Незважаючи на фантастичні зарплати, судді масово звільняються з роботи... 

У найближчу п’ятницю, 30 вересня, набуває чинності ухвалений у червні “революційний” Закон “Про судоустрій і статус суддів”, який покликаний кардинально оздоровити судову систему України. З його функціонуванням наші громадяни плекають надії, що в особі людей у мантіях отримають безпристрасних поборників справедливості. Що, ідучи за захистом своїх прав в установу, при дверях якої стоїть скульптура Феміди із зав’язаними очима і терезами в руках, вони доб’ються правди, а зло, від кого воно не виходило б, невідворотно буде покарано. Під ці очікування від держави закладено міцний правовий і матеріальний фундаменти. Справа — за суддями.

Новий закон наділяє вершителів правосуддя ширшими правами, підсилює їхню незалежність, водночас висуває вищі професійні вимоги. А ще — суттєво підвищує їхнє фінансове забезпечення. Ось кілька цифр: базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становитиме 30 мінімальних зарплат (43 500 грн)., судді Апеляційного суду — 50 “мінімалок” (72 500 грн.), Верховного суду — 75 мін. зарплат (111 750 грн.). До цих окладів застосовуватимуть регіональні коефіцієнти, які зроблять суддівський гаманець товстішим. І це ще не все. За вислугу років суддям доплачуватимуть від 15 до 80 відсотків окладу. Тим, хто займає керівну посаду, додадуть 10% . А якщо суддя має наукове звання кандидата-доктора наук, йому нараховують ще 15-20%. На 5-10% зростуть заробітки слуг Феміди, якщо вони мають доступ до секретної інформації. Під час відпустки (вона триває від 30 до 45 днів) суддям додатково нараховують оклад на оздоровлення. Держава невідкладно забезпечує суддів житлом.

Усе це, за задумом авторів нового закону, повинно стимулювати суддів до самовідданої, чесної праці, відвернути їх від усіляких спокус. Та й у суддівському корпусі, здавалося, цим новаціям повинні би аплодувати. Та ба, працювати в нових умовах — з підвищеною відповідальністю і різко підвищеною платнею — захотіли не всі...

Кілька днів тому з парламенту надійшла сенсаційна інформація: заяви про відставку (які народні депутати підтримали) подали... 412 суддів. Лише двоє із цих заявників мотивували своє прохання поганим станом здоров’я, ще один — у зв’язку з досягненням “критичного” для судді 65-річного віку. А решта керувалися невідомими широкому загалу причинами. Серед тих, хто за власною волею вирішив попрощатися із суддівським мандатом, 9 представників Верховного суду, 6 — Вищого адміністративного, 18 — Вищого господарського, 8 — Вищого спецсуду з розгляду цивільних і кримінальних справ, решта — вершителі правосуддя у місцевих судах. На початку вересня Верховна Рада звільнила інших півтисячі суддів. Тож через кадровий голод розгляд справ у багатьох судах паралізовано...

Знаю багатьох відставних “суддів від Бога”, які за жодної влади нічим себе не заплямували. За майже 30-річну кар’єру доробилися лишень до старенького авто, яке на кожному підйомі пчихає. А за містом біля дачі-вагончика мають кілька арів лану, де вирощують пшеницю для родичів у селі. Ці судді пішли з улюбленої роботи від величезної моральної втоми і нажитих болячок, вважаючи, що пора дати дорогу новій генерації.

Але, поза сумнівом, серед суддів-відставників є інша категорія людей. Це ті, хто боїться відповідальності за те, що роками чинили всупереч закону і совісті, хто остерігається звітувати перед суспільством про свої статки і джерела їх походження. За словами директора НАБУ Артема Ситника, внаслідок перевірки через державні реєстри про корупційні ризики у середині літа було повідомлено 235 суддям. В активі окремих з них по два десятки об’єктів нерухомості (!), кілька дорогих іномарок (!). Цікаво, що 20% суддів, відправлених на переатестацію, не змогли обґрунтувати своє майнове становище, а 50% — не спроможні були скласти “виробничі” іспити...

Тож добровільний відхід суддів, чиє “рильце у пушку”, — тенденція до очищення судової гілки влади. Недобровольцям своєю увагою “допоможуть” піти антикорупційні інстанції. На вакантні місця повинні прийти (першу сотню уже призначено) люди з новими фаховими і людськими стандартами, новим способом життя. Цьому сприятимуть публічні конкурси для їх призначення, а ще — обмеження суддівського імунітету. На посаду судді претендуватимуть насамперед ті, чиї декларації про власні статки і статки родичів (їх слід подавати щороку до 1 лютого) не викличуть підозр у контролюючих органів.

Утім, ті судді, що не захотіли випробовувати долю і завчасно пішли з роботи, небагато втратили. Держава опікуватиметься і тими, хто тепер у “вільному плаванні”. При виході у відставку їм виплатять вихідну допомогу у розмірі трьох місячних суддівських винагород. А надалі судді-відставники отримуватимуть солідні пенсії або ж довічне утримання (половину колишньої зарплати) — навіть якщо влаштуються на іншу роботу. Це, зрозуміло, добряче спустошить Державний бюджет, але законодавці пішли на такий крок — лиш би виграла наша загальна справа...

Коментар для «ВЗ»

Віталій КУЛИК,

політичний експерт, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства

Масова відставка служителів Феміди спричинена цілим комплексом проблем. Найперше йдеться про частину суддів, призначених довічно, які пов’язані “ланцюжком Портнова” (Андрій Портнов у часи президента В. Януковича працював першим заступником глави Адміністрації президента, керівником Головного управління з питань судоустрою Адміністрації президента України. — І. Ф.). З волі колишньої влади цих людей заводили у судову систему спеціально для того, щоб виконували вказівки зверху, працювали за “телефонним правом”. Їх призначали для виконання конкретних завдань у конкретних судах. Вони отримували для розгляду певні справи і лобіювали інтереси певних угруповань, особливо у кримінально-господарських справах.

Портнова вибили із системи, він утік, упав режим Януковича. А корумповані судді, які виконували незаконні вказівки, залишилися. Немає гарантії, що до них завтра не прийдуть з Національного антикорупційного бюро України, не заарештують, не вилучать з їхнього підвалу зайвих кількасот тисяч гривень, закатаних у трилітровий слоїк... Судді, які не мають політичної підтримки, умовно кажучи — “даху”, розуміють, що перебувають “у підвішеному стані”, що залишилися поза новою системою, яка будується у судовій сфері, тож намагаються відійти від суддівства. Бо воно не гарантує їм жодних дивідендів, зате загрожує підвищеними ризиками. Ці судді бояться, що не зможуть довести законність нажитих статків, вони не знають, як працювати далі, і не бачать перспективи вмонтуватися у нову систему. А ще частина суддів не хоче працювати у надто ризикованому середовищі. Після вступу у дію нового закону ці судді знаходитимуться у зоні підвищеного ризику і в будь-який час до них можуть завітати детективи і заарештувати без санкції парламенту...

Утім, життя суддів, які пішли у відставку, не буде проблемним. Частина з них уже встигла накопичити непоганий фінансовий ресурс, коли була “при ділі”. А зараз вона отримає так звані відступні за добровільне звільнення. У них все складеться добре. Питання тільки в тому, чи переглядатимуть ухвалені неправові рішення у справах, які вели ці судді. І чи переслідуватимуть цих “колишніх”?