Дмитро Квіт: «Щодня до лікарні на Орлика потрапляють від 50 до 80  маленьких пацієнтів» 

Але тут не пахне ліками. Чути, як плачуть діти, бо здорові сюди не потрапляють. Але у мами на руках, «заколисані» голосом медсестри, швидко заспокоюються. Менші після процедур засинають, старші йдуть бавитися в один із дитячих куточків. На якийсь час забувають, де опинилися.

Комунальну дитячу клінічну лікарню у Львові знають як «лікарню на Орлика». Це — одна із найпотужніших дитячих клінік в Україні, хоч і відносно молода. Першого пацієнта тут прийняли 23 роки тому. Тоді ж провели перше оперативне втручання...

«Маємо нове придбання - ендоскопічну стійку, - не приховує радості головний лікар Дмитро Квіт. - З її допомогою досліджуємо шлунково-кишковий тракт у новонароджених — мініатюрні шлуночки, тонесенькі кишки. Коштує прилад 4,9 млн. гривень. Не дивно, що наявністю такої апаратури не може похвалитися жодна інша клініка в Україні. Приватні заклади — не виняток. Навіть якби брали за обстеження по кілька тисяч гривень, вкладені кошти не повернули би й за кілька років». «Якби не допомога міської влади, яка упродовж останніх двох років виділила на потреби лікарні

10 млн. гривень, не мали би такого унікального обладнання», - зізнається Дмитро Квіт. Допомагають і спонсори. На що витратили гроші — лікарня звітує на своєму сайті.

Головний лікар зауважує: родини з малими дітьми — найбільш вразлива соціа­льна група. Для молодої сім’ї, в якій є 2-3 діток, а працює лише чоловік, хвороба одного з її членів може серйозно похитнути примарну фінансову стабільність. Діти-сироти і напівсироти тут на особливому рахунку. Дітей, які потрапляють у реанімацію, у перші три доби забезпечують всіма необхідними медикаментами, у тому числі дороговартісними. «Іноді батьки не розуміють, чому виписує­мо їхній дитині три препарати, а не 5-6. Робимо це не для того, щоб зекономити гроші. Працює­мо за принципом: «Лікування не повинно бути важчим за саму хворобу», - каже Дмитро Квіт.

У педіатрії пан Дмитро — 40 років. За його спостереженнями, діти тепер народжуються слабшими, нерідко з вродженими вадами, передчасно. «Жінки почали народжувати пізніше. Плюс - нераціонально харчуються, ведуть малорухливий спосіб життя. Багато з них курить, вживає спиртне. Хворій матері важко виносити і народити здорове маля». Щороку у реанімацію лікарні потрапляють з пологових будинків до 400 пацієнтів, третина з яких - завчасно народжені дітки. Завідувачу відділення Володимиру Чуйку, лікарям та медсестрам доводиться днювати й ночувати у лікарні. На запитання «Як витримуєте такі навантаження?» відповідають: «Живемо роботою. Рідні звикли, що застати нас вдома можна тільки зі застудою»…

У цій лікарні єдине в області дитяче нейрохірургічне відділення на 15 ліжок. Приймають діток і з районних центрів, і зі сіл (приблизно кожен третій пацієнт — з області). Нещодавно госпіталізували трирічну дитинку, яку вдарив копитом кінь. Часто сюди потрапляють підлітки, яким батьки дарують скутери. У 14 років дитині важко вивчити всі правила дорожнього руху. Та ще важче — блискавично зреагувати у випадку аварійної ситуації.

«Замало витягти дитину з обіймів смерті», - кажуть медики. Відправити її додому паралізованою чи в інвалідному візку — радянська практика. За сприяння начальника управління охорони здоров’я Володимира Зуба чотири роки тому у лікарні запрацювало реабілітаційне відділення. «Аби дитина могла адаптуватися у соціумі, проводимо комплекс фізпроцедур, а також психологічну реабілітацію, - розповідає завідувач неврологічного відділення Олег Куксенко. Його відділення працює «у зв’язці» з реабілітаційним. — Наші логопеди не лише вчать дітей говорити, а й правильно ковтати. Є у нашому розпорядженні два унікальні апарати - апарат біологічно зворотного зв’язку, з допомогою якого навчаємо дітей зосередженості при виконанні завдань, і апарат «Стабілан», з допомогою якого діти із руховими розладами при збереженні когнітивних функцій вчаться тримати рівновагу».

