У Львові спільно заспівали «Ще не вмерла України і слава, і воля…» у День першого публічного виконання Гімну

Сьогодні, 10 березня, у Львові студентська та учнівська молодь, представники громадських організацій та влади, ректори львівських вишів та працівники мерії, освітяни, духовенство та львів’яни спільно із хоровою капелою «Дударик» відзначили День першого публічного виконання Державного гімну України, передає прес-служба ЛМР.

«Уже вкотре спільно громада міста Львова збирається на Площі Ринок і виконує Гімн нашої держави. Це об’єднує всіх. Ці почуття, які з’являються всередині, дуже сильні, тому що ми їх отримуємо у найважливіші моменти нашого життя.

Перш за все, хочу подякувати всім за те, що сьогодні так чисельно ми всі зібралися, щоб мати честь виконати наш Гімн. Ми всі з вами маємо час до часу різні труднощі в житті, але коли наші українці перемагають, і піднімається наш прапор, і звучить наш гімн, то серце щемить. Ми відчуваємо цю велич, цей великий дух. Дай Боже нам всім, щоб наш Гімн ми виконували, коли більше буде радості, коли більше буде любові, а ми для цього просто повинні просто бути разом, любити і поважати один одного. Адже це дуже велика сила.

Дай Бог, щоб така традиція була по всій Україні, тому що Львів є завжди ініціатором», - зазначив міський голова Львова Андрій Садовий.

За словами о. Павла Дроздяка, капелана Львівської міської ради, наш Гімн є споконвічним символом нашої державності і нашої віри, тому ми повинні кожен день жити його словами.

«Насправді дякую Богу за греко-католицького священика отця Михайла Вербицького, який дав таку чудову музику. Музику, яка була покладена на ще чудовіші слова — душу й тіло ми положим… Як, напевно, вже кожен рік ми цей Гімн виконуємо зі сльозами на очах. Це не просто слова — це слова вічності. Слова, які ми відчуваємо кожного дня, переглядаючи звістку про події, які ми з вами переживаємо.

Свого часу ісповідник віри патріарх Йосиф сказав дуже влучні слова, що дуже легко любити Україну, коли вона була би квітучою і гарною, але дедалі важче її любити зараз, щоб в майбутньому вона такою стала. І це виконання гімну є ніщо інше, як любов до своєї Батьківщини, любов до своєї країни, заради якої ми готові віддати свою душу і своє тіло.

В кожній Тайні Хрещення обов’язковим є визнання Символу Віри. Без цього Символу Тайна Хрещення була би неактуальною. І для нас повік-віки символом нашої віри, символом нашої державності є наш Гімн. Тому живімо ним, живімо кожним його словом», - наголосив капелан Львівської міської ради о.Павло Дроздяк.

Як зазначають організатори акції, такі заходи важливі не лише з точки зору пошанування українського минулого, але і сьогодення, зокрема в умовах воєнних подій на Сході нашої країни вони є символом єдності, самобутності та нескореності українців.

«Це прекрасна традиція. У Львові завжди було дуже багато починань, і мені сьогодні казали, що зі сходу говорять що якби не Львів посилав імпульси, то наш нарід би дрімав. І оця традиція виконувати Гімн теж є тим добрим імпульсом і для наших студентів, і для наших старших громадян. Хай щастить нам, львів’янам, хай щастить нам, українцям!», - додав ректор Національного лісотехнічного університету Юрій Туниця.

Нагадаємо, така акція відбувається вже п’ятий рік поспіль, і вона стала доброю традицією для нашого міста. Вперше публічно Державний гімн України виконали 152 роки тому в Перемишлі під час першого в західній Україні шевченківського концерту.

Довідка

Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року. Український етнограф, фольклорист та відомий поет Павло Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна», якому в майбутньому судилося стати національним, а згодом і Державним Гімном українського народу. Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об'єднаних у Громаду, сталося миттєво. Проте, вже 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції. Перша публікація вірша П. Чубинського була у львівському журналі «Мета», 1863, № 4. Отримавши поширення на Західній Україні, патріотичний вірш не пройшов повз увагу й релігійних діячів того часу. Один з них, отець Михайло (Вербицький), ще й знаний композитор свого часу, захоплений віршем, пише музику до нього.

10 березня 1865 року у Перемишлі під час першого на Західній Україні шевченківського концерту відбулося публічне виконання «Ще не вмерла Україна». Вже з 1917 року твір П. Чубинського та М. Вербицького почав використовуватись як Державний Гімн, але оскільки він не був законодавче затвердженим, використовувалися й інші гімни.

15 січня 1992 музична редакція Державного Гімну була затверджена Верховною Радою України, що знайшло своє відображання у Конституції України. Проте, тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України». Законопроектом пропонувалося затвердити як Державний Національний гімн на музику М. Вербицького зі словами тільки першого куплета і приспіву пісні П. Чубинського «Ще не вмерла Україна». Цей закон підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 з 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні фракції Соцпартії і Компартії.

З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику М. Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.