Геннадій Афанасьєв: «Велика помилка суспільства – героїзувати людей, які повертаються з АТО, полону чи російських в’язниць»

Справа Геннадія Афанасьєва не набула такого резонансу, як справа Олега Сенцова та Олександра Кольченка. Попри те, що усіх заарештували в один день у Сімферополі спецслужби Росії - за «терористичну діяльність». Сталося це 9 травня 2014 року, під час святкування Дня перемоги. Геннадія схопили на вулиці, побили, посадили до авто із мішком на голові. Привезли до будівлі ФСБ, де вимагали зізнатися у намірах підірвати два пам’ятники і дати показання проти Олега Сенцова та Олександра Кольченка, також звинувачених у терористичній діяльності. Геннадій відмовився, його катували. 24 грудня 2014 року Московський міський суд у закритому режимі засудив Геннадія Афанасьєва до семи років колонії суворого режиму. У вересні без повідомлення рідних і адвокатів Геннадія перевезли до тюрми у російському Сиктивкарі. У липні 2015 року, вже після вироку, Афанасьєв відмовився від своїх показань проти Сенцова і заявив, що давав їх під тиском і катуваннями. Через рік українця обміняли на двох сепаратистів. Сьогодні Геннадій займається проблемами в’язнів та презентує Україну на міжнародній арені як спеціальний представник Міністерства закордонних справ. 

- Днями ви повернулися з Форуму східного партнерства в Молдові. Які питання обговорювали?

- У Форумі взяли участь держави Східного партнерства — Азербайджан, Грузія, Вірменія, Білорусь. Правозахисники з різних країн розповідали про свою роботу. Піднімали тему реформування освіти. У школах мали б розповідати про права людини. Виховання в дітях розуміння своїх прав вплине на те, що з часом наша країна зміниться. Вчителі не мають такого досвіду, але дітей могли б навчати правозахисники. 

- Чи були присутні представники Російської Федерації?

- Їх не було. Було кілька журналістів з РФ, що приїхали з метою внесення деструктиву в розмову.

- Ви встигли відвідати щорічну конференцію ОБСЄ з людського виміру у Варшаві. Що саме намагалися донести до міжнародної спільноти?

- Я зазначав, що мене затримали через те, що  використовував своє право на свободу слова. На пленарному засіданні, яке стосувалося утисків ЗМІ, розповів про порушення свободи ЗМІ в Криму, про знущання з нас у в’язниці, про порушення на півострові прав інших людей з проукраїнськими поглядами. Розповідав про свою долю, долю інших бранців. Казав, що в Росії в’язниця - це не просто місце, де люди сидять. Це місце, де кожен день знущаються з людей, де здійснюються тортури. На Заході цього не розуміють.  Україна  цього року мала на конференції значну підтримку від багатьох країн. Дуже порадувала Франція, є надія, що її позиція потроху буде змінюватися.  Мали зустріч з американською, німецькою і французькою делегаціями. 

- Ви допомагаєте політ­в’язням, берете участь у міжнародних заходах. До ув’язнення ви не були таким активним. Що змінило вашу позицію? 

- Я фотограф - людина творча, тому зміни в політиці, економіці мене раніше не зачіпали.  Все змінив Майдан, точніше, мій візит туди. Через російську пропаганду в Криму дивився на ті події негативно: розірвані торгові зв’язки, втрата робочих місць.  Але в лютому поїхав з дівчиною на Драгобрат, а поверталися через Київ. Тоді  вирішив пройтися центром. Добре пам’ятаю цей день, 16 лютого, уже багато спілкувався з людьми, побачив перших поранених. Тоді мені пояснили, що мета - не вступ у Євросоюз, а подолати тотальне беззаконня та забезпечити дітям майбутнє. Не встиг я повернутися додому, як почалися криваві події. Я бачив людей у Києві, і це були не озброєні молодики, а звичайні люди, такі, як я. Конституція говорить, що народ є джерелом влади, тому, коли виходить мільйон, з цим вже не можна сперечатися. Маю юридичну освіту, тож у мене  не було питань щодо подій на Майдані. Коли гинуть люди, голос народу стає законним.

