Не встиг чкурнути в рідну «ЛНР»

Поки Служба безпеки звітує про свої успіхи на антисепаратистському фронті, бойовики, які кулаками і прикладами прокладали Донбасу шлях у «ДНР»-«ЛНР», у неї під носом розгулюють. Купують елітне житло у столиці, роз’їжджають на крутих іномарках, ходять по ресторанах та ще й гнаних і ображених з себе корчать. Як «лугандонський біженець» Сергій Корсунський, якого активісти організації «СтопТерор» «відловили» в одному зі столичних кафе. Зрозумівши, що запахло смаженим, «зброєносець» Болотова (того самого «народного губернатора ЛНР») вирішив накивати з Києва п’ятами. Чи то на «ЛНР» курс взяв, чи на Росію, але встиг лише до Полтавщини «добігти».

Це у затоптаному бойовиками Луганську Корсунський бравадствував. То «Смольний брав» (допомагав із захопленням адмінбудівель), то серед командувачів так званої Армії південного сходу «намалювався», то на спільних із Болотовим прес-конференціях розповідав, як треба Україну розчленувати, а «беркутівців» героїзувати за розстріл людей на Майдані. Коли ж сепаратиста у київському кафе застукали, весь його «героїзм» у п’яти стік. Корсунський з дружиною почали розповідати, як вони, бідолашні, тікали з рідного Луганська, бо там війна почалася. Кивали на «поганих хлопців», які розв’язали воєнні дії на Донбасі, а тепер спокійно Києвом розгулюють. Себе таким хлопцем Корсунський, звісно ж, не вважає. Він, бачите, співпрацював з Болотовим, бо громада його уповноважила. На запитання ж, що у Києві робить, Корсунський ледь не головним патріотом України «задєлався». «Я ж у Києві сиджу — не в Москві», - каже.

За ним тюремні нари плачуть, а він сидить собі — за кермом дорожезного «Лексуса», за столиком у столичному кафе. Ще й довідкою за підписом колишнього замначальника МВС Луганщини запасся — про те, що законослухняний громадянин, у жодній кримінальній справі не фігурує.

«Немає слів. Бідні луганчани: приїхали рятуватися від бандитів до Києва, а бандити приїхали услід за ними і роз’їжджають на «Лексусах», - прокоментував у своєму Facebook столичне «явлення» Корсунського блогер і журналіст Денис Казанський (змушений був переїхати з Донецька до Києва). - Чому люди, які ненавидять Україну, їдуть у «фашистський Київ», а не в Росію? Стільки наших людей сидять там у полоні. Можна було б обміняти когось на цього виродка».

«Справи немає? - відреагував на довідку про «чистоту» Корсунського перед законом луганський адвокат Ігор Чудовський. - А мій розстріл 29 квітня 2014 року? Чому б не допитати його по цьому факту? Адже його група терористів захопила мене, а потім розстріляла (медикам вдалося врятувати життя Чудовського. - «ВЗ»)».

Може, копію своєї «законослухняної» довідки Корсунський на дверях Служби безпеки повісив, що там його сепаратистськими «подвигами» не цікавилися? «У мене чоловік щотижня їздить з Києва у зону АТО по контрольованій території, - відреагувала на інформацію про «недоторканність» Корсунського користувачка Facebook Тетяна Циглінська. - Машина — з луганськими номерами. І прописка у нього луганська. То його, починаючи з Полтавської області, зупиняють на всіх постах і пробивають по базі СБУ. А такі луганчани, як цей прихильник «русского мира», вільно ходять і ніхто їх не перевіряє».

Якби не «кафешне» відео з Корсунським, яке активісти «СтопТерору» одразу ж виклали в Інтернет, хтозна, скільки б ще «зброєносець» Болотова насолоджувався спокійним життям у столиці. В СБУ визнали, що саме завдяки цьому сигналу провели операцію з затримання Корсунського (на той час він вже встиг до Полтавщини добратися). Ще й дорікнули активістам: мовляв, замість того, щоб одразу у Службу безпеки звернутися, зайнялися оприлюдненням відео, а це — згаяний час. Звучить як незграбна спроба виправдати свою бездіяльність щодо Корсунського. «З того моменту, як було оприлюднено відео, де активісти заявили, що бачили Корсунського у Києві, почалася активна робота служби, - заявив в ефірі каналу «112» керівник апарату СБУ Олександр Ткачук. - Певні заходи проводилися і до цього, але не можу розкривати усіх деталей. З моменту оприлюднення відео наші оперативники приступили до розшукових заходів».

Ситуація, м’яко кажучи, дивна: Корсунський розгулює на волі, у СБУ знають, хто він і чим дихає, але «брати» його не спішать. Не зрозуміло також, чому за стільки часу навіть кримінальну справу проти злісного сепаратюги порушити не спромоглися. За це лише тепер взялися, згадавши про статтю Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність (від восьми до 15 років ув’язнення) за участь у терористичних організаціях. Ось тільки коли збираються оголосити Корсунському підозру, не знають. Усе, мовляв, залежатиме від обсягу доказів, які вдасться зібрати.

Тільки б у результаті як з Арсеном Клінчаєвим не вийшло. У березні 2014-го цього «регіонала», який не вилазив зі сепаратистських мітингів, був одним з організаторів захоплення бойовиками Луганської ОДА і вихваляв «Беркут» за розстріл Небесної сотні, затримали. Суд обрав для нього запобіжний захід — два місяці арешту. А закінчилося усе тим, що незабаром Клінчаєв вже розгулював з електронним браслетом на свободі. Журналісти навіть сфотографували його на столичному пляжі, де він смажив шашлики і розважався з дівчатами.

Та що там Клінчаєв: скільки сепаратистської мерзоти, відчувши безкарність, у владу поповзло! Лише на позаторішніх парламентських виборах (не кажучи вже про місцеві-2015) скільки «сепарської» нечисті у депутати поперло! У чергу по мандати вишикувалися тодішній луганський мер Сергій Кравченко (який заявляв, що бойовики йому не заважають), і його «славетний» зам Олександр Ткаченко (покровитель так званих луганських «молодогвардійців», які поповнили ряди «освободителей Донбасса»), і голова Луганської обл­ради, «друган» Єфремова Валерій Голенко (у березні під його керівництвом обласні депутати ухвалили рішення про визнання нелегітимними центральних органів влади України і підтримали проведення сепаратистського референдуму). А дехто навіть під «модними» партійними прапорами зміг прилаштуватися. Як, наприклад, «корєш» «ДНРівського» міністра Олександра Хрякова Олександр Пальченко (сплив у списках мажоритарників-висуванців від Радикальної партії Ляшка). Хряков «прославився» тим, що закликав Януковича «вичистити майданівську нечисть», репетував, що Україні треба повернути «історичну назву Малоросія», «ліквідувати прапор бандерівців, Петлюри й австрійських конюшен», а «вилку, типу герб, засунути у жо…у її любителям».