Битва за ревізорів

Блокування трибуни, фракційні мітинги у сесійній залі, експрес-перемовини за парламентськими колонами... Напруга і тілорухи під куполом Верховної Ради на вівторковому засіданні справляли враження, наче депутати «труть» черговий бюджетний законопроект. Та тільки не казну нардепи у поті чола ділили, а буксували з вибором парламентського ревізора. Того, якого Верховна Рада має делегувати у комісію з аудиту діяльності Національного антикорупційного бюро (НАБУ).

Судячи з інтриг і словесних баталій навколо цих виборів, для опонентів аудиторська комісія, яка інспектуватиме НАБУ, — особливо цінний трофей. Ще б пак: від результатів аудиту залежить, чи залишиться директор Антикорупційного бюро Артем Ситник на посаді. Банковій, кажуть «адвокати» НАБУ, розходиться у тому, аби замінити Ситника лояльнішою кандидатурою і нарешті посадити норовливе НАБУ на короткий повідок. На президентських пагорбах від звинувачень відхрещуються, тицяючи пальцем на опонентів: це вони, мовляв, воду каламутять, імітуючи бурхливу діяльність не лише задля піару, а й за щедрі гранти і гонорари за створення позитивного іміджу антикорупційних органів. Та тільки за словесним «пінгпонгом» значно серйозніші інтереси проглядаються. Банкова і її союзники розуміють: якщо не прибрати до рук НАБУ, справами проти Кононенка, Мартиненка, Насірова не обійдеться. Інстинктом самозбереження не в останню чергу керуються й парламентські «адвокати» незалежного НАБУ. Усвідомлюють, на кого першими дадуть команду «фас» прирученому Антикорупційному бюро.

За законом, щорічний аудит НАБУ має проводити комісія, до якої Верховна Рада, уряд і президент делегують по одному представнику. Негативний висновок «ревізорів» є підставою для відставки директора Антикорупційного бюро.

На Банковій й у Кабміні озвучувати можливих претендентів до комісії за своєю квотою не поспішали. А у Верховній Раді «аудиторська поножовщина» вже два місяці триває. Ще у грудні минулого року парламентський антикорупційний комітет, за результатами конкурсу, підтримав кандидатуру заступника генінспектора Міністерства юстиції США Роберта Сторча. Говорячи про його головний козир, лобісти кивають на досвід Сторча, який проводив аудити таких потужних структур, як Інтерпол та ФБР.

Та тільки комітетівська одностайність щодо цієї кандидатури недовго тривала. 23 лютого, за лічені години до винесення на розгляд у сесійній залі пропозиції про призначення Сторча до складу комісії з аудиту НАБУ, у «БПП» і «Народному фронті» засвітили свого висуванця — британця Найджела Брауна. І хоча того дня жоден з двох кандидатів не отримав достатньо голосів, спритність рук «порошенківців» і «фронтовиків» обурила так зване антикорупційне крило парламенту. Фокус з появою Брауна провернули, мовляв, на замовлення Банкової, яка усіма правдами і неправдами намагатиметься протиснути до комісії з аудиту НАБУ своїх кандидатів. Потрапили під приціл і послужний список новоявленого висуванця, і його загадкова поява під парламентським куполом того ж 23 лютого. Хто його рекомендував і з чиєї подачі йому виписали парламентську перепустку, не спромігся пояснити навіть сам Браун. Без пояснень з перших вуст залишилися і сумнівні моменти у біографії британця. Ось увесь список у викладі нардепа Віктора Чумака. «Найджел Браун — нікому невідома людина, яка працювала з російськими олігархами, щодо якої є звинувачення у корупції і дачі хабара в англійській поліцейській системі», — заявив нардеп.

