні урядового комітету. Коли стався інформаційний вибух, почалася жорстка критика Міністерства оборони, вони принишкли і десь два тижні було тихо. Але питання з порядку денного не зняли. Тобто міністр оборони не відмовився від цієї ідеї?

— Я впевнений у позиції президента.

— Ще одне драстичне питання — державні нагороди. Усі ці «за заслуги», «за услуги» — рудимент радянського тоталітарного суспільства. Та від цієї хибної практики держава не відмовляється. Нещодавно художньому керівнику і директору Львівської національної опери Василю Вовкуну дали орден «За заслуги» другого ступеня. Десантники обурилися з цього приводу. Їх, м’яко кажучи, здивувала ця нагорода, особливо після скандалу під час святкування Дня Європи на Львівському бронетанковому заводі. Тоді учасники АТО були обурені сценарієм святкування, коли в одному дійстві поєднувалися балерини, танки, танці, співи... Автором ідеї був, власне, Вовкун. Але найбільше їх образила реакція Вовкуна на критику, коли він публічно обізвав бійців АТО, волонтерів і журналістів «п’ятою колоною» та «рукою Москви».

— Я був на цьому святкуванні. Балерин на гусеницях танків не бачив. Це дійство було цілком достойне. Давайте запитаємо у працівників бронетанкового заводу, а для них артисти зробили окрему програму, чи їм сподобалося. Цей захід очорнили ще до його проведення.

— Бо ідея не сподобалася військовим...

— Мистецтво — це також зброя. Проти танка можна виставити два танки, проти артилерійської установки — сильнішу установку. Ми переможемо вірою, правдою і єднанням людей.

— Це питання смакове. Хтось побачив у цьому креатив, хтось — профанацію. Атовці виходили з цього концерту... Та ми про інше — реакцію Вовкуна на цю критику. І після цього він отримує орден. Просто хочемо уточнити: за які конкретно заслуги? Бо ж подання робила, мабуть, Львівська ОДА...

— Подання було з Міністерства культури, від ЛОДА — погодження. В Адміністрації президента розглядають матеріали на нагородження тільки тоді, коли є спільна позиція Міністерства і територіального органу державної влади.

— Було би добре, якби хтось у владі нарешті ініціював, аби припинили керівникам і чиновниками роздавати ці нагороди. Це тільки дратує суспільство. Особливо під час війни. Ордени треба давати людям, які роблять справді героїчний вчинок...

Тепер давайте поговоримо про ситуацію на кордоні. Експеримент із розділення смуг на кордоні, без сумніву, позитивний: вдалося впорядкувати ситуацію біля кордону. Але повністю себе не виправдав, питання черг не вирішив. Цю проблему треба вирішувати в інший спосіб: будувати нові переходи. Чому влада цього не робить?

— Як не робить? У Нижанковичах будуємо два нові переходи.

— Біля Краковця поляки зі свого боку збудували ще один повноцінний перехід. А з українського боку назустріч нічого немає.

— На жаль, це правда.

— Поляки кажуть, що ще при Януковичу дали гроші на цей перехід, і ці гроші пропали.

— Це неправда. Державна фіскальна служба, яка повинна забезпечити побудову інфраструктури, після того, як ми побудували дорогу, не може забезпечити побудову переходу. Це передбачено у коштах польського кредиту.

— Але поляки кажуть, що вже дали нам ці кошти, другий раз давати не будуть.

— Ми передбачили бюджетне асигнування, але для того, щоб почати будівництво, необхідно провести тендер. Справді, рішення було прийнято близько двох років тому, але українська сторона затягує із проведенням процедур. Це стосується й будівництва пунктів пропуску, і будівництва доріг. Тому що деякі чиновники безалаберні.

— Чому не можете привести чиновників до тями?

— Ці питання врегульовуються на загальноукраїнському рівні. Насправді лобіюємо, щоб це зробити якомога швидше.