«Давно готові до реформи, - каже Дмитро Квіт. — Треба запроваджувати страхову медицину. Зарплата медика повинна залежати від обсягу і якості виконаної роботи». На запитання, чи не переманюють його підлеглих іноземні роботодавці (за підрахунками незалежних експертів, торік з України емігрувало 7 тис. лікарів), очільник лікарні відповів: «Морально готовий до цього. Пережив це, коли наприкінці 90-х років близько 70 медсестер поїхали шукати кращого життя у Португалії, Італії, Іспанії, Греції. Зараз двоє наших лікарів працевлаштувалися у Польщі. Багато молодих спеціалістів підпрацьовують у приватних структурах, і боюсь, що перейдуть туди на цілий день».

Завжди було цікаво, куди потрапляють хворі дітки, яким не виповнилося й місяця. У реанімаційне відділення — це зрозуміло. Але коли їхній стан вдалося стабілізувати? Таких пацієнтів відправляють у відділення патології новонароджених, яке у новому корпусі існує вже 10 років (до того колектив працював у 8-й лікарні). За рік тут проходять лікування понад 800 дітей. Ліжок у відділенні 30, і всі заповнені. У завідувачки Лариси Дворчин та двох ординаторів, які є лікуючими лікарями маленьких пацієнтів, субота і неділя — офіційні вихідні (у цей час дітьми опікується чергова бригада неонатологів). Але рідко коли медикам випадає нагода побути з ріднею. «Телефонують: «У дитини судоми» або «Дитина не дихає». Кидаєш все і летиш стрімголов у лікарню, - розповідає пані Лариса. - Моя хрещениця живе у Бостоні (США). Цього літа приїжджала з дітьми, проходила обстеження у нас. Каже, в Америці у неї немає такої змоги. Щоб потрапити до педіатра по запису, треба чекати три тижні».

У відділенні практикують сумісне перебування матері і дитини. Найближчих родичів впускають у реанімацію. Єдине: з настанням холодів зростає поширеність респіраторних інфекцій. У крихіток, які, до того ж, не є здоровими, імунітет ослаблений. Щоб не наражати малечу на ризик, на цей період звужують коло відвідувачів.

Харчування для жінок, які перебувають тут зі своїми дітьми, чотириразове! Чай можуть робити коли і скільки заманеться. Для діток, які з якихось причин не перебувають на грудному вигодовуванні, передбачені дитячі суміші, і навіть відведена окрема кімната, де їх готує окремо виділена медична сестра. У лікарні настільки тепло, що всі ходять на короткий рукав.

Маленьким пацієнтам роблять УЗД кульшових суглобів, перевіряють на наявність вроджених вад серця, а з вересня почали проводити скринінг слуху. Спонсори подарували спеціальний апарат вартістю 11 тис. євро. «За цей час перевірили 96 діток. Відхилення виявили у двох», - розповідає пані Лариса.

У відділенні впровадили «метод кенгуру», поширений у США і країнах Європи, - коли мамі або татові викладають на оголену грудну клітку їхню голу дитину. Цей метод застосовують навіть у реанімації! «Батьківська любов, їхнє тепло і грудне молоко матері — це те, чого найбільше потребує маленька людина», - каже неонатолог.

У березні лікарня отримала від Державного центру стандартизації сертифікат, який засвідчив якість управління медичною допомогою. Лікарня на Орлика визнана «лікарнею, доброзичливою до дитини». У травні заклад успішно пройшов третій моніторинговий міністерський контроль. Цього року клініка отримала статус «безпечної для пацієнта». Це означає, що у її стінах мінімалізована ймовірність заразитися внутрішньо лікарняними інфекціями.