- Доносили цю інформацію в Криму, намагалися протистояти російській пропаганді? Адже вона раніше впливала і на вас.

- Вона вплинула на багатьох. Допомагав мамі у туристичній агенції,  до нас часто приходили заможні люди. Чув такі історії: “Наша знайома поїхала на Майдан і виявилося, що вона наркоманка, бо пила чай на Майдані”, “Ось нам із СБУ дзвонили знайомі і казали, що сюди їдуть бандерівці”. Пізніше почав виходити на акції протесту проти режиму Януковича. Після однієї з таких акцій    зібрав усіх знайомих, за ніч написав проект, і наступного дня ми створили волонтерську організацію з навчання надання першої медичної допомоги. Коли починали, нас було 15, через тиждень 100, через два тижні — 1000 осіб. Багато хто думав, що нас призначив Київ. Більшість моїх знайомих та друзів видалялися з друзів у соцмережах, припиняли спілкування, не піднімали слухавки. Візажист, з якою я кілька років працював на фотосесіях, дізнавшись про мою позицію, припинила співпрацю. Там руйнувалася дружба, сім’ї. На цьому фоні я розійшовся зі своєю дівчиною. Бо вважаю, що зрада держави — це  найбільша зрада, яка може бути.

- Ви приховували свою проукраїнську позицію у в’язниці?

- Коли мене питали, за що сиджу, відповідав: я — українець, я з Криму, і це було найточніше пояснення. До мене постійно підходили люди та цікавились, як там в Україні, як пройшов “референдум”. Більшість з цих людей намагалися мене спровокувати...  

- Що можете сказати про ефективність Мінських домовленостей?

- Більшість євродепутатів вважає, що буде Мінськ-20 і Мінськ-40. І різниці між ними не буде...

- Про яку кількість українських політв’язнів у російських тюрмах  можемо говорити? 

- Є список, у якому 29 політв’язнів. Деяких з них утримують в Криму, і це велика проблема. Там немає  комісії спостерігачів та нашого омбудсмена.

- Яким чином підтримуєте зв’язок зі Сенцовим та Кольченком?

- До  них мої листи не доходять. Намагаюся передавати листи через адвокатів.

- Ви зазначали, що в Росії не дотримуються міжнародного права та законів взагалі.  Як далі жити з неконтрольованою країною-агресором під боком?

- Я не бачу іншого шляху вирішення  проблеми, крім воєнного. Тільки війна. Але вже треба починати думати, як нам бути з ними, коли ми переможемо? Особисто я ніколи нікому нічого не пробачу. Але не всі такі принципові. 

- Чи не було у вас думки піти у велику політику, як це зробила Надія Савченко?

- Бути депутатом - це зовсім інший рівень освіти та розуміння, що відбувається в країні.

- Але ж декому це не заважає...

- Велика помилка нашого суспільства - героїзувати людей, які повертаються з АТО, полону чи російської в’язниці.

- Як можна розцінювати  скандальні заяви та виступи Савченко?

- Якщо народу не подобається, то народ має вирішити та показати свій голос.

- Чи маєте можливість спілкуватися з тими, хто залишився у Криму?

- Так, періодично спілкуюся з друзями та родичами. Кажуть,  коли перетинають кордон, то почуваються тут по-справжньому вільними. А ось в Криму жахливо, і важче з кожним днем. Насамперед складно бути поруч з тими покидьками, які носять російські прапори та георгіївські стрічки.

- Кілька місяців тому вам влада подарувала ключі від квартири. Вже встигли облаш­тувати побут?

- Це тимчасова квартира, тому важко влаштовувати побут у не своїй квартирі.

Довідка «ВЗ» 

Геннадій Афанасьєв — активіст громадянського спротиву російській окупації Криму, політв’язень. Один із обвинувачених у справі так званих терористів групи Сенцова. Був заарештований ще до того, як співробітники ФСБ взяли під варту Олега Сенцова і Олександра Кольченка.