«Припускаю, що частину грошей, з яких знімають санкції, отримає нинішня політична еліта...»

Поки президент і гінці з Банкової за першої-ліпшої нагоди розповідають, як ось-ось заживемо по-новому, переламавши хребет всюдисущій корупції, «любі друзі» на всі боки орудують. «Договорняки» у парламенті (щоб підігнати голоси з «чужих» фракцій) — будь ласка. Розсадити своїх «смотрящих» у «хлібних» міністерствах — просимо дуже. Повернути у «правильне» русло державні фінансові потоки — без проблем. Ось тільки градус цієї горючої суміші за критичну риску перевалює. І тоді так рве, що ні кришки, ні дна. То через «любого друзя» прем’єра накипіло: довелося Миколі Мартиненку мандат складати. То ще гучніший скандал вибухнув — з «любим друзьом» президента Ігорем Кононенком у головній ролі. Міністр економіки Айварас Абромавичус не перший, хто публічно озвучив звинувачення на адресу Кононенка. Але перший, чиї заяви з присвятою «сірому кардиналові» Петра Порошенка спричинили такий резонанс, що й у Вашингтоні, і в Брюсселі аукнулося. Залишилося лише дочекатися, чим відгукнеться. Та, схоже, ні на Банковій, ні на Грушевського цим не переймаються. Там іншим заклопотані - мізкують, як вирулити з чергового корупційного скандалу з мінімальними для себе втратами. І дарма, що для України наслідки будуть плачевними. Про це — у розмові з головою правління Центру протидії корупції Віталієм Шабуніним.

- Чи є шанси на те, що скандал з відставкою Айвараса Абромавичуса матиме логічне продовження? Наразі виглядає так, що усе намагаються загладити.

- Очевидно, пробують зам’яти. Активну роль у цьому грає президент, який намагається перекинути політичну відповідальність на Антикорупційне бюро. Вину Мартиненка наразі теж не довели, при цьому Яценюк змусив його здати мандат. До Кононенка зауваження ще серйозніші, проте президент і далі продовжує «кришувати» його. І президент, і фракція. Щодо кримінальної відповідальності: провадження почалося, Антикорупційне бюро його розслідує. Однак озвучені Айваросом Абромавичусом епізоди дуже важко довести. Бо це - слово одного на слово іншого. Такі речі можна було б довести у суді, якби ці розмови документувалися. Але прослуховувати народного депутата без рішення Верховної Ради заборонено. Тому я скептичний щодо потенційної кримінальної відповідальності Кононенка у рамках цих епізодів. Сподіваю­ся, Антикорупційне бюро зможе знайти епізоди, які можливо довести у суді. Якісь трансакції і так далі.

- Звучать різні думки з приводу того, що спонукало міністра Абромавичуса до такого кроку. Одні вважають, що це була його особиста ініціа­тива — дістало. Інші підозрюють, що це - свого роду колективний протест не без участі західних партнерів. Ті, мовляв, дали зрозуміти, що їм набридли порожні антикорупційні обіцянки, і влаштували для влади іспит на готовність, якщо треба, то й «любих друзів» садити.

- Не знаю, але не бачу тут ніякої різниці. Озвучені Абромавичусом факти прямо свідчать про політичну корупцію. І логічно, що у цій ситуації, як мінімум, необхідно, аби Кононенко склав мандат. Не важливо, чи було усе це спланованим іспитом для влади (зараз це так і сприймається). Але мала б бути елементарна політична відповідальність — складання мандата. А президент і фракція БПП замість того, щоб вимагати цього, воліють і далі захищати Кононенка. Це немає нічого спільного з європейською політикою.

- Чи вплине скандал на подальші рішення щодо кредитів і фінансової допомоги Україні?

- Звичайно. Так само, як вже зараз на це впливає збереження президентом на посаді ген­прокурора Шокіна, який «зливає» розслідування корупційних злочинів режиму Януковича. Якщо після Революції гідності українську владу сприймали на міжнародній арені з величезним позитивом, то тепер її сприймають так, як сприймали попередню. Без жодних ілюзій, з розумінням, що це за люди і які у них цілі. Безперечно, це відбивається на можливостях для України. І тут йдеться не лише про фінансову допомогу, а й про зовнішньополітичну підтримку у воєнному конфлікті, без якої виграти війну з Росією неможливо в принципі.

