Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

А «віз» і досі не там...

У Верховній Раді знову заговорили про візовий режим з Росією. Чи дійде від слів до діла?

Здувати пилюку з проекту постанови, який уже залежався у парламентських загашниках, взялися нардепи з «Народного фронту». Через сім місяців після того, як зареєстровану і схвалену профільним комітетом ініціативу у Верховній Раді «прокатали», «фронтовики» вирішили знову нагадати про цей документ. Актуальності він не втратив. Ба більше — не зрозуміло, чому на четвертому році фактичної війни з Росією питання перетину кордону з країною-агресором залишається відкритим. Але навіть з вуст тих, хто б’є себе у патріотичні груди, і досі звучать відмовки а-ля «питання не на часі», «надто багато ризиків», «зжальтеся над нашими заробітчанами у Росії, яким візи лише ускладнять життя». І чим довше у парламенті та Кабміні (за яким вирішальне слово, оскільки розірвання угоди з Росією про безвізові поїздки — його парафія, а рішення Верховної Ради може бути лише рекомендаційним), тягнуть з вирішенням цього перезрілого питання, тим гучніший «антивізовий» хор. Чи є шанси, що Київ нарешті наважиться на «візові санкції» проти країни-агресора? Про це — у розмові з політичним експертом Михайлом Басарабом.

- Ще на початку збройної агресії Російської Федерації українська влада повинна була почати політику системних санкційних кроків щодо Росії. І застосування візового режиму мало б бути одним з таких обов’язкових заходів, - каже Михайло Басараб. - Але влада не пішла цим шляхом, запропонувавши натомість суперечливу лінію мирних переговорів для досягнення компромісу з державою-агресором. Виникли Мінські домовленості. Коли заходилося про санкції, одні інституції ухвалювали відповідні рішення, інші — гальмували. Така ось стратегія гібридної оборони у відповідь на гібридну агресію. Усе це призвело до відсутності у політичних еліт, громадян системного уявлення про збройну агресію РФ і відсіч цій агресії. Після трьох років війни Росії проти Україні у нас все ще виникають дискусії про те, чи варто протидіяти російській пропаганді, чи потрібно закривати російські сервіси, соціальні мережі, які збирають інформацію і передають її російським спецслужбам, чи необхідно запроваджувати візовий режим з РФ. Влада сама винна у тому, що люди не відчувають масштабів і загроз реальної війни. Якби речі називали своїми іменами, а не намагалися все пригладити, применшити, сказати, що з Кремлем можна мирно домовитися (варто, мовляв, лише трішечки на нього натиснути, у чомусь поступитися - і все буде гаразд), суспільство серйозніше ставилося б до загроз.

Безперешкодний перетин росіянами державного кордону завдає Україні масу додаткових небезпек, поїздка будь-якого громадянина України у Росію може закінчитися у в’язниці, і за визволення таких заручників доведеться заплатити високу ціну. Візовий режим — необхідність в умовах війни. І не треба прикриватися інтересами українських громадян, які працюють у Росії. Це - ніщо порівняно з питаннями безпеки України і небезпек, на які наражаються ці громадяни, перебуваючи на території Росії. Не треба забувати і про те, що пережили люди, які втратили на Донбасі рідних, житло, майно. Це неспівмірно з тим, аби у когось і далі була можливість вільно подорожувати до Росії чи користуватися російськими соцмережами. Влада приспала чинник війни собі ж на шкоду. Оскільки багато рішень, які потрібно ухвалювати, піддаються дискусії. У людей немає чіткого, сталого уявлення про війну.

- Показовою у цьому плані є статистика щодо кількості наших заробітчан у Росії (за українською версією, їх понад два мільйони, за російською — близько 3,5 мільйона) і відвідуваності РФ громадянами України (близько чотирьох мільйонів перетинів кордону щороку).

- Звичайно. Хоча росіяни, кажуть, граються статистикою, завищуючи цифри.

- Парламентська тягучка з проектом постанови щодо розірвання угоди про безвізовий перетин українсько-російського кордону оптимізму не додає. Схоже, як і минулого року, голосів не вистачає?

- Президент у нас очолює «команду миру». Непослідовність його позиції щодо взаємин з Росією, у питаннях окупованих територій, відсічі збройній агресії РФ вносить сум’яття у роботу парламенту і коаліції. Можна з високою ймовірністю сказати, що рішення про запровадження візового режиму з Росією завалять. І тут ми не говоримо про «Опозиційний блок» чи дві відомі депутатські групи з парламентського болота, які теж є реінкарнацією Партії регіонів («Воля народу» і «Відродження». - «ВЗ»). Швидше за все, рішення буде завалено фракцією президента. Представники «БПП» неодноразово заявляли про те, що впровадження візового режиму з РФ не на часі. Неналаштованість президентської фракції підтримувати цю ініціативу зумовлює сум’яття. Оскільки рішення символічне, для винесення його на голосування гарантовано має бути 226+ голосів. Є фракції, які точно проголосують, - «Самопомочі», «Народного фронту». Ймовірно, будуть голоси від фракції Ляшка і «Батьківщини». Але, зважаючи на те, що останні дві можуть проголосувати не у повному складі, і враховуючи позицію «БПП», гарантій, що голосів вистачить, немає.