Висунення Брауна в обхід антикорупційного комітету опоненти назвали нелегітимним. Але лобістів «загадкового британця» це не зупинило. Делегувавши до комітету додаткове підкріплення з трьох нардепів- «порошенківців», «брауноносці» проштовхнули свого висуванця на «екстреному» комітетівському засіданні, яке зібрали з порушенням вимог Регламенту. І того ж дня, 16 березня, знову спробували пропхати питання у сесійній залі. Але знову безрезультатно: голосів не вистачило навіть за внесення пропозиції до порядку денного.

З третьою спробою не забарилися. Але як не пітнів «розпорядник» «БПП» Ігор Кононенко, не відриваючи від вуха мобільний, скільки не протоптував стежки до «опоблоківців», у вівторок зібрати достатньо голосів на підтримку Брауна також не вдалося. Після провального голосування питання щодо аудиторів знову повернули у комітет — на доопрацювання. Черговий раунд боїв без правил (які, за однією з версій, стали причиною відтермінування чергового траншу МВФ) обіцяє бути запеклішим за попередні.

Коментар для «ВЗ»

Олександр ЛЄМЄНОВ, юрист, експерт «Реанімаційного пакета реформ»

- Голосування у Верховній Раді продемонструвало, що ситуація з обранням кандидатури від парламенту у комісію з аудиту НАБУ зайшла у глухий кут. Де шукати виходи?

- Єдиною легітимною кандидатурою, яку можна було виносити на голосування і яку у грудні одноголосно підтримав антикорупційний комітет ВР, був Роберт Сторч. Кандидатуру Найджела Брауна внесли в обхід норм, прописаних у Регламенті. Подання від 23 лютого (за підписами голів фракцій «БПП» та «Народного фронту» Ігоря Гриніва і Максима Бурбака. — «ВЗ») було нелегітимним, оскільки не проходило через антикорупційний комітет. А «сепаратистське» засідання, яке зібрали 16 березня і на якому знову внесли кандидатуру Брауна, немає законної сили.

Оскільки план посипався, президентові потрібно рятувати свою репутацію. За інформацією, яку озвучив нардеп Мустафа Найєм, Петро Порошенко може висунути Сторча у комісію з аудиту за своєю квотою. Розігрується сценарій, за яким Порошенко намагатиметься вийти з усієї цієї ситуації чистим, з позитивним ореолом. Якщо цей варіант справдиться, кого висуватимуть від парламенту, важко сказати. Не хотілося б, аби це був Браун. На його місці я б уже сам зняв свою кандидатуру і зай­вий раз не соромився. Браун втратив репутацію, згорів. Неприпустимо, зокрема, те, що він дозволив собі дати оцінку НАБУ ще до проведення аудиту (в інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна» результати діяльності Антикорупційного бюро Браун назвав посередніми. — «ВЗ»). Не розумію, навіщо він це зробив.

- Вдалося з’ясувати, як спливла кандидатура Брауна, хто її рекомендував Банковій?

- Припускаємо, постарався хтось із найближчого оточення президента. Можливо, Грановський чи Кононенко (обох називають сірими кардиналами Порошенка. — «ВЗ»). У вівторок під час голосування Кононенко так бігав по Верховній Раді, інтенсивно комусь телефонуючи. А потім пішов розмовляти з «опоблоківцями».

- Якщо залишиться кандидатський розклад «Браун — Сторч», чи є взагалі шанси, що за кандидатуру Сторча знайдеться достатньо голосів? Брауна хоч досі і не вдалося протягнути, але усі попередні голосування були з відривом на його користь.

- Тут важко щось прогнозувати, оскільки не відомо, як далі розвиватиметься ситуація. Наша мета — не проштовх­нути Сторча, а домогтися, щоб у комісію з аудиту максимально прозоро й об’єктивно були обрані достойні кандидати. Брауна почали проштовхувати шляхом махінацій і маніпуляцій. Ми проти таких політичних ігрищ.

- Як прокоментуєте закиди опонентів щодо кандидатури Сторча? Зокрема, заяву нардепа з «БПП» Тетяни Ричкової про те, що є сумніви в його неупередженості, оскільки він — «один з тих, хто створював НАБУ».