- Усе може закінчитися тим, що Україна стараннями вже нинішньої влади виглядатиме у світі посміховиськом, відвертаючи тим самим Захід, зокрема і від питання конфлікту на Донбасі?

- Посміховиськом українська влада вже є. Це вже - доконаний факт. Після Революції гідності у досить цинічній міжнародній політиці до України ставилися зі щирою симпатією. Бо українці вибороли право на європейське майбутнє кров’ю. Але коли влада, яка представляє цих українців, поводиться як типові корупціонери, симпатія тане. Вона вже навіть не до нуля звелася, а у мінус пішла. І це означає, що тепер з Україною починають грати за класичними правилами геополітики, коли важливі свої, а не чиїсь інтереси. Чому, спитають нас, Німеччина має отримувати мінуси в економіці від санкцій проти Росії, якщо влада країни, через російську агресію проти якої ввели ці санкції, банально розкрадає власний бюджет? Чому мають страждати через це наші зовнішні партнери?

- Що означає зняття зі сайту Інтерполу майже усіх прізвищ «режимників» Януковича, які були оголошені у міжнародний розшук (серед них — екс-прем’єр Азаров, колишня очільниця Міністерства охорони здоров’я Богатирьова, «младоолігарх» Курченко, екс-міністр фінансів Колобов, «гаманець Януковича» Іванющенко)?

- Це означає, що вони спокійно сідають у літак і летять з Росії в Австрію, Париж, у Мілан на шопінг, в Альпи на лижах покататися чи на Лазурний берег — відпочити. Коли ми повідомили про зняття карток зі сайту Інтерполу, нас почали активно переконувати, що в якійсь базі Інтерполу ці люди залишилися. Наразі чекаємо офіційної відповіді з міжнародного офісу Інтерполу, чи так це. Але, зважаючи на те, що зняття карток збіглося у часі зі судовим рішенням про закриття справи проти того ж Іванющенка, не зрозуміло, чому Інтерпол повинен і далі тримати його дані у своїх базах.

- Суд зобов’язав прокуратуру закрити провадження проти Іванющенка (йдеться про кримінальну справу щодо незаконного освоєння через фірми Юри Єнакіївського «кіотських коштів»). Натомість у ГПУ виправдовуються, що ніхто нічого, мовляв, закривати не збирається.

- Є рішення суду. ГПУ відмовляється виконувати його?! Це повна шизофренія! Тільки за такі заяви треба йти у відставку! Вони можуть спробувати скасувати рішення суду. Якщо апеляційний суд зробить це (що малоймовірно), тоді, можливо, провадження і не закриють... Іванющенко — це 200 мільйонів євро, або понад п’ять мільярдів гривень, більше, ніж держава витрачає на рік на закупівлю ліків проти всіх епідемій.

- Озвучена вами сума - це гроші Іванющенка і його родини, які були заарештовані у Швейцарії і Монако?

- Так, це заморожені там кош­ти.

- І які шанси повернути їх в Україну?

- По Іванющенку, так виглядає, — жодних. Щодо інших фігурантів санкційного списку - дочекаємося березня.

- І які ваші прогнози: скількох «папєрєдніків» можемо недорахуватися у санкційному списку ЄС після березневого рішення щодо продов­ження чи непродовження санкцій?

- Думаю, щонайменше, половина списку (наразі у ньому залишається 18 прізвищ. - «ВЗ») злетить. З Януковича санкції навряд чи знімуть, бо це — найвідоміший персонаж. А ось Курченко, Арбузов, той же Іванющенко - їхні прізвища не відомі пересічному європейцю. Проте саме на цих людях висить більшість вкрадених грошей (не на Януковичу, а на його «гаманцях»). Якщо з них знімуть санкції, ми позбудемося можливості повернути ці гроші.

