Інтерпол «червону картку» дав – Інтерпол її і забрав

Якби три роки тому хтось сказав, що Янукович і його «режимники», які рятували свої шкури втечею з України, один за одним «вивітрюватимуться» з розшукового списку Інтерполу і єхидно посміхатимуться на «імпотентні» спроби покарати їх за вчинені злочини, це здалося б святотатською маячнею. Але марення стало реальністю.

Ще торік активісти забили тривогу, довідавшись про зникнення з інтерполівського сайту майже усіх «папєрєдніків», які були оголошені у міжнародний розшук (серед них — екс-прем’єр Азаров, колишня очільниця Міністерства охорони здоров’я Богатирьова, екс-міністр фінансів Колобов, «гаманець Януковича» Іванющенко). Але на цих «вибулих» тривожний для українців процес не скінчився. Через півтора року у розшуковому списку навіть Януковича не стало. А з ним — і колишнього глави його Адміністрації Андрія Клюєва, й екс-міністра-утікача Едуарда Ставицького. Оголошувати у міжнародний розшук ще одного «бігуна», «газового» нардепа Олександра Онищенка, Інтерпол взагалі відмовився.

Поки у Генпрокуратурі виправдовувалися, речники й адвокати знятих з розшуку «папєрєдніків» строчили тріумфальні пости у соцмережах. Прес-секретар Януковича Юрій Кірасир опублікував у Facebook копію листа-відповіді Інтерполу на запит адвокатської компанії, послугами якої користується «єдиний легітимний». «Інтерпол підтвердив, що на президента Віктора Януковича не поширюються «червоне повідомлення» або спеціальний запит про арешт, і що його дані відсутні у базі Інтерполу, — написав Кірасир. — Крім того, Інтерпол прийняв рішення вилучити зі своєї бази даних всю інформацію про Олександра Януковича».

Похвалився «вільною» для свого клієнта й адвокат екс-міністра Ставицького. «Отримано офіційне підтвердження з Інтерполу і від Комісії з контролю за файлами Інтерполу, що скарга Едуарда Ставицького повністю задоволена. Його кримінальне переслідування визнано політичним», — написав Юрій Іващенко.

Навіть з «червоною карткою» Інтерполу Ставицький спокійно обживався в Ізраїлі, де, отримавши тамтешній паспорт, став Натаном Розенбергом. Настільки, як кажуть в Одесі, «нє дєлал сєбє нєрви», що і від телекамер не ховався. Кілька тижнів тому дав свіже інтерв’ю одному з українських телеканалів, де назвав справи проти нього й інших «режимників» Януковича переслідуванням. Мовляв, досі «немає жодного обвинувального акта, щоб конкретно сказати, що хтось щось у когось вкрав».

Після зняття з міжнародного розшуку Янукович і Ко ще з більшим єхидством розповідатимуть, як вони, «білі і пухнасті», стали невинними жертвами політичної розправи. Інтерпол їхні адвокати вже переконали, довівши, що сповна відпрацьовують свої щедрі гонорари. Хоча на цьому етапі надзвичайних зусиль захисникам «ображених» докладати не довелося. Сумний досвід свідчить, що навіть натяку на ознаки політичного переслідування для Інтерполу достатньо, аби виникли сумніви щодо об’єктивності висунутих проти тієї чи іншої особи звинувачень. «Пишемо листи: поясніть, обґрунтуйте, у чому вбачаєте ознаки політичного переслідування і які вам потрібні аргументи для оцінки. Відповіді немає. Пишемо: слідчі готові приїхати, поспілкуватися, з’ясувати, що потрібно, аби, умовно кажучи, вас переконати. Теж відповіді немає», — змальовував процедуру спілкування з Інтерполом начальник Управління спеціальних розслідувань Генпрокуратури Сергій Горбатюк.

Однак проблема не лише у специфічному підході до розгляду запитів про оголошення у міжнародний розшук, який демонструє Інтерпол. Є достатньо пробілів і зачіпок в українському законодавстві, якими успішно користується захист «папєрєдніків»-утікачів. «Рішення Інтерполу про зняття з міжнародного розшуку представників режиму Януковича пов’язані, перш за все, з недосконалістю кримінально-процесуального законодавства України в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зокрема, ухвала судів про дозвіл на затримання з метою приводу до суду для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не вважається ухвалою про тримання підозрюваного/обвинувачуваного під вартою. А згідно з правилами Інтерполу, особу, щодо якої не обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не може бути оголошено у міжнародний розшук», — заявив заступник генпрокурора Євген Єнін. І додав: окремі суди відмовляються виносити рішення про тримання під вартою за відсутності підозрюваного.

Питань і до ГПУ, і до судів, і до законодавства достатньо. Ось тільки вирішувати їх комплексно і без тягучки у часі не поспішають. А це лише підігріває підозри про те, чи не виписали утікачам «індульгенцію» в обмін на певні домовленості. За відсутності «червоної картки» Інтерполу навіть запит про екстрадицію неможливий.