- Чи може статися так, що «візову» ініціативу перехопить уряд — без подачі Верховної Ради? Чи не скористається можливістю додати собі політичних балів прем’єр Гройсман?

- Гройсман - точно ні. Хотілося б, аби він мав більш визначену і тверду позицію щодо дій Росії, окупації української території, а не намагався бігати між крапельками. Гройсман — не той прем’єр, який здатен ухвалювати жорсткі рішення щодо РФ. Таке враження, що він уникає питань, які стосуються відсічі російській агресії, санкцій, впровадження візового режиму. Було кілька ситуацій, в яких уряд демонстрував дивну позицію. Зокрема, Міністерство з питань окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб генерує ініціативи, документи, спрямовані на те, щоб реінтегрувати в Україну фактично окуповані території. І це відбувається з освячення прем’єра, характеризуючи його ставлення до врегулювання конфлікту з РФ і бачення того, якими мають бути відносини України з Росією та її маріонетками на Донбасі.

- З вуст тих, хто обережно коментує ініціативу щодо запровадження візового режиму з РФ, звучать аргументи, що цей режим нічого у плані безпеки не дасть. Що жителі окупованих територій і так зможуть безперешкодно їздити до Росії із визнаними нею паспортами «ЛНР» і «ДНР». Що небажані «туристи» і далі проникатимуть в Україну через неконтрольовану нею частину кордону на сході.

- Коли хтось чогось не хоче робити, то каже, що це нічого не дасть. Зрозуміло, рішення про запровадження візового режиму з РФ не є самодостатнім. Без ухвалення у комплексі з іншими заходами воно не здатне вирішити проблему збройної агресії Росії. Але це не означає, що його не потрібно ухвалювати. Потрібно! Воно мінімізує загрози для України та її громадян.

Аби захоплені Росією території Донбасу не були для України ахіллесовою п’ятою, потрібне рішення про визнан­ня цих територій тимчасово окупованими. Паралельно вводити візовий режим з РФ, розривати дипломатичні відносини з Росією, впроваджувати політику жорстких санкцій.

- Чи виправдані заяви про необхідність запровадження візового режиму з Росією з прив’язкою до вступу у дію українського «безвізу» з ЄС?

- Для того, щоб Україна добросовісно виконувала свої зобов’язання, застосовуючи безвізовий режим з ЄС, маємо гарантувати надійність наших кордонів на сході України, надійність кордонів з державами, які не є членами ЄС. Передусім мається на увазі Російська Федерація. Запровадження безвізового режиму з ЄС — додатковий аргумент на користь того, аби якнайшвидше вирішити питання не лише щодо візового режиму з РФ, а й щодо статусу ОРДЛО. Росія не тільки підтримуватиме нестабільність на окупованому Донбасі, а й дбатиме про те, щоб через лінію розмежування на територію України неконтрольовано потрапляли як «туристи» з невизначеним громадянством, так і нелегали. Це ще один аргумент для того, щоб визнати ОРДЛО тимчасово окупованими територіями. Тоді лінія розмежування фактично стане тимчасовою лінією державного кордону, де застосовуватимуться усі необхідні контрольно-пропускні механізми.

ЄС передбачив можливість скасування безвізу у разі погіршення ситуації в Україні - чи то політичного загострення, чи проблем з біженцями. Зважаючи на це, потрібно заздалегідь, не очікуючи претензій з боку ЄС, подбати, щоб окуповані території і вплив через них Путіна на ситуацію в Україні не стали приводом для дестабілізації і не дали підстав європейцям призупинити дію безвізового режиму. У тому, що Кремль розроблятиме такі сценарії і провокації, жодних сумнівів немає. Тому треба діяти на випередження.

- Дехто з коментаторів налягає на аргумент про те, що запровадження візового режиму з Росією потягне за собою відкриття в Україні додаткових консульств РФ. А кожна така контора, - це, мовляв, розсадник російської агентури, сепаратизму й антиукраїнських провокацій.

- Це висмоктане з пальця пояснення, намагання знайти додаткові аргументи проти запровадження візового режиму з РФ. Щоб розширювати свою агентурну мережу на території України, Росії не потрібні додаткові консульства. На жаль, ця мережа і так достатньо потужна. Росіяни не припиняли працювати на території України, інтенсивно заходили в Україну через бізнес, політику, силові структури, спецслужби.

Фото зі сайту radiosvoboda.org.

Схожі новини