- Крім Генпрокуратури, яка досі не спромоглася видати жодного результативного розслідування щодо фігурантів санкційного списку, є що закинути і депутатам. Це ж у Верховній Раді до невпізнаваності перекроїли й ухвалили законопроекти щодо арешту та спецконфіскації майна корупціонерів, по суті, убезпечивши останніх від таких неприємностей. Є вже і перші результати — зняття арешту з власності екс-міністра-утікача Злочевського (згодом у Генпрокуратурі запевнили, що домоглися через суд повторного арешту майна колишнього очільника Мінекології - домоволодіння на 922 кв. м, трьох будинків, двох земельних ділянок, «Ролс Ройса» і причепа). Втікачам дають можливість вивести активи, прилаштувати майно, продавши його чи переписавши на підставних осіб. Яка тут логіка?

- Тут не те що логіки немає — немає елементарного інстинкту самозбереження.

- Коментуючи ситуацію з екс-нардепом Клюєвим, ви заявляли, що президент дозволив генпрокуророві відпустити його (дати йому втекти), розуміючи: якщо Клюєв сяде, то розповість все про всіх. Є, мовляв, йому що розповісти і про Порошенка, який свого часу був міністром економіки в уряді Азарова. Ціна «вольної» для Іванющенка — теж мовчанка? Чи тут щось інше на кону?

- Іванющенко був одним із ключових «гаманців» Януковича. Так само, як зараз Кононенко у Порошенка. Думаю, що, як і Клюєв, Іванющенко теж усе про всіх знав. У тому числі і про Порошенка.

- Є підозри, що не останню роль у «договорняках» з «папєрєдніками» відіграють фінансові інтереси — відкупні грошима, бізнесом.

- Цілком припускаю можливість, що частина грошей, з яких знімають санкції, потрапляє і генпрокурору, і суддям, і слідчим, і політичній еліті. Або навіть наперед сплачується щось з тих сум, які не були заморожені.

- Не так давно ви заявили, що генпрокурор Шокін виконав свою головну місію - «закінчив злиття розслідувань щодо фігурантів санкційного списку і легалізував старі прокурорські клани через псевдоконкурси». Чому ж на Банковій не квапляться з відставкою, яка б дещо знизила градус напруги та невдоволення (навіть Захід відкрито своє «фе» Шокіну висловив)? І що ви мали на увазі, говорячи про легалізацію старих прокурорських кланів?

- Після розпіареного президентом і генпрокурором конкурсу, який мав оновити прокуратуру, на посади керівників місцевих прокуратур зайшло аж... нуль нових людей. Нуль! 84 відсотки — це керівники старих прокуратур, 16 відсотків — їхні підлеглі. Ось так псевдоконкурсом легалізували старі прокурорські клани. До того ж у квітні ці клани отримають прокурорське самоврядування, і їх після цього взагалі не можна буде зруйнувати. Це - підсумок реформи прокуратури Шокіна-Порошенка. Щодо відставки Шокіна: чим довше він на посаді, тим менше у Порошенка шансів вдруге стати президентом.

- Настає «улюблений» для політиків і чиновників сезон — звітування про майно і доходи (декларації мають подати до 1 квітня). Чи побачимо нарешті у дії зміни до Кримінального кодексу, які набули чинності торік і передбачають покарання за неправдиві дані у декларації? Історія з незадекларованою лондонською нерухомістю очільника Державної фіскальної служби Романа Насірова затихла. Відшумів і скандал із загадковим елітним маєтком голови «Нафтогазу» Андрія Коболєва, про який у декларації чиновника теж — ні слова...

- Кримінальних справ знову не дочекаємося, оскільки парламент відклав електронне декларування, яке передбачало звіт про майно і доходи у новій, набагато ширшій формі. Зараз держслужбовці не декларують ні готівки, ні часток у компаніях, де мають власність, ні майно родичів, з якими живуть. Поки цього немає, можна і далі писати у деклараціях, що завгодно, не боячись сісти на два роки за ґрати.

- Чи можна у системі, де політичної волі на боротьбу з корупцією — нуль, розраховувати на ефективну діяльність Антикорупційного бюро, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури? Чи не опиняться вони у ролі хірурга без скальпеля?

- Були реальні проблеми з тиском з боку президентської Адміністрації, які все ж вдалося подолати на етапі створення цих структур. Досі бракує інструментарію, який ще треба ввести законами. Але, в принципі, ці антикорупційні органи боєздатні і мають у найближчі півроку показати результат. Сподіваюся, він буде. Інакше нам доведеться ще на кілька років відкласти запуск реальної боротьби з корупцією.