«Справа Насірова — чорна мітка для президента»

Затримання головного фіскала країни Романа Насірова стало подією, яка потіснила у топ-новинах інші гарячі теми - від загострення ситуації на Донбасі до блокади окупованого регіону. За три роки після Революції гідності вперше антикорупційні органи «замахнулися» на таку масштабну фігуру з владної шахівниці. Насірову інкримінують незаконну розстрочку податкових платежів компаніям «газового» нардепа-втікача Олександра Онищенка із завданням збитків державі на два мільярди гривень. За цією статтею голові ДФС (якого на час слідства відсторонили від посади) світить від трьох до шести років позбавлення волі із забороною до трьох років обіймати певні посади і штрафом до 17 тисяч гривень. Після кількаденної епопеї з «терміновим інфарктом», громадською блокадою суду і побоюваннями, що головний фіскал опиниться не у СІЗО, а на борту літака із курсом на закордон (Насіров завбачливо запасся британським й угорським паспортами), розв’язкою стало судове рішення про арешт на два місяці з правом внесення застави у сумі 100 мільйонів гривень. Адвокати Насірова вже подали апеляцію, заявивши, що до її розгляду (а це буде не раніше, ніж наступного тижня) заставу ніхто не вноситиме. У Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі теж свої претензії до рішення суду озвучили. Кажуть, із розміром застави судді «продешевили», не підтримавши прокурорську вимогу про два мільярди гривень. Поки Насіров після дивовижного зцілення обживається у камері Лук’янівського СІЗО, ті, хто уважно стежать за його справою, губляться у здогадках: хто і з якою метою «злив» головного фіскала, як швидко він опиниться на волі і чим аукнеться ця гучна справа у політичних залаштунках? Про це — у розмові з політичним експертом Андрієм Золотарьовим.

- Чиї інтереси проглядаються за справою Насірова? Версія про те, що це — не більше, ніж спроба НАБУ і САП продемонструвати свою ефективність, виглядає задрібною для такої операції?

- За справою Насірова ховається велика політична гра, в якій антикорупційні органи — лише дрібні фігури. Не так вже й давно Держказначейство США, місія МВФ схвально відгукувалися про діяльність Насірова, казали, що він багато зробив щодо детінізації економіки. Він був не на поганому рахунку. Що ж відбулося? Можливо, Насірова намагаються зробити цапом-відбувайлом по справі Онищенка. З одного боку, владі потрібно показати, що вона справді щось робить з корупцією. З іншого - те, що Насіров останнім часом почав дещо самостійно діяти, не могло обійтися без наслідків. Третій фактор — зовнішній чинник. Згадайте, як було з генпрокурором Шокіним, відставку якого пов’язували з можливістю подальшої співпраці України з МВФ, надання їй кредитів. Шокіна таки звільнили. І хоча бажаних результатів це не принесло, але могутність зовнішнього тиску продемонструвало. Думаю, справа Насірова — це чорна мітка для президента, останнє попередження з боку США. І Порошенкові є через що хвилюватися.

- Якщо припускати, що з Насірова намагаються зробити цапа-відбувайла у справі Онищенка, чи не надто це ризикована гра? Зважаючи на те, що Насірову є що розповісти, причому про далеко не пересічних персонажів...

- Після Насірова можуть виникнути дуже серйозні питання і до президента. Ризики справді великі. Але ситуація складається так, що відіграти її назад вже не можна.

- Тобто виходить, на Банковій прорахувалися, допустивши, аби справі Насірова дали хід?

- Думаю, там не прорахували, що наслідки цього процесу будуть дуже кепськими. Що побачили європейці? Корупція в Україні нікуди не зникала. Нормального судочинства немає. Репутаційні втрати від цього несе держава Україна. Наслідки будуть дуже жорсткі, і насамперед для президента. Якщо місяць тому говорили про наступний термін для Порошенка, можливість для нього обійти дострокові вибори, то після справи Насірова ймовірність цих виборів, причому не лише парламентських, а й президентських, вимальовується чіткіше. Справою Насірова ми лише входимо у дуже жорстку політичну кризу.

- Відтермінування ДФС податкових платежів компаніям Онищенка — один з епізодів справи «газового» нардепа, яка тягнеться ще з минулого року. Чому за Насірова взялися лише зараз? Торгувалися?

- Справа проти Насірова не випадково пов’язана зі справою Онищенка. Записи Онищенка нікуди не зникли, до них ще повертатимуться. Рішення про реструктуризацію боргу ухвалюються колегіально, незалежно від того, чий підпис під ними стоятиме. Якщо так брати, можна докопатися до більш цікавих речей. Це багатоходова комбінація, наслідки якої побачимо через півроку-рік.

Щодо зовнішнього фактору, то справу Насірова можна розглядати як свідчення того, що США повертаються до «українського питання». Це те, що я прогнозував наприкінці минулого року: пройде трохи часу, буде сформована команда, яка опікуватиметься Україною, і ми побачимо інтригуючі політичні події, і не лише політичні.

- Тобто період затишшя, коли адміністрація Трампа визначалася у своїй політиці щодо України, минув?

- Так. Справи України знову на порядку денному. І зовнішній вплив буде дедалі більше відчутним.

- Те, що між втечею з України і «кардіологічним» цирком у «Феофанії» Насіров обрав другий варіант, показово. Роблячи вибір, покладався лише на професійність високооплачуваних адвокатів? Чи, можливо, отримав певні гарантії для себе?

