Прокурорські кішки-мишки

Генпрокурор Юрій Луценко, схоже, замахнувся на абсолютний рекорд з кількості заявлених ним подань щодо зняття недоторканності з депутатів-грішників. Якщо порахувати, прізвища скількох нардепів очільник ГПУ озвучував з приміткою «готуйтеся», доплюсувати вже анульований імунітет депутатів Онищенка та Новинського і ще три подання за результатами перевірки депутатських е-декларацій, то список вийде довший, ніж у всіх попередників Луценка. Ось тільки не факт, що всі фігуранти цього списку таки поповнять лаву «примусово доторканних», на якій за історію Верховної Ради часів Незалежності наразі знайшлося місце лише для 14 нардепів (стартували зі Звягільського і Лазаренка, закінчили на Онищенкові і Новинському). І проблема не лише у парламенті, який може зарубати внесені генпрокурором подання (за принципом «сьогодні проголосую я — завтра «проголосують» мене»).

Чим частіше публічні заяви Луценка щодо відповідальності тих, хто завинив перед законом, закінчуються «пшиком», тим гучніше на адресу генпрокурора звучать звинувачення у політичній заангажованості, вибірковості та підміні ефективної прокурорської роботи показушними піар-шоу. Історія з поданнями про зняття недоторканності з трьох нардепів, яких звинувачують у несплаті податків, обіцяє стати черговою іржавою монетою у скарбничці очільника ГПУ.

Генпрокурор сказав — генпрокурор зробив. А якщо не зробив, значить, не те сказав. Саме так вийшло зі сенсанцією, яку Юрій Луценко анонсував майже три тижні тому. З обіцяних ним подань на нардепів Євгена Дейдея («Народний фронт»), Андрія Лозового (Радикальна партія) та Геннадія Бобова («Відродження») у Верховній Раді досі лише одного дочекалися. Та й то з уточненням, після якого, здавалося, і цьому документу далі ходу не дадуть. Звітуючи у парламенті, генпрокурор заявив, що нардеп Бобов погодився компенсувати понад мільйон доларів несплачених податків, а це, мовляв, «закриває статтю», яку йому інкримінували. Після такого словоблуддя антикорупційному прокурору Назарові Холодницькому довелося пояснювати, що насправді усе не так просто, як «неюристу» Луценкові здалося. Те, що Бобов сплатив податки, не є підставою для закриття проти нього кримінального провадження і нерозгляду у Верховній Раді подання щодо позбавлення його депутатської недоторканності. Звільнити нардепа від відповідальності можуть тільки за рішенням суду.

Відсутність юридичної освіти зіграла з генпрокурором злий жарт. «Бездипломністю» Луценко виправдовував і свій прокол з поданнями на Лозового та Дейдея, пояснюючи, чому не вніс їх у Верховну Раду, а повернув у Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП). «Так, мені заважає відсутність юридичної освіти. Інколи змушений через це визнавати свої помилки. Коли писав на Facebook, вважав, що подання (про зняття недоторканності. - «ВЗ») готові. Три керівники мені доповіли про це. Але юридичний департамент доповів, що недостатньо доказів», - заявив Луценко.

У САП кажуть, що були заскочені такими претензіями. Мовляв, за два дні до звіту у Верховній Раді генпрокурора усе влаштовувало, не було ніяких нарікань. А тут раптом - «грубі помилки» намалювалися. Наполягаючи на тому, що доказової інформації до подань достатньо, у САП, як заявив її керівник, виправили кілька стилістичних зауважень і знову передали документи генпрокурору. А той заявив, що, можливо, справа зрушить з місця після Трійці. «Думаю, матеріали буде скеровано до парламенту», - сказав Луценко в інтерв’ю «24 каналу». Чи не випливає з цього багатозначного «думаю», що подання на Лозового і Дейдея знову можуть повернути САП? А якщо їх і внесуть у Верховну Раду, то раніше, ніж наступної осені, до розгляду справа не дійде. Сама процедура «до голосування» може майже на місяць розтягнутися, враховуючи час, відведений на розгляд подань у Регламентному комітеті та підготовку відповіді-пояснення депутатами, яких ці подання стосуються. А там — кінець парламентської сесії і канікули, які закінчаться лише на початку вересня.

Одні намагаються виправдати прискіпливість ГПУ до підготовки подань на позбавлення депутатської недоторканності печальним досвідом з «вилоносним» нардепом Ігорем Мосійчуком, який, посилаючись на порушення процедури, повернув собі парламентський імунітет через суд. Але у такому разі для генпрокурора логічно було б спершу переконатися у «залізобетонності» цих подань, а вже потім афішувати їх внесення до парламенту.

