«Коли визначався з вишем, брав приклад із загиблого «Оси». Я був у нього підлеглим»
Конкурс на деякі спеціальності Національної академії сухопутних військ – понад п’ять осіб на місце.
За словами заступника голови приймальної комісії Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного полковника Олексія Красюка, кількість охочих отримати військову освіту та офіцерське звання саме в стінах Академії з кожним роком стрімко зростає. Однак стати курсантами провідного військового навчального закладу України зможуть лише близько тисячі абітурієнтів.
«Молодь, яка виявила бажання навчатись у нашому навчальному закладі, патріотично налаштована, мотивована для служіння Батьківщині, — зазначив пан Красюк. — Усе більше бажають стати офіцерами ті, хто вже понюхав пороху на сході України. Навчаючись разом із юнаками та дівчатами, які щойно закінчили середні школи та військові ліцеї, вони діляться із ними своїм досвідом, разом зростають професійно». Серед цьогорічних абітурієнтів — кількасот військовослужбовців, левова частина яких уже має бойовий досвід, отриманий під час участі в Антитерористичній операції на сході України. Є серед тих, хто хоче здобути освіту у Національній академії сухопутних військ, також дівчата.
Після вступних іспитів найкращі абітурієнти розпочнуть навчання в Академії. Спершу пройдуть курс первинної військово-професійної підготовки на базі Міжнародного центру миротворчості та безпеки вишу. А з 1 вересня опановуватимуть військовий фах у пункті постійної дислокації та закріплюватимуть теорію практикою на полігоні.
“2014 року я пішов у батальйон “Донбас” Нацгвардії, — розповів “ВЗ” абітурієнт Олег “Бандера” (Львів). — Пізніше було звільнення Попасної, Лисичанська, захист Донецького аеропорту, служив у 93-й бригаді. Мої батьки довідались про це лише з новин, наречена добряче попсувала собі нерви. Коли був в АТО, переживала, постійно плакала, але зараз їй уже спокійніше, бо я у Львові. Коли визначався з вишем, брав приклад з наших командирів. Особливо з “Оси”, який нещодавно загинув, я був у нього підлеглим.
“Після Майдану пішов на війну, півтора року був у військово-мобільному госпіталі, — каже абітурієнт Тарас “Борода” (Вінниця). — Моїм завданням було забрати пораненого з поля бою та довезти до гелікоптера. Після того, як побачив недолуге керівництво, і як через це страждають молоді хлопчики, вирішив отримати військову освіту. Мені 28 років, маю власну родину — дружину і 1,5-річну донечку Соломію. Якщо донька виявить колись бажання продовжити батькову справу, заперечувати не буду”.
“Я шість років займалася танцями, потім акробатикою, — розповіла донька військових, абітурієнт Христина Мазур (Вінниця). — Але завжди з гордістю дивилася на свою маму у формі, з дитинства хотіла бути схожою на неї. Це як продовження сімейної династії, бо мої батьки та дідусі — військові. Тішуся, що сьогодні і я у військовій формі. Звісно, мені, як дівчині, хотілося би влітку щось більш відкрите та легке, але форма є форма” (сміється).
Фото автора