- Якщо пані Ричкова бачить у цьому конфлікт інтересів, то хай би пояснила, у чому цей конф­лікт полягає. Так, Роберт Сторч був серед тих, хто займався стратегічною розробкою законопроекту про Антикорупційне бюро. І що — через це він не може бути залучений до аудиту НАБУ? Така прив’язка абсурдна. Інша річ, якби Сторч був безпосередньо дотичний до створення НАБУ чи обрання Артема Ситника директором Бюро.

Хотілося б, аби депутати, зокрема і пані Ричкова, відповідальніше ставилися до своїх заяв. За логікою, якою нардеп Ричкова користується у звинуваченнях щодо Сторча, можна було б заявити, що її завели до складу антикорупційного комітету за вказівкою Грановського і Кононенка, аби підтримати кандидатуру Брауна і проголосувати проти Сторча.

- Чи не зростає ризик, що після провалу у Верховній Раді Банкова спрямує усю важку артилерію на те, аби протягнути зручного кандидата за квотою Кабміну?

- Така ймовірність є. Тому потрібно і далі максимально конт­ро­лювати ситуацію, щоб у комісію з аудиту були обрані незаанґажовані професіонали. Щодо кандидатури від уряду, то громадські організації подали Кабміну три пропозиції. У списку — колишній американський прокурор Марта Борщ, яка домоглася арешту й ув’язнення екс-прем’єра Павла Лазаренка; відомий італійський правник Джованні Кесслер, який останні шість років є гендиректором Європейського управління боротьби зі шахрайством і 12 років працював в Управлінні боротьби з мафією на Сицилії; Карлос Кастресана — іспанський прокурор, відомий, зокрема, у справі проти італійського екс-прем’єра Сильвіо Берлусконі.

- З кожним наступним вит­ком конфлікту довкола формування комісії з аудиту НАБУ градус скандалу зростає. Чи не закінчиться усе тим, що справді достойні кандидати, надивишись на всі ці ігрища, самі відмовляться від участі у процесі?

- Докладатимемо усіх зусиль, щоб цього не сталося, і щоб кандидати з поважною репутацією та величезним досвідом все ж таки були залучені до комісії з аудиту НАБУ. Бо якщо здатися й опутити руки, то у комісію проведуть браунів, іванових, петренків, які винесуть потрібне владі рішення. Отримати негативну оцінку діяльності НАБУ за результатами аудиту і на її підставі звільнити Ситника — саме це намагаються зробити через просування «своїх» кандидатів до складу комісії з аудиту.

- Чим зумовлений вибір на користь саме аудиторів-іноземців?

- В Україні, на жаль, немає професіоналів, експертів відповідного профілю. У структурах МВС, СБУ, Генпрокуратури ніхто ніколи не проводив таких аудитів. А за кордоном це — нормальна практика. Обрати когось з України: обов’язково знайдеться якийсь шлейф — політичний чи бізнесовий, зв’язки. Але навіть якщо припустити, що ці люди чесно проведуть аудит, якою буде довіра до його результатів, зважаючи на відсутність в аудиторів відповідного досвіду? Це все одно, що випустити на футбольне поле хокеїста у ковзанах і з ключкою. Як він зіграє?

- Якби ви були у комісії з аудиту Антикорупційного бюро, яку оцінку виставили б за два роки діяльності НАБУ?

- Щоб дати оцінку, потрібно провести аудит. А для цього треба бачити необхідну для аналізу документацію, якої у відкритому доступі немає. Це моя відповідь як юриста. Як журналіст і громадський активіст скажу так: НАБУ — єдиний орган, до якого ще є довіра і на який ще залишилися сподівання. Довіри немає ні до СБУ, ні до Генпрокуратури, ні до МВС. Швидше за все, не буде її і до Державного бюро розслідувань, бо вже є великі сумніви щодо об’єктивності і незаанґажованості виборів керівництва цього органу.

. Фото nashkiev.ua