Міністерство охорони здоров’я обіцяє, що незабаром усі лікарні матимуть електрон­ний документообіг. А у лікарні на Орлика його впровадили… чотири роки тому. Є ще три лікарні в Україні, де інформація про пацієнта існує в електронному форматі, і Київ до цього переліку не входить. «Зробили рентген чи електрокардіограму — відразу переслали результати лікарю», - каже завідувачка ЛОР-відділення Тетяна Заброварна-Микитюк. У цьому відділенні допомагають, зокрема, хворим з алергічним нежитем. Щоб полегшити стан пацієнтів, тут застосовують унікальний метод ультразвукової дезінтеграції носових раковин (через дві доби після втручання дитина повертається додому). Таким апаратом оснащена єдина лікарня у Львівській області. А ще у цьому відділенні проводять пластичні операції на зовнішньому носі (при його деформації).

На базі алергологічного відділення функціонує Міський дитячий алергологічний центр під керівництвом відомого професора Лесі Беш. Лікарі, які тут працюють, - на вагу золота (в Україні катастрофічно бракує алергологів). Якщо дитина — алергік, з точністю визначать, на що має алергію. Причому безкоштовно. Завідувач Валерій Луговський зазначає: кількість їхніх пацієнтів зростає у геометричній прогресії. «На науковій конференції у Лодзі один професор зі Швеції сказав: «Якщо до 2020 року на Землі знайдеться хоча би одна людина, яка не матиме алергії, можемо бути впевнені, що це — прибулець із космосу. Ще не так давно, коли ставили до року діагноз «бронхіальна астма», мусили давати пояснення міністерству. Тепер це — звична річ», - констатує лікар. Усі хронічно хворі діти перебувають на обліку у лікарні до 18 років. Частину ліків за спеціальною програмою отримують безкоштовно.

«Одним із першим застосовувати малоінвазивні технології почало відділення урології, - розповідає професор, заві­дувач кафедри дитячої хірургії Андрій Наконечний. — У нас є унікальні прилади (також придбані за кошти міської ради за 3 млн. гривень), які дозволяють без розрізів не лише провести повне обстеження сечовивідних шляхів, а й видалити камені у нирках. Обладнання такого рівня є у кількох українських медичних центрах, але обслуговують там виключно дорослих».

Малоінвазивні хірургічні техніки застосовують і у травматолого-ортопедичному відділенні. «Колись діти лежали на скелетному витягу по 3-4 тижні, у гіпсових пов’язках — по три місяці. Зараз їх оперуємо і через тиждень виписуємо додому на лікування. Через три тижні діти починають ходити, працювати травмованою кінцівкою, - розповідає завідувачка Галина Гачкевич. — Це можливо завдяки ортопедичному столу, на якому проводимо оперативне втручання, і електронно-оптичному перетворювачу (все придбала для нас міська рада). На екрані відображається, що робимо, відтак більше немає потреби розрізати м’які тканини над місцем перелому. Немає крововтрати, швидко відновлюється функція кінцівки (дитині не потрібна буде реабілітація)».

«Лікуємо клишоногості за європейською методикою, яка дозволяє уникнути рецидивів. До віку одного року повністю виліковуємо дитинку, - каже пані Галина. - Якщо клишоногість запущена — проводимо оперативні втручання. Беремося виправляти викривлені ніжки (о- або х-подібні). Проводимо ранній скринінг кульшових суглобів (за європейськими стандартами — наш фахівець навчалася цієї методики в Австрії). З достовірністю на 100% визначаємо, є недорозвинутість кульшових суглобів чи немає. Лікуємо хворобу Пертеса (при цьому захворюванні руйнується голівка стегнової кістки. - Авт.) — ставимо дітей на ноги не до п’яти, а до 2,5 року».

Колектив клініки працює над організацією нового відділення - невідкладної допомоги. Такого немає у жодній іншій дитячій лікарні в Україні. “Це відділення буде схоже на те, яким керував доктор Хаус у популярному однойменному серіалі, - каже головний лікар. - Діти будуть проходити повну діагностику, після чого — отримуватимуть необхідну допомогу”. Проект реалізується у співфінансуванні Львівської міської ради та доброчинної фундації із Лос-Анджелеса (США). Невдовзі до клініки укотре завітають професор із Торонто (Канада) Джеймс Рутка, видатний нейрохірург, який першим у світі розділив сіамських близнюків, що зрослися головами, та провідний британський нейрохірург Генрі Марш…

Фото з архіву КМДКЛ м. Львова