«Як для досягнення потрібного Кремлю ефекту, ФСБ слабенько Януковича підготувала»

Через три роки після Революції гідності українці втомилися загадувати, коли головні винуватці кривавих подій на Майдані постануть хоча б перед українським судом, не кажучи вже про суд у Гаазі. І чи постануть взагалі? Чергова блюзнірська поява «єдиного легітимного» для багатьох стала плювком, який переповнив чашу зневіри. Мільйони українців мріяли б побачити Януковича на лаві підсудних (а дехто — одразу на ешафоті), але на суді у справі про розстріл «майданівців» він постає не підозрюваним, а свідком! Цинічнішої наруги над гідністю тих, для кого Майдан — сакральний символ величі духу і людського достоїнства, годі придумати. Хоча, з іншого боку, чим частіше ростовська маріонетка Кремля з’являється в ефірі зі своєю «правдою», тим очевидніше: Революція гідності потрібна була хоча б для того, щоб «дезінфікувати» Україну від смертельної «палички Януковича». Але і після дезінфекції заразна хвороба нагадує про себе. Наскільки серйозними можуть бути наслідки? Хтось запевняє, що Янукович — настільки відпрацьований матеріал, що навіть хитромудрі спроби Кремля використати його в інформаційній війні проти України приречені на провал. Інші ж не поділяють такого оптимізму. Кажуть, від шоу з Януковичем не до сміху.

Про можливі підводні течії допиту «легітимного» — у розмові з політичним експертом Андрієм Золотарьовим.

- Чергова поява Януковича викликала неоднозначну реакцію. Одні кажуть, що цей факт взагалі не вартий уваги: що нового, мовляв, можна було почути від бариги Януковича. Інші озвучують версії (аж до конспірологічних), який був задум цього шоу і чи вдалося режисерам досягти бажаного ефекту. Що думаєте ви?

- Коли тільки анонсували допит Януковича на судовому засіданні, я схилявся до версії, що це буде масштабна гра. Спершу — показ на «Рен ТВ» продюсованого Олівером Стоуном фільму «Україна у вогні» (прем’єру повної версії скандальної антимайданівської стрічки на російському телеканалі «приурочили» до третьої річниці Євромайдану. — «ВЗ»). У цьому ж контексті — з’їзд «збитих льотчиків» Януковича у Москві (Азаров назвав збіговисько «папєрєдніків» «з’їздом політемігрантів і політв’язнів України». — «ВЗ»), виступ екс-нардепа Володимира Олійника, який знову почав розповідати про державний переворот в Україні. Усе це наводило на думку, що буде спроба максимально розхитати ту версію подій лютого 2014 року, яка прийнята в українському суспільстві. Але не сталося так, як гадалося. Нічого принципово нового Янукович не сказав. Багато з того, що міг би розповісти (наприклад, хто з яких радикальних націоналістичних партій отримував гроші від Банкової, які конкретно суми; чи з ким були торги за крісло київського мера), залишилося за кадром. Напрошується версія, що тут була швидше якась внутрішньоукраїнська гра: одна частина влади спробувала зіграти проти іншої за допомогою Януковича. Але це теж, судячи з усього, не досягло мети. У підсумку склалося враження, що після цього виступу Януковича прихильники антимайдану ненавидітимуть його більше, ніж ті, хто стояв на Майдані.

- Внутрішньоукраїнська гра — що маєте на увазі?

- Хтось же дав зелене світло на цей допит. (Участь Януковича як свідка на судовому засіданні у справі «беркутівців», про що клопотав захист підсудних, санкціонували рішенням Святошинського суду Києва. Відомий адвокат Микола Сірий в ефірі «Свободи слова» назвав такий крок абсурдом, заявивши: «Проведення відеодопиту одночасно в режимі двох країн — абсолютно незаконне, не передбачене порядком міжнародно-правової співпраці». — «ВЗ»). Швидше за все, це намагалася використати президентська команда, бо саме вона контролює ті структури, які могли дати чи не дати можливість виступу Януковича. Використати проти кого? Мабуть, проти Фірташа і Льовочкіна.

Наразі можемо оперувати лише здогадками. Ситуація проясниться з часом. Якщо ж розглядати виступ Януковича з точки зору кремлівських інтересів, то якогось системного елемента гри я не побачив.

- Але якби Кремль не санкціонував появу Януковича, «легітимного» в ефір не випустили б?

- Безумовно: або заперечували б саму можливість такого допиту, або, наприклад, Янукович «терміново» захворів би. Але як для досягнення потрібного Кремлю ефекту, ФСБ слабенько Януковича підготувала. Маю на увазі зміст його виступу. Після того, що він сказав, хоч бери і його телевізор допитуй, бо про те, що людей на Майдані вбивають, президент, бачите, з екрана дізнавався.

Побоювання, що Янукович може використати допит для контрнаступу, заявити про злочин, були. Через це, вочевидь, і з’явилася підозра у державній зраді, яку оголосив у суді генпрокурор Юрій Луценко. По суті, це був контрхід з боку української сторони, хоч і далеко небездоганний з юридичної точки зору. Чи досяг він своєї мети? Не впевнений.

- Як на мене, оголошення підозри Януковичу у виконанні Луценка теж як шоу виглядало...

