Передплата 2024 «Добре здоров’я»

«З контрабандою треба починати боротися в місцях її виготовлення»

Про корупційні схеми на кордоні «ВЗ» розпитав начальника Західного регіонального управління Держприкордонслужби генерал-майора Володимира Плешка.

- Володимире Костянтиновичу, вам “пощастило” очолити Західне регіональне управління Держприкордонслужби напередодні буремних подій у Закарпатті, після яких у “дахуванні” контрабандистів звинуватили і митників, і прикордонників, і міліцію. Після кадрових змін в адміністрації та силових структурах Закарпаття керівництво держави наказало нарешті покінчити з контрабандою. Проте з контрабанди цигарок живуть цілі села. “Дахують” контрабанду місцеві політичні клани. Чи можуть прикордонники у таких умовах зупинити контрабандні потоки?

- Контрабандні товари, ті ж цигарки, не виготовляють на кордоні. Саме там, у місцях виготовлення контрафакту, слід починати боротися з контрабандою. Та чомусь міліціонери, співробітники СБУ дозволяють перевозити, іноді через всю територію України, великі партії цигарок у прикордонні райони. Ці цигарки накопичуються на підпільних складах у прикордонних районах, а згодом переправляються на Захід.

- У Держприкордонслужби є підрозділи, які займаються оперативною діяльністю. Губернатор Закарпаття Геннадій Москаль повідомив, що левова частка цигарок потрап­ляє на склади контрабандистів із Львівської тютюнової фабрики. Чому б вашим оперативникам не виставити біля прохідної фабрики таємний пост, щоб простежити, чи не вивозиться з неї “лівий” товар?

- Якщо на підпільних складах у Закарпатті знайшли цигарки, виготовлені під маркуванням Львівської тютюнової фабрики, це не означає, що ці цигарки виготовили саме у Львові. У нас є інформація, що продукцію львівських виробників підробляють у підпільних цехах, розташованих на теренах Чернівецької та інших областей. До того ж прикордонні оперативні служби мають право займатися оперативно-розшуковою діяльністю лише у прикордонній зоні і лише під час розслідування кримінальних діянь. У законодавстві України контрабанду свого часу декриміналізували, зробили її адміністративним правопорушенням.

- Напередодні нашої зустрічі співробітники СБУ затримали начальника Чернівецького прикордонного загону та його заступника з оперативно-розшукової роботи. Начальник загону, за інформацією СБУ, вимагав від підлег­лих 25 тисяч євро, його заступник — п’ять тисяч євро “за непритягнення до відповідальності за порушення правил несення служби”...

- Не можу розголошувати подробиць цієї справи, бо триває слідство. Але підстави для затримання цих офіцерів справді були. Ми не знали, що начальника Чернівецького загону “розробляє” СБУ. Та ще 2 липня за моїм поданням голова Держприкордонслужби відсторонив цього офіцера від виконання службових обов’язків через бездіяльність у боротьбі з контрабандою. Був призначений новий начальник загону, та він не встиг прибути у Чернівці і приступити до служби. Усунутий від посади офіцер вирішив перед звільненням “заробити легкі гроші”.

- Свого часу об’їздив вздовж кордону всю Буковину та Закарпаття. Там складний рельєф: річки, ліси, гори. Колись ці ділянки охороняли бійці прикордонних застав. Чи не варто відновити призов у прикордонну службу та відновити застави?

- Прикордонні застави свого часу змінили на прикордонні відділи, в яких служать лише контрактники. З 1985-го по 1989 рік я служив на одній із прикордонних застав на Львівщині. Комплектувати застави строковиками було легше. Та строкова служба тривала півтора року, згодом — рік. Щоб підготувати фахового прикордонника, витрачали сім-вісім місяців. На цей час боєць уже готував “дембельський альбом”, а не переймався службою. До строкової служби не варто повертатися. Краще підвищити посадові оклади нашим контрактникам хоча б до рівня окладів у Збройних силах чи МВС.

Вивчав досвід роботи колег у Румунії. На той час рядовий румунський прикордонник заробляв близько 600 євро на місяць. Прикордонникам надавали пільгові кредити для купівлі чи будівництва житла. Румунський прикордонник отримував банківський кредит під 2-4 відсотки річних і міг повертати його протягом двадцяти років. Нам також варто такими пільгами заохочувати до служби.

