«Усе пропало» чи нові можливості?

Після квітневого референдуму у Нідерландах, на якому Україна отримала голландське «ні» Угоді про асоціацію з ЄС, багатьом здавалося: ось воно — те, що називається «все пропало». Плакали, мовляв, і «безвіз» для українців, і їхні багатостраждальні євроюзівські мрії. Не встигло подіяти заспокійливе від єврооптимістів (які переконували, що результати нідерландського референдуму шкідливі, але не смертельні), як Україну знову штормом паніки накрило. Епіцентром негоди стала Велика Британія, де такий ураган Brexit пронісся, що уламки на тисячі кілометрів розкидало — до Брюсселя, Києва і навіть Вашингтона. Британське «так» виходу країни з ЄС стало льодяним душем не лише для західного світу, а й для України. Невже тепер точно все пропало? Який там безвізовий режим і хай навіть «жовте» світло для українців на євроінтеграційному шляху, коли ЄС сам у ситуації SOS опинився?! Після Brexit такі прогнози посипалися, що ворогу не побажаєш. Економічні проблеми (зважаючи на британську частку в «союзній» економіці) — це ще квіточки. Дехто вже й поховати Євросоюз встиг: мовляв, після «параду суверенітетів», спровокованого результатами британського референдуму, ЄС, як картковий будиночок, посиплеться. Ставити свічку за упокій - перебільшення, кажуть експерти (всі 28 країн-членів ЄС не розбіжаться). А ось щодо невтішних для України перспектив, які вимальовуються на тлі Brexit-викликів для ЄС, прогнози не такі однозначні. На кону, застерігають песимісти, не лише «безвіз», а й ризик для Києва залишитися сам на сам з путінською агресією.

Офіційні заяви європейських дипломатів, Банкової й МЗС про те, що ЄС не збирається списувати Украї­ну з порядку денного, може, і знизили градус панічних настроїв, але остаточно їх не розвіяли. Президент Петро Порошенко, посилаючись на запевняння європейських лідерів, заявив, що питання безвізу не скасовується: максимум — його можуть відкласти, та й то — не на місяці, а на тижні. Міністр закордонних справ Павло Клімкін теж спростував розмови про про можливе відтермінування безвізового режиму для українців щонайменше до 2017 року. Виступили з «нотою заспокоєння» й у британському посольстві. «Велика Британія продовжить стояти пліч-о-пліч з Україною. Зі самого початку кризи ми зайняли сильну позицію і засудили нелегальну анексію Криму Російською Федерацією та її агресію на Донбасі. Велика Британія відіграла провідну роль у формуванні сильної міжнародної реакції, включно з санкціями та політикою невизнання незаконної анексії Криму. Будемо і надалі підтримувати Україну на міжнародних майданчиках», - наголосила посол Джудіт Гоф.

Щодо питання безвізу для України, то напряму з результатами британського референдуму воно аж ніяк не пов’язане. Британія не є учасником Шенгенської зони, тому тут - жодних процедурних перешкод. Але струс головного мозку в ЄС, який спричинив Brexit, однозначно, змусить Євросоюз зосередитися на власних негараздах і відволіктися від «чужих» справ. Питання лише в тому, скільки часу і зусиль знадобиться Брюсселю на зцілення. Якщо навіть припустити, що розлучення з Туманним Альбіоном залишиться найбільшою проблемою для ЄС (що дуже сумнівно, зважаючи на підігрівання exit-настроїв серед інших країн-учасниць Союзу), то чи означає це, що найближчі два роки, поки прощатимуться з Британією, Євросоюзу буде не до Украї­ни? Це питання не так лякало б, якби йшлося лише про відкладення безвізового режиму (хоча і Київ, і Брюссель запевняють, що відстрочка буде короткотривалою). Але ж на кону - не тільки безвіз. Якщо ЄС потоне у внутрішніх проблемах і Украї­на залишиться без союзницького форпосту проти російської агресії, безвізовий режим знадобиться хіба що тим, хто шукатиме в Європі порятунку від «русских освободителей».