Є й інша версія: стараннями ГПУ процес навмисне заплутують і затягують, використовуючи подання на депутатів як карту у політичних торгах чи засіб примусу для фракцій і груп, які від рук відбилися або з опозиційністю перестаралися. Якщо з «ляшковцями» і «Відродженням» усе зрозуміло, то що, спитаєте, робить у списку кандидатів на позбавлення недоторканності представник коаліційного «Народного фронту»? Невже його за компанію вписали, щоб не було претензій, що «своїх» не чіпають? Сценарій банальний і ризикований. Якщо зберуть голоси за позбавлення недоторканності Бобова та Лозового, за компанію доведеться і Дейдея «здавати». Тут швидше інший варіант вимальовується, який підтверджує чутки про чергове загострення стосунків між «Народним фронтом» і «БПП». Не дарма «фронтовики» взялися публічно педалювати незручні для Банкової теми, зокрема, щодо запровадження візового режиму з Росією. Схоже, поданням на Дейдея (а це, зважаючи на його наближеність до міністра Авакова, знаковий вибір) «НФ» вирішили присадити.

Для повної колекції у черзі на зняття парламентського імунітету не вистачає трійки депутатів — з «Батьківщини», «Опоблоку» і «Волі народу». Хоча, враховуючи, що у кулуарах подейкують про ще дев’ять подань, які нібито чекають свого часу у прокурорських загашниках, список може розширитися. Але знакових фігурантів, типу «опоблоківців» Бойка, Вілкула чи Льовочкіна (попри те, що до цих персонажів є претензії, вагоміші за «нестачу» у деклараціях чи несплату податків), у ньому навряд чи побачимо.

Аргумент у генпрокурора один — доказів недостатньо. А може, вони все ж таки є, але ходу їм не дають? Пригадуєте, як, коментуючи під час звіту у Верховній Раді події 9 Травня у Дніпрі, Луценко про «подвиги» Вілкула розпинався: мовляв, він особисто був причетний до організації і фінансування «тітушок», які влаштували бійку з ветеранами АТО. Чому ж тоді Вілкул проходить у справі лише як свідок?

Де подання на «опоблоківця» Скорика, яким генпрокурор ще у вересні минулого року грозився? «Справа Скорика не може обмежуватися лише епізодом побиття демонстрантів (йдеться про заворушення під стінами Одеської ОДА 19 лютого 2014 року), - заявляв тоді Луценко. - Думаю, слідство буде глибоко вивчати його роль в організації сепаратизму в Одеському і не тільки регіоні. Це означає продовження нашої справи проти Єфремова». І де ж результати глибокого вивчення діяльності Скорика? Чи, може, у їхніх пошуках генпрокурор особисто вирушить у СІЗО на Луганщині, де Єфремов сидить (заодно, можна чергову піар-інспекцію провести, показавши люкс-камеру з євроремонтом і джакузі, яку спеціально для VIP-«постояльця» обладнали). Точніше, де Єфремов лише на папері «прописаний». А насправді він, як з’ясували журналіст Олексій Липовецький та помічник нардепа Сергія Мельничука Всеволод Филимоненко, у заміському котеджі начальника ізолятора «чалиться».

Поки генпрокурор подання на депутатів перетасовує, незручних для нього запитань усе більше стає. З відповідями на них пан Луценко не поспішає...

Андрій ЗОЛОТАРЬОВ, політичний експерт

- Історія з поданнями про позбавлення депутатської недоторканності ілюструє, що практика політичних «договорняків» нікуди не зникла, а дії правоохоронних органів є засобом примушення до зразкової політичної поведінки певних фракцій і груп.

- Якщо подання на Лозового, Дейдея і Бобова дійдуть до сесійної зали, за вашими прогнозами, якими будуть результати голосування?

- Швидше за все, процес гальмуватиметься. На порядку денному - досить важкі для влади законопроекти (щодо пенсійної, земельної, медичної реформ). І створювати конфлікт у ситуації, коли коаліції фактично немає, а нестачу голосів компенсують за рахунок депутатських груп чи фракцій, які вважаються опозиційними, недоцільно. Тому, думаю, фігурантам цих подань нічого серйозного не загрожує.

- Чи може поповнити список кандидатів на позбавлення недоторканності Сергій Льовочкін, проти якого порушили провадження за незаконне збагачення?

- Подивимося, яка лінія поведінки щодо «Опоблоку» візьме гору. В оточенні президента є кілька поглядів на це. Одні переконують, що потрібно максимально розкручувати «Опозиційний блок», аби на президентських виборах у 2019 році вивести його представника як зручного спаринг-партнера для Петра Порошенка. Прихильники іншого підходу вважають, що, навпаки, треба максимально «розщіплювати» електоральне поле «Опоблоку» і не давати цій політичній силі можливості постати з попелу. Думаю, у в’язниці Льовочкін не опиниться. Швидше за все, далі за гучні заяви справа не піде.