Україна вшановує пам'ять жертв Голодомору

В історії людства відомі страшні випадки голоду. Але для українців ця тема є надзвичайно болісною, адже в ХХ сторіччі наш народ пережив три голодомори: 1921-1923 рр., 1932-1933 рр. і 1946-1947 рр.

Та наймасштабнішим і найжахливішим був голод 1932-1933 років - геноцид українського народу, здійснюваний тоталітарним комуністичним режимом у ході утвердження соціалістичного сектору економіки в СРСР, підпорядкування суспільства партійно-державним органам влади та встановлення в країні особистої диктатури Сталіна.

Голодомору передували насильницька колективізація сільських господарств, «розкуркулення» селян, хлібозаготівельна кампанія, масовий терор на селі. Терор голодом, що діяв в УРСР протягом 22-х місяців, - це свідома і цілеспрямована політика сталінського уряду, стратегія і тактика якої виконувалася починаючи з 1928 року. Ця карально-репресивна акція була спрямована на упокорення українського селянства, на знищення в Україні самостійних селянських господарств - соціально-економічних підвалин української нації. Українські селяни стали наступними жертвами сталінського режиму після тотальних репресій щодо української інтелігенції та духівництва.

У пікові місяці Голодомору щохвилини в Україні помирало 24 людини, щогодини - 1440, щодоби - 34 тис. 560. За короткий проміжок часу Москва вбила 4,5 мільйони українців. Упродовж десятиліть голодомор в Україні замовчувався. Дослідження з цієї трагедії розпочалися лише наприкінці 80-х років минулого століття.

Щороку Український інститут національної пам'яті пропонує спеціальну тему Дня для підкреслення певного аспекту трагедії Голодомору 1932-1933 рр. Цього року такою темою є «Люди Правди» - це ті, хто публікував статті в західній пресі, описував побачене й пережите у щоденниках чи просто фотографував той жах, що відбувався навколо, ризикуючи кар'єрою, свободою або навіть життям. Це журналісти, громадські діячі, політики, вчителі, селяни. Гасло заходів 2015 року - «Щоб світ знав».

Загальнонаціональні заходи до Дня пам'яті жертв Голодомору пройдуть по всій Україні та у 36 країнах світу. Цього дня передбачені жалобні заходи на території Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» у місті Києві, а по всій Україні - проведення тематичних наукових, інформаційних та культурно-мистецьких заходів, виставок, презентацій документів, фото- і відеоматеріалів. Також на території України буде приспущено Державний прапор України та обмежено проведення розважальних заходів.

О 16.00 у кожній домівці й установі українці запалять свічки пам'яті та приєднаються до загальнонаціональної хвилини мовчання.

Ось кілька спогадів людей, які застали ці жахливі роки життя.

«Пам’ятаю, приїжджали люди на «буксирах», заходили в хату, шукали скрізь зерно, все перерили «штриками». У скрині одна із жінок, яка була в цій бригаді і також шукала зерно, таки побачила захований чувал з зерном, але зробила вигляд, що нічого не знайшла. Так і залишився цей чувал зерна, який був порятунком не тільки для мене, а й для дев’ятьох членів моєї родини. Щоб врятуватися від голоду, їли коржі з меленого сіна та жменьки муки, також пам’ятаю юшку з картоплі та мелених жолудів. Родина намагалася рятувати дітей, а ось мій дід був пухлим з голоду», — Олійник Марія Федорівна, Ізюмський район.

«Наша родина складалася з 6 осіб: батько, мати, я та ще 3 молодших сестри. У 1932 році мені було 9 років. Наша родина жила не багато, але їсти було що. Коли прийшла “Красна мітла” і забрали пшеницю, картоплю і корову, ми почали голодувати. Від голоду померли дві молодші сестри, а потім і батьки. Поховали їх у загальній ямі. Залишилися ми з сестрою у двох. Через деякий час нас забрали до дитячого будинку», — Стремоухова Ганна Іванівна, Балаклійський район.

«В сім’ї нас було четверо - батько, мати, сестра і я. Ми були опухлі від голоду, а мама вже й не вставала. І вдень, і вночі ми тільки й думали про їжу. А її нема. Не було кормів, масово гинула й худоба. Дохлих колгоспних коней закопували за селом у могильниках. А по ночах люди розкопували ті могильники, щоб принести додому хоч шмат тієї дохлятини», — Білокінь Кузьма Филимонович, 1923 р.н., уродж. села Юрченкове Чугуївського району Харківської області, Чугуївський район.

Джерело: Укрінформ, Телеканал новин «24».