«ЄС закриється від будь-яких зовнішніх подразників і ліквідовуватиме внутрішні, щоб не пішла ланцюгова реакція, - написав у Facebook нардеп Володимир Ар’єв (він прогнозує, що безвіз для України, Грузії і Туреччини відкладуть «на невизначений термін»). - Тому санкції проти РФ, вірогідно, почнуть поступово знімати з 2017 року». Чи може Путін потирати руки, сподіваючись на швидку відмову Євросоюзу від антиросійського «санкційного батога»? Думки експертів не­однозначні. Одні кивають на роль Великої Британії як дієвого запобіжника проти попускальницьких тілорухів щодо Росії-агресора всередині ЄС. Мовляв, досі Лондону вдавалося збалансовувати хитання у бік Кремля тих «союзівців», які зі самого початку зайняли непевну позицію щодо антиросійських санкцій. Втративши право голосу в ЄС, Британія, побоюються скептики, вже не буде такою переконливою в «українському питанні». Але ще ніхто нікуди не вийшов, парирують оптимісти. І запевняють: поза ЄС вплив Великої Британії на світову політику збережеться. Та й санкціями з Туманного Альбіо­ну можуть так Кремль вгріти, що мало не здасться. «Позбувшись обмежень Євросоюзу, Велика Британія зможе запровадити більш жорсткі обмеження, на зразок США», - пише британська Chatham House.

Але є ризик, що усе може бути з точністю до навпаки. Питання у тому, хто прийде на зміну уряду Кемерона (за результатами Brexit, британський прем’єр вже заявив про свою відставку з відстрочкою до осені). Серед шансових кандидатів називають скандального лондонського екс-мера Бориса Джонсона, який і за вихід Британії з ЄС тягнув, й анексію Криму виправдовував, підтакуючи раша-пропаганді. Для Кремля такий британський прем’єр — як бальзам на душу. Ще б Трамп переміг на президентських виборах у США, Саркозі — у Франції, а Шредер «взяв» Берлін: з такою колекцією любих друзів Путіна Заходу і ворогів не треба.

З планом «А» (якнайшвидше скасування санкцій) Росія продовжить реалізовувати план «Б», розхитуючи Європу стараннями пригодованих «лепенів». Формула перевірена: «Розділяй і володарюй». Російська пропаганда тиражуватиме нові картинки «загниваючого Заходу», підживлюючи потрібні їй настрої як на європейському агітфронті, так і в Україні. Українські агітатори Путіна вже активізувалися, примножуючи сумніви щодо євроінтеграційних прагнень України (навіщо, репетують, йти в ЄС, якщо інші звідти втікають?) і стелячи благими намірами шлях у «мінське пекло». Європа, мовляв, однозначно скасує антиросійські санкції, бо їй цієї «гризоти» не треба — свої б проблеми розгребти. А значить, Києву нічого більше розраховувати на те, що під санкційним тиском Росія піде на серйозні поступки у питанні Донбасу. Отже, годі тягнути час — треба виконувати Мінські угоди, погоджуючись на вибори на окупованій території (читайте: на узаконення терористичних «ЛНР»-«ДНР» під українським прапором).

Через загострення внутрішніх проблем в ЄС загроза, що цьому убивчому для України сценарію може свідомо підіграти Європа, подвоїлася. У Брюсселі можуть на деякий час забути про Україну, виправдовуючись необхідністю вирішити власні негаразди. Але є і другий варіант: спробувати пошвидше заморозити конфлікт на Донбасі до кращих (тільки точно не для України) часів і хоч цим не морочити собі голову. Ви інтегруєте «Лугандон», а ми подумаємо про те, щоб... ну, скажімо, не затягувати з безвізовим режимом. А як же, спитаєте, заява фрау Меркель про те, що вибори на Донбасі наразі «не можуть відбутися з об’єктивних причин, бо там небезпечно»? Це думка канц­лера країни, яка є однією з перших скрипок в ЄС, але не єдиною. Та й у Німеччині думки щодо антиросійських санкцій і ситуації на Донбасі далеко не одностайні. Ось що пише про це у своєму блозі на «НВ» нардеп Сергій Лещенко: «Вибори у Бундестаг відбудуться трохи пізніше, ніж через рік. На роль передвиборчої розмінної карти підійшла Україна, яка змушує європейців все частіше замислюватися: чому вони мають жертвувати економічними інтересами і закриватися від Росії, якщо Київ не здатен виправдати сподівання? Крім того, Берлін роздратований затягуванням виконання Украї­ною Мінських угод. Роздерті внутрішніми проблемами, німецькі лідери хочуть закрити хоча б один фронт — український, тому вимагають втілити «Мінськ» у життя, щоб продемонструвати виборцям свою ефективність».