- Так: слово — проти слова, пропаганда — проти пропаганди. У підозрі, яку зачитав генпрокурор, було більше політики, ніж права.

- Якщо розглядати версію про те, що поява Януковича була задумана, зокрема, для того, аби підкосити Фірташа і Льовочкіна, виникає запитання: чому цих персонажів вирішили вивести з гри лише зараз, чому не зробили цього раніше?

- Льовочкін був одним з тих людей, з якими зустрічалася Вікторія Нуланд (помічник держсекретаря США з питань Європи та Євразії. — «ВЗ»). Очевидно, мав «охоронну грамоту» від американців. На ньому не акцентували, бо він мав певний імунітет. Але зі зміною караулу змінюються правила гри і статус.

Я не адвокат Льовочкіна, але його роль, схоже, перебільшують. Силовики досить високого рівня, з якими я спілкувався, казали, що Льовочкіна фактично бойкотували, вже коли він був главою президентської Адміністрації. Говорили, що він ніхто. Важелі мав Клюєв (секретар Раднацбезу, якого після відставки Льовочкіна Янукович призначив главою АП. — «ВЗ»).

- Авральні виправдання Льовочкіна після озвучених Януковичем звинувачень (прес-служба «Опоблоку» тут же розповсюдила заяву про провальну спробу підставити Льовочкіна тодішнім міністром внутрішніх справ Захарченком та іншими особами, на яких «лежить реальна вина за побиття людей у ніч на 30 листопада 2013 року») можна розцінювати як переляк?

- Безумовно, Льовочкін занервував, бо добре розуміє, що далі можливі ходи, на щабель небезпечніші для нього, ніж заяви Януковича.

- І наскільки далеко може зайти така «ходівка»? До кримінальної справи щодо подій на Майдані конкретно проти Льовочкіна?

- Цілком можливо.

- А Фірташу чого боятися?

- Зацікавленість Фірташем іспанської прокуратури, оголошення його у міжнародний розшук (за інформацією ЗМІ, йдеться про справу щодо відмивання коштів. — «ВЗ») роблять його становище досить хитким. Але не забувайте, що у Фірташа є що «позичити». Коли у кориті залишилося мало цікавих ресурсів, рвуть тих хижаків, які похитнулися чи захворіли. У такому становищі може опинитися Фірташ.

- Серед конкретних прізвищ, які озвучував Янукович, крім Фірташа і Льовочкіна, прозвучали також Кличко, Яценюк. Під язик підвернулися, чи тут теж — елемент політичної гри?

- Не думаю. Кличко втратив політичну вагу. Яценюк взагалі причаївся (хоча є конспірологічна версія, що його штовхають на місце Гонтаревої). Їх, швидше за все, вплели для антуражу.

- При цьому Янукович у своєму виступі не оминув нагоди розповісти, як тодішня опозиція вела з ним переговори про можливе входження в уряд, навіть пропозиції про прем’єрство Яценюка озвучували. І Кличка, мовляв, кудись хотіли прилаштувати. Дивно, як у продовження Янукович історію з «віденськими домовленостями» за участі Порошенка, Фірташа, Льовочкіна та Кличка не згадав (озвучену Фірташем версію про те, як напередодні президентських виборів крісла ділили, у Порошенка заперечують). Хоча вона цілком вписувалася у канву його виступу, кидаючи тінь одразу на багатьох «нелюбих» персонажів...

- Від Януковича більше натяків прозвучало, ніж конкретики. Була інформація, що вектор інформаційної атаки, якою мав стати його виступ, задумувався так, аби розкрити, що відбувалося за лаштунками Майдану, як Майданом торгували. Янукович про це сказав, але дуже загально.

- На 2 грудня анонсували продовження «Ростов-шоу»: цього разу — з допитом екс-командувача Внутрішніх військ Шуляка. Чи можливі несподіванки?

- Швидше за все і там жодних сенсацій не буде.

- Сам факт допиту Януковича не як підозрюваного, а як свідка, та ще й у річницю подій на Майдані, для українців це — як плювок в обличчя. І безслідно він, вочевидь, не мине?

- Усе справді складається у погану картину. І, безумовно, відіб’ється на поточних рейтингах і рівні довіри до влади. Якщо ж говорити про масштабне збурення суспільства, то його не буде. Через два тижні люди почнуть втягуватися у Новорічні свята. Далі, як би погано не було, місяць святкуватимуть. Отож серйозної наелектризованості навряд чи можна очікувати.

- Як і реальних сподвижок у розслідуванні майданівських справ?

- Чим довше усе це триває і чим більше у процесі політики, тим менше можливості встановити істину, що насправді відбувалося на Майдані. Коли одна пропаганда воює з іншою, істина гине першою.

- Чи змирилися з цим українці — що за три роки жодного покараного за вбивства на Майдані?

- У 2014, 2015 роках був потужний суспільний запит на покарання винних, вимоги розслідувати події на Майдані. Тепер це якщо і відчувається, то з двічі меншою силою. Люди зневірилися у тих, хто прийшов до влади на революційній хвилі. З цією владою не пов’язують надій, що вона може поставити логічну крапку у справах Майдану.

Фото ТАСС.