Передплата 2024 «Добрий господар»

Щоб пенсію мати, треба 35 років «пахати»!

Чого чекати від пенсійної реформи?

Прем’єр-міністр Володимир Гройсман закликав Верховну Раду ухвалити проект пенсійної реформи до початку парламентських канікул, тобто до кінця червня. Торік дефіцит Пенсійного фонду становив 6,4% від ВВП (141 млрд. 300 тис. гривень). Досі цю діру “латали” за рахунок держбюджету. “Через 5-10 років, — заявив глава уряду (міністр соціальної політики озвучував більш ранній термін — чотири роки. — Авт.), — держава не зможе гарантувати виплату пенсій”.

І це — незважаючи на те, що з 12 млн. пенсіонерів 8 млн. отримує мінімальну пенсію — 1312 гривень, яка становить 50% від реального споживчого кошика (прожитковий мінімум для непрацездатних осіб — 2398 гривень 44 копійки).

Проблема катастрофічної діри у Пенсійному фонді криється не лише у зменшенні народжуваності, старінні населення, і не тільки у тому, що молодь масово виїздить за кордон на роботу. Люди працюють (в Україні чи за її межами), але не сплачують ЄСВ (єдиний со­ціальний внесок. — Ред.), який є основним джерелом наповнення ПФУ, а коли виходять на пенсію, вимагають у держави віддати те, що їм “належиться”. За станом на 1 січня 2015 року середньостатистичний працівник сплачував у Пенсійний фонд 194 тис. 392 гривні. Після виходу на пенсію отримував 204 тис. 984 гривні. З 2016 р. ця різниця зросла ще більше. З 26,3 млн. осіб працездатного віку працює лише 16,2 млн., з них лише 10,5 млн. сплачують ЄСВ та, відповідно, утримують 12 млн. пенсіонерів.

Підняти пенсійний вік — не вихід, хоч на цьому і наполягає МВФ. Прийняти таке непопулярне рішення — поставити хрест на своїй політичній кар’єрі. Набагато ефективніше — зробити так, щоб на пенсію змогли претендувати лише ті, що платять внески у Пенсійний фонд. У такий спосіб вдасться відновити соціальну справедливість і підняти виплати тим, хто справді на це заслужив, — отримував більшу (і, що не менш важливо) “білу” зарплату та ділився “кровними” з державою, а не ховав гроші під матрац чи жив замолоду на широку ногу.

Після реформи українці, які ще не досягли пенсійного віку, зможуть претендувати на пенсію, тільки якщо накопичать страховий стаж. Якщо працюватимуть, але не платитимуть внески на пенсійне страхування, “неоплачені” місяці (чи роки) роботи до уваги братися не будуть. Такий принцип нарахування страхового стажу діє з 2001 року, але наразі не відіграє ключової ролі при нарахуванні пенсії. Це зміниться, якщо проект пенсійної реформи знайде підтримку у парламенті.

На сьогодні обов’язковою умовою виходу на пенсію є досягнення пенсійного віку: 60 років для чоловіків і стільки ж — для жінок (з 2021 року, зараз триває поступовий перехід від 55 до 60) та наявність 15 років страхового стажу. При цьому право на мінімальну пенсію людина отримує лише за наявності повного страхового стажу: жінки — 30 років, чоловіки — 35.

Реформа передбачає, що головною вимогою стане наявність повного страхового стажу — 35 років. Якщо його не буде, на заслужений відпочинок вдасться вийти не у 60 років, а у 63 (якщо стажу — більш ніж 25 років, але менше за 35) або у 65 (якщо людина працювала і платила страхові внески менш ніж 25 років). При цьому буде отримувати не пенсію, а соціальну допомогу, розмір якої залежатиме від сукупного доходу його сім’ї. Перехідний період триватиме 10 років. З 1 січня 2018 року пенсію у 60 років призначатимуть лише тим, хто має не менше 25 років страхового стажу. Кожного року вимоги до стажу будуть збільшуватися. З 2028 р. страховий стаж не менше 35 років вимагатимуть у всіх без винятку пенсіонерів за віком.

Що робитимуть ті пенсіонери, яким бракуватиме страхового стажу, але які після 60 років не зможуть працювати (наприклад, за станом здоров’я)? Такі особи зможуть “докупити” стаж, заплативши внесок у розмірі, не меншому за мінімальний за кожен місяць, якого їм забракне. Але “докупити” можна буде не більше 60 місяців, тобто не більше п’яти років.

Якщо реформу затвердять, пенсії працюючим пенсіонерам уже не обмежуватимуть. Сьогодні 494 тис. пенсіонерів, які продовжують працювати, отримують лише 85% призначених виплат.