Чи є для України хоч якісь обнадійливі перспективи на тлі суцільного Brexit-негативу? Плюсом, переконані оптимісти, має стати протверезіння від ілюзій про швидку євроінтеграцію і пошук нових, більш реальних на цьому етапі форм зближення з Європою. «Головне, - каже політолог Євген Магда, - не допустити розчарування в ідеї європейської інтеграції, але при цьому дивитися на свої перспективи стати членом ЄС максимально тверезо і прагматично. Не забувати про центральноєвропейську ідентичність України як про основу для можливих альянсів із сусідніми державами».

Проект одного з таких альянсів вже озвучили. «Хочемо запропонувати нашим колегам (йдеться про країни Вишеградської групи - Польщу, Чехію, Словаччину та Угорщину. - «ВЗ») створити спільну асамблею з Україною і Румунією», - заявив маршалок польського Сейму Марек Кухчинський, наголосивши, що така співпраця сприятиме розвитку інфраструктури, економіки і безпеки у Карпатському регіоні. У наслідках Brexit Кухчинський теж бачить можливий позитив для України. «Якщо говоримо про європейське майбутнє, про те, що відбуватиметься у зв’язку з ухваленим Британією рішенням, то я вважаю, що це - можливість і потреба внести зміни у функціонування європейських інституцій, таких, як Європарламент і Європейська комісія. У зв’язку з цим відкривається можливість змін відповідних положень, які спростили б Україні шлях до спільної, об’єднаної Європи, до європейської інтеграції», - заявив Марек Кухчинський.

Про це й експерти говорять, прогнозуючи, що в реформованій під сучасні вимоги і виклики Європі для України знайдеться своє місце під сонцем. Можливо, не в самому центрі, як висловився німецький політолог Йорґ Форбріг, «але все ж — всередині Союзу».

Що пише іноземна преса

The Washington Post, США

Залишившись без британських ресурсів, кадрів й активів, Євросоюз стане слабшим. Путіну це вигідно з політичної точки зору. Дипломатам з європейських країн, які прагнуть примирення з Москвою, тепер буде простіше працювати. Робота ж дипломатів, які намагаються протистояти російській агресії, навпаки, ускладниться. Показовим буде питання щодо санкцій проти Росії. Мер Москви Собянін спрогнозував у своєму «Твіттері»: «Без Великої Британії в ЄС вже не буде кому так завзято відстоювати санкції проти нас». Сподіватимемося, що він помиляється.

Frankfurter Allgemeine Zeitung, Німеччина

Ще до британського референдуму важливою темою в Грузії й Україні стали побоювання, що ЄС може віддалити перспективу розгляду обіцянки щодо безвізового режиму. І якщо досі на порядку денному були насамперед питання, чи не стануть додатковими перешкодами для цього невиконання українською владою вимог щодо боротьби з корупцією чи дії грузинських злочинців у Західній Європі, то тепер додалася ще одна тема — міграція. Одним з головних аргументів британських против­ників подальшого членства в ЄС була необхідність поставити заслон на шляху іммігрантів зі Східної Європи. В обох країнах добре розуміють, що в Європі українців і грузинів сприймають як потенційних гастарбайтерів.

Ilta Sanomat, Фінляндія

Досі Європа являла собою для українців нову надію, країна мріяла про те, щоб на певному етапі навіть стати членом ЄС. Очевидно, що після Brexit табір противників ЄС отримає додатковий імпульс. Одним з аргументів, вірогідно, стане питання: навіщо Україні потрібно приєднуватися до ЄС, якщо країна, яка входила до нього довгий час, вирішила від’єднатися?

Карикатура зі сайту iwp.org.ua