- Думаю, Насіров покладався на те, що до арешту все ж не дійде, що ситуація буде більш-менш контрольованою з його боку. Зрештою, куди бігти? Якщо тиск іде саме з боку Сполучених Штатів, далеко він би не втік. І Насіров це добре розуміє. Він намагався налагодити контакти, їздив на інавгурацію Трампа. Але щодо нього вирішили по-іншому.

- Чи є ймовірність, що Насіров піде на співпрацю зі слідством і почне «зливати» небажану для багатьох інформацію?

- Враховуючи помилки, яких наробило НАБУ, і те, як відбувався судовий процес з обрання запобіжного заходу (адвокати обов’язково використають це), Насіров не буде прискорюватися, йти на контакт і все розповідати. Швидше за все, справа розтягнеться у часі. Люди, які задіяли цю комбінацію, теж добре це розуміють. Але для них важливий інший момент: справа Насірова мала стати сигналом для президента про те, що його подальше небажання реформувати країну, боротися з корупцією може мати для нього серйозні наслідки.

- Що побачимо на фініші справи Насірова?

- З великою вірогідністю справа може і розвалитися. Але що минеться без наслідків для президента і дозволить залишити все, як є, - шанси на це нульові.

- Як вплине зміна прописки Насірова з ДФС на СІЗО на політичні розклади у парламенті? Зокрема, на поведінку «Волі народу» і «Відродження», які трималися за Насірова руками і зубами (голосами депутатів з цих груп не в останню чергу закривали нестачу коаліційних голосів)?

- Атмосфера у парламенті буде ще конфліктнішою і скандальнішою. Сколотити щось на кшталт нової коаліції буде ще складніше.

- І все ж, судячи з кулуарної інформації, на Банковій від спроб «зваяти» кількісно реальну коаліцію (до якої не буде претензій, що у ній немає необхідних 226 підписантів) не відмовилися. Чи допускаєте варіант з поверненням у коаліційні ряди фракції Ляшка?

- Це був головний робочий варіант для Банкової, аби уникнути дострокових парламентських виборів. Але не сталося так, як гадалося. Схема не виходить. Ляшко багато хоче. А піти на його вимоги означає спровокувати конфлікт з «Народним фронтом». Швидше за все, склепати коаліцію в іншому вигляді вже не вийде. Це видно і з поведінки Ляшка. Він добре розуміє, що, навіть отримавши тактичну перемогу, отримавши те, чого бажає, може втратити стратегічно. Коаліційний досвід пана Мороза і його Соціалістичної партії у 2006-му Ляшко добре пам’ятає (пам’ятає, як вже через рік СПУ опинилася поза Верховною Радою) і точно не хоче його повторити. Неоднозначні настрої й у «Народному фронті». Там є різні групи, які орієнтуються на різних лідерів. Арсеній Яценюк зараз намагається здійснити «камбек». Але наразі це виходить у нього непереконливо.

- Пропозиція Яценюку очолити Нацбанк — це що: заохочення для «Народного фронту», аби раптом не надумали і собі з коаліційного «Титаніка» чкурнути? Чи спроба остаточно «потопити» Яценюка в «авгієвих конюшнях» Гонтаревої?

- Це спроба зберегти конструкцію, яка була вибудувана у 2014 році, коли дуже довго з’ясовували, хто ж таки переміг на парламентських виборах. Але навряд чи з цього щось вийде. Маючи своїх інсайдерів в НБУ, Яценюк добре розуміє, що крісло пані Гонтаревої може перетворитися для нього на електричний стілець.

- Але якщо добре постаратися, то може і джек-пот вигоріти. Крісло керманича НБУ — хлібний ресурс, те, що треба під виборчу кампанію...

- Так. Але ризики занадто високі. Якби економічна ситуація була трохи краща. На тлі блокади вимальовуються невтішні цифри щодо різниці між експортом та імпортом: вона може сягнути не чотирьох мільярдів доларів, як заплановано, а семи. То яким буде курс гривні? Думаю, Яценюк не має бажання нести відповідальність за це.

- Зі справою Насірова активізувалися розмови про розкрутку, умовно кажучи, на базі НАБУ і з портретом його керівника Артема Ситника нового політичного проекту. Чи не перебільшення це?

- Якщо спиратися на громадську думку, Ситник ще не набув достатньої політичної ваги. Він ще у легкій ваговій категорії. Тому говорити про заманливі політичні перспективи наразі передчасно. Але не виключено, що політична вага НАБУ і Ситника дедалі більше зростатиме.

- Подейкують, усе хиткішими і натягнутішими стають відносини між президентом і прем’єром. Чи не підштовхуватиме це Гройсмана до самостійного політичного плавання?

- Ступінь залежності Гройсмана від Порошенка завжди завищували. У Гройсмана були і залишаються політичні амбіції. Але він вичікує, коли проясняться подальші перспективи Порошенка. До цього часу Гройсман не вдаватиметься до якихось відвертих кроків. У нього зараз — інші проблеми. По-перше, він швидко набуває політичної токсичності на тлі тарифної проблеми й економічних негараздів. По-друге, є велике бажання зробити з нього цапа-відбувайла, випустити суспільну пару через його відставку. Це один з варіантів, який може вийти на порядок денний вже найближчим часом.

- Питання місяця-двох, враховуючи, що річний імунітет для Кабміну закінчується вже у квітні?

- До цього часу на Банковій мають визначитися, яку стратегію обрати у цій ситуації. Думаю, з цим проблематично. На Банковій діють за принципом «нам би день простояти, нам би ніч протриматися». Місяцями горизонт планування там не вимірюється.