Екс-командира львівського «Беркуту» посадили на лаву підсудних

Генеральна прокуратура України повідомила, що передала до суду обвинувальний акт щодо колишнього командира батальйону міліції особливого призначення «Беркут» ГУ МВС України у Львівській області. Прізвище обвинуваченого у прес-релізі не вказано, але зрозуміло, що йдеться про колишнього керманича львівських “беркутів” підполковника Ростислава Пацеляка.

Як сказано у повідом­ленні ГПУ, колишнього командира львівського “Беркуту” звинувачують у вчиненні протиправних дій під час протестних акцій у Києві, які відбувалися у кінці 2013-го — на початку 2014 р. Разом з іншими силовиками львівський “Беркут” брав тоді участь у придушенні мирного спротиву громадян.

Як випливає з матеріалів справи, обвинуваченому Пацелюку інкримінують “перевищення влади та своїх службових повноважень під час подій 18.02.2014 на вулицях Інститутській, Кловському узвозі та Михайла Грушевського в м. Києві”. Тобто йдеться про “умисне, на виконання явно злочинного наказу, з метою перешкоджання проведенню зборів, демонстрації, вуличної ходи, вчинення дій особисто та підлеглими, які явно виходять за межі наданих прав та повноважень, та що супроводжувалось застосуванням насильства, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілих діями, внаслідок чого постраждали 72 учасники цих акцій”. А ще Пацеляка звинувачують “у перешкод­жанні законній професійній діяльності журналістів та застосуванні насильства до двох журналістів, що в сукупності призвело до тяжких наслідків, а також організації погроз заподіяння шкоди здоров’ю, заподіянні легких тілесних ушкоджень та побоїв керівнику політичної партії України — народному депутату України, іншим народним депутатам України”.

Спираючись на покази свідків, “Високий Замок” не раз писав про діяльність Ростислава Пацеляка на посаді керівника львівського “Беркуту”, його участь у розправі над майданівцями, про інші його зловживання. Зокрема, один з наших читачів, який на той час працював у “Беркуті”, заявляв: “У революційний Київ бійці львівського «Беркуту» їздили у два етапи. Під час другого «відряд­ження», починаючи з 14 січня, у столиці їх було 130 осіб. Деякі, побачивши, що їх кидають проти мирних протестувальників, звільнилися зі служби ще в січні. Інша частина написала заяви про відхід у середині лютого, дізнавшись про запланований штурм Майдану. Хто відправився у Пущу-Водицю, а хто спалив одяг і зник серед київської рідні. Решта — 40-50 людей на чолі з командиром батальйону підполковником міліції Ростиславом Пацеляком та його заступником з кадрів підполковником Мироном Процишиним — вирішили «проти екстремістів стояти до кінця». Брали участь у придушенні опору майданівців, про що з жахом тієї ночі спостерігав весь світ. Стояли в перших рядах, намагалися «дотиснути» людей. Злочинну «вахту» несли десь 14 годин без перепочинку, через фізичне і моральне виснаження не могли тримати щитів. Доказом того, що львівські «беркути» воювали з народом (а не “чергували в Адміністрації президента”), були вогнепальні поранення, з якими вони лежали у київському госпіталі. Один поранений у живіт, троє — в ногу, один — у руку, багато хто мав інші рани і травми. Зрозуміло, під час чергування в Адміністрації президента такого заробити вони не могли”.

Під час зустрічі у нашій редакції Пацеляк заперечував свої протизаконні дії, стверджував, що він та його підрозділ до насилля над громадянами не мають жодного відношення, називав це наклепом. Всіляко “відмазували” свого підлеглого в обласному управлінні міліції, не знаходили підстав для притягнення його до відповідальності і у прокуратурі. Однак “зам’яти” справу, вийти сухим з води Пацеляку не вдалося...