«Сімейні розбірки» борців з корупцією

Українці шоковані трагічними наслідками нескоординованих дій силових відомств під час спецоперації зі знешкодження організованого злочинного угруповання у Княжичах під Києвом, через що загинуло п’ятеро силовиків. Як визнають політики, експерти, до біди найперше призвели тотальна недовіра, нездорова конкуренція, ба навіть атмосфера ворожнечі, яка панує між різними гілками правоохоронної системи, нехай і реформованої після Євромайдану. Прикладом такої недопустимої конфліктності є вкрай напружені стосунки між новими органами — Національним антикорупційним бюро України та Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою, у розбірки між якими втягнуто і Генпрокуратуру. Замість злагодженої взаємодії, органи, які покликані скрутити шию злу у державі, знищують одне одного, вправляються у дискредитації колег. Ще свіжий у пам’яті інцидент 12 серпня, коли між представниками ГПУ і НАБУ відбулася рукопашна із застосуванням кайданків, етапуванням у підвали. Миром не пахне досі. Що не день, між “борцями з корупцією” іскрить все більше. Так і до “пожежі” недалеко...

Важко навіть уявити, чи вітаються між собою директор НАБУ Артем Ситник із керівником САПу Назаром Холодницьким, чи летіли вони разом в одному літаку на міжнародну антикорупційну конференцію (IACC), що відбувається цими днями у Панамі, — після того, як перший “накапав” на другого генпрокурору Луценку...

У скарзі на ім’я генпрокурора директор НАБУ Ситник жаліється на керівника САПу Холодницького, звинувачує того у бездіяльності. Останній назвав такі претензії неконструктивними. Каменем спотикання стало розслідування зловживань на ПрАТ “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України”(МАУ). У НАБУ звинуватили керівника цього підприємства і його головного бухгалтера у заволодінні в особливо великих розмірах коштами Державного спецфонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність. Детективи НАБУ підготували вказаним вище особам підозру і скерували її на затвердження очільнику САПу (саме він покликаний стежити за законністю у діях НАБУ). Однак Назар Холодницький відмовився підписувати подання, мотивуючи це тим, що органами досудового розслідування не здобуто... жодного доказу протиправних дій з боку керівництва МАУ. Артем Ситник образився, сприйняв це як натяк на непрофесіоналізм власний і підлеглих. І вирішив шукати правди у генпрокурора Луценка. Настрочив доповідну. А очільник ГПУ, замість того, щоб розібратися з цим протистоянням у робочому порядку, у межах свого кабінету з’ясувати чиюсь вину чи правоту, виніс інцидент на люди, розповів про нього у телеефірі...

Ще раніше директор НАБУ дорікав керівникові САПу за те, що той повернув на доопрацювання текст підозри у справі про “чорну бухгалтерію” Партії регіо­нів, де начебто фігурують гроші нафтогазового магната Дмитра Фірташа. Відтак з легкої руки Ситника в очах спільноти Холодницький постав таким собі захисником олігархів (до згадуваного вище МАУ має відношення інший багатій - Ігор Коломойський).

“Сімейні розбірки” між антикорупційними підрозділами проявилися і у “квартирному питанні” народного депутата Сергія Лещенка. Після бурі, що здійнялася у зв’язку з придбанням цим політиком елітного помешкання на пільгових умовах, відомство Холодницького вимагало від НАБУ внести цю історію в Єдиний реєстр досудових розслідувань (ЄРДР). Мовляв, попередня перевірка підтвердила факт незаконного збагачення нардепа. Однак Артем Ситник відмовився вносити прізвище Лещенка у ЄРДР. Конфлікт ще більше загострився після того, як Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) визнало, що Лещенко таки порушив закон, як держслужбовець прий­нявши подарунок від третіх осіб (знижку на оплату квартири). НАЗК постановило, що за це Лещенку належить сплатити штраф у розмірі від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів.