Зараз пенсію нараховують залежно від стажу, середньої заробітної плати, яку отримувала людина, а також середньої зарплати по країні. Заробіток за кожний рік прирівнюють до середньої зарплати по країні за цей же рік, виводять індивідуальний коефіцієнт заробітку майбутнього пенсіонера та множать його на середню зарплату по країні за три роки до виходу на пенсію. У 2011 році всі пенсії були перераховані, базуючись на показниках 2007-го — 1197 гривень — і після цього не переглядалися. Але всі ці десять років зростала заробітна плата. До 2017 року показник зарплати, виходячи з якої сьогодні призначають пенсію, збільшився вдвічі — до 3 тис. 764 гривні 40 копійок. Відтак пенсіонер, який вийшов на пенсію у 2010 році, отримує вдвічі менші виплати, ніж людина з таким самим стажем і зарплатнею, яка вийшла на заслужений відпочинок у 2017-му.

Протягом десяти років розмір пенсії планомірно зростав, але тільки мінімальної. Результат: люди з більшим стажем і більшими зарплатами отримують такі самі виплати, як і ті, що працювали менше за менші гроші.

Уряд пропонує перерахувати пенсії усім пенсіонерам з урахуванням показника середньої заробітної плати, що застосовується у 2017 році (3 тис. 764 гривні 40 копійок). Відтак у 1 млн. 108 тис. пенсіонерів пенсія зросте більш ніж на 1000 гривень. Ще 1 млн. 993 тис. 500 осіб отримають надбавку у розмірі від 500 до 1000 гривень, а 1 млн. 209 тис. — від 200 до 500. На 200 гривень гарантовано зросте пенсія у 1 млн. 308 тис. пенсіонерів. Загалом пенсію підвищать 5 млн. 620 тис. осіб.

На думку старшого економіста Міжнародного центру перспективних досліджень, к. е. н. Василя Поворозника, пенсійна реформа завершиться тоді, коли буде створено трирівневу пенсійну систему: “Солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (ті відрахування, які надходять зараз в обов’язковому порядку до Пенсійного фонду) повинна залишитися. Люди, які працювали за радянських часів (і працювали багато), тобто особи, старші за 45 років, не зможуть скористатися перевагами накопичувальної системи. Платити їм пенсії і надалі будуть з виплат, які надійшли у Пенсійний фонд від підприємств та застрахованих осіб. Накопичувальна система передбачає, що працівники (також в обов’язковому порядку) будуть відкладати частину коштів “на старість”, зокрема через Пенсійний фонд, і ці кошти будуть інвестуватися в українську економіку, а інвестиційний дохід буде збільшувати розмір пенсійних виплат у майбутньому. Для цього потрібно законодавчо врегулювати інвестиційну базу, щоб Пенсійний фонд, як розпорядник коштів, чітко знав, у якому банку тримати відрахування громадян, і ці кошти потім не “розчинилися” у зв’язку з ліквідацією фінустанови. Третій рівень — система недержавного пенсійного забезпечення, коли працівники самі будуть вирішувати, скільки коштів відраховувати та у який фонд, і у такий спосіб накопичувати кошти, які їм почнуть виплачувати з моменту виходу на заслужений відпочинок.

Це допоможе вирішити ще одну проблему. 3 млн. пенсіонерів в Україні, скориставшись пільгою, вийшли на пенсію завчасно. Вони отримують більші виплати, ніж ті, що вийшли на пенсію за віком. Розмір пенсії у багатьох із них є більшим за середню заробітну плату по Україні (за станом на березень 2017 року — 6 тис. 752 гривні. — Авт.). Цією реформою уряд стимулює українців довше працювати — тільки так людина зможе отримати більшу пенсію, не мінімальну. Є пенсіонери, які одночасно працюють і одночасно отримують пенсію. Переконаний: у майбутньому цю можливість скасують. Також буде підніматися питання про підвищення пенсійного віку. Цього не уникнути. Проблема стосується всіх європейських країн. Населення там старіє, і тому люди змушені працювати довше”.

Президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко переконаний, що влада пішла на хитрість: “Право на пенсійні виплати мають усі, хто виходить на пенсію за віком. Тепер людям кажуть: працюйте 35 років — тільки тоді отримаєте пенсію, причому мінімальну! Мільйони українців залишаться на старості без засобів до існування! Дівчина закінчила університет у 22 роки і відразу влаштувалася на роботу. Щоб напрацювати стаж 35 років, мусить безперервно трудитися до 57. Нібито нічого страшного — якщо її не звільнять і вона не шукатиме довго роботу, зможе спокійно вийти на пенсію у 60. Але через кілька років вийде заміж, візьме декретну відпустку (право на яку гарантоване державою). Через три роки знову повернеться на роботу і знову піде у декрет. І виявиться, що на пенсію матиме право вийти не раніше, ніж у 63. А коли досягне цього віку, з’ясується, що їй не вистачає року чи два страхового стажу, бо перебувала на обліку у центрі зайнятості і не робила відрахувань у Пенсійний фонд. У країнах ЄС вимога до мінімального страхового стажу — лише п’ять років!”.

Схожі новини