Через що НАБУ і САП не можуть знайти спільної мови у вкрай важливій для країни справі подолання корупції? Професійна ревність? В експертних колах кажуть про недостатню компетентність людей, які очолили ці органи. Про їхні завищені самооцінки і надмірні “юнацькі” амбіції. А ще вважають, що Артем Ситник, не зумівши показати високі результати своєї роботи, готує фундамент для майбутнього політичного проекту. Піариться на відкритті гучних кримінальних справ, які через брак надійної доказової бази можуть “розсипатися” у судах, щоб згодом провальний фініш цих справ списати на міфічну “протидію влади”. На думку аналітиків, Ситник грюкне дверима, піде у відставку і балотуватиметься у складі якоїсь “анти­олігархічної” політсили на нових виборах у парламент як “жертва корупційної змови на верхах”.

Невже і цих наших “младореформаторів” підточить стара хвороба українського політикуму — обманювати покладені на них надії?..

Коментар для «ВЗ»

Читаєш заклики президента до очільників державних органів — «Хлопчики, не бийтеся!», і стає соромно...

Віктор ШЕМЧУК, український правник і політик, у 2005-2007 рр. — прокурор Автономної Республіки Крим, у 2007 р. - в. о. генерального прокурора України

- Як на мене, конфлікту не існує, є звичайне нерозуміння керівником оперативного підрозділу свого місця у кримінальному процесі.

У НАБУ превалює бажання пропіаритися, доповісти про здобутки, а не довести справу до логічного завершення, чим є обвинувальний вирок суду. Так завжди було і буде, коли політичний складник є актуальнішим за Закон і Право.

Закон чітко розділяє функції усіх ланок антикорупційної діяльності, рівні компетенції та відповідальності, права та повноваження кожного органу і кожного керівника. Місце сидіння, у цьому випадку, формує бачення і точку зору. Згадайте, як свого часу міністр внутрішніх справ Луценко кляв прокуратуру, яка, на його думку, не давала руху матеріалам МВС. А що тепер? Змінилася посада - змінилася риторика. Ми багато чуємо про “успішні” напрацювання, бачимо у «Фейсбуку» і у пресі фото та відео обшуків, але не згадаємо обвинувальних вироків судів, не бачимо корупціонерів за ґратами.

Я б не робив із протистояння між НАБУ і САП трагедії - її немає. Це минеться. “Головні антикорупціонери” швидко наберуться досвіду. Один - зай­ме своє місце у системі кримінальної юстиції, інший - сформує якісний апарат прокурорів та процесуального керівництва. Артему Ситнику варто забути своє прокурорсько/адвокатське минуле і зрозуміти, що він, по суті, є лише керівником оперативно-слідчого підрозділу, нагляд і процесуальне керівництво за діяльністю якого здійснює спеціалізований антикорупційний прокурор, звати якого Назар Холодницький. От і все.

Щоб уникнути протистояння, обидвом вихідцям із прокурорської школи варто перечитати закони, які регламентують їхню діяльність. Там усе написано! НАБУ має якісно виконувати свої функції і не перейматися процесуальною роботою прокурорів. А скаржитися оперативникам на прокурорів - це взагалі за межею мого розуміння. Такі скарги - свідчення їхньої власної безпорадності. Які можуть бути образи, якщо ви робите одну роботу? Можливо, слід критично оцінити те, що робите? Чи, може, пан Ситник хоче грюкнути дверима і почати власну політичну кар’єру із заяви про те, що йому усі заважали творити добро? Це тепер модно. Але це не той випадок, коли потрібно мірятися доводами і доводити, хто у хаті господар, - роботи вистачить усім!

Припинити це взаємопоборювання має генеральний прокурор. Але не в стилі реаліті-шоу, не в прямому ефірі, зводячи Ситника і Холодницького лобами! А спираючись на власні повноваження, досвід, ґрунтуючись на процесуальних повноваженнях та авторитеті серед підлеглих. Такий потенціал і можливості, надані діючим законом, у пана Луценка є.

Президента ж у ці чвари втягувати не варто. Авторитету це не додає. Читаєш його заклики до очільників державних органів - “Хлопчики, не бийтеся!”, і стає соромно...