Сьогодні український прикордонник-контрактник має 2800 гривень окладу. Трохи доплачують за “гірський коефіцієнт”. Цьому контрактникові контрабандист пропонує за переправлення, наприклад, десяти пакунків з цигарками по 10 євро за кожен. За зміну прикордонник може “заробити” ще один оклад. Не всі можуть встоя­ти перед такими спокусами. У червні ми затримали на Закарпатті двох офіцерів, які “дахували” контрабанду. У Чернівцях співробітники СБУ днями затримали прикордонника-контрактника.

- Як правило, служити контрактниками в Держприкордонслужбу йдуть жителі прикордонних сіл. Отож десь на кордоні служить місцевий, чи не всі земляки якого та його родичі заробляють на хліб контрабандою. Чи не породжує це корупцію?

- Така проблема існує. Робимо кадрові зміни. Протягом травня-червня у двох прикордонних загонах, Чопському та Мукачівському, поміняли особовий склад — відрядили служити на інші ділянки близько 200 прикордонників. За недбале ставлення до службових обов’язків звільнили там начальників відділів. Процес очищення триває.

- Закарпатці розповідають, що навесні, коли сходить сніг, у горах починають знаходити “підсніжників” — трупи нелегалів, яких провідники не довели до кордону...

- Це місцеві “страшилки”. Та проблема нелегальної міграції — гостра. Сьогодні у східних та південних областях України накопичилася велика кількість мігрантів, які потрапили в Україну з Грузії, Киргизстану, Афганістану, Сирії, В’єтнаму. Всі вони планують потрапити в країни ЄС. На Харківщині та Одещині діють злочинні угруповання, що спеціалізуються на переправленні нелегальних мігрантів на Захід. Зловмисники намагаються “домовитися” з міліцією та СБУ, щоб нелегали могли без перешкод доїхати до західних областей, де на них вже чекають місцеві провідники.

Коли мене призначили на посаду начальника Західного регіонального управління, на Закарпатті затримували лише десять відсотків груп нелегальних мігрантів. Решту ловили на своїй території прикордонники суміжних держав. У травні ми вже затримували 35, у червні — 48 відсотків охочих потрапити на Захід. Завдяки тому, що налагодили співпрацю та обмін інформацією з колегами східних і південних областей.

- Окрім прикордонників, з контрабандою борються митники, міліція, СБУ. Кажуть, кожна з цих структур “дахує” “свої” контрабандні потоки і має свій відсоток від контрабандного товару.

- Контрабандисти та організатори нелегальної міграції отримують надприбутки, які дозволяють підкуповувати усіх. Днями один із наших офіцерів доповів, що до нього “вчинили підхід” люди, які готували переправлення групи нелегалів. За одного нелегала офіцерові пропонували 500 євро. Мала пройти ціла група... Цей прикордонник доповів. А хтось не відмовиться від таких спокусливих пропозицій...

- Тривалий час ви очолювали Південне регіональне управління Держприкордонслужби. Через морські порти Одещини, стверджують фахівці, йшли і йдуть мільярдні потоки контрабандних вантажів.

- У різних регіонах своя специфіка несення прикордонної служби. Морські порти за обсягами постачання товарів не порівняти з автомобільними пунктами пропуску. Уявіть, в порт заходить судно, на борту якого сто-двісті контейнерів. Оскільки чимало вантажів можуть зіпсуватися, їх слід якнайшвидше оглянути. Тому аналізуємо ризики: з якої країни надійшов вантаж, для яких регіонів. Років п’ять тому викрили величезну партію кокаїну, який ввозили в Україну з Латинської Америки. Я був присутній при викритті цієї партії. У документах на вантаж, що прибув одним із суден, зазначалося, що з Америки привезли контейнери з металобрухтом, який замовила одна західноукраїнська фірма. Оперативники СБУ при огляді судна знайшли 600 кілограмів кокаї­ну і на цьому заспокоїлися. Ми виставили охорону, а вранці начальник прикордонного відділу взяв “болгарку” та почав різати труби. Так знайшли ще близько тонни кокаїну. “Чуйка” в офіцера спрацювала, бо не міг второпати: навіщо везти у Західну Украї­ну металобрухт аж з Латинської Америки.

Величезною проблемою для одеських прикордонників залишається При­дністров’я. На початку 2000-х років з Придністров’я в Україну йшли колони КамАЗів, завантажених м’ясом, горілкою, спиртом. Банди контрабандистів застосовували зброю. В одній із сутичок загинув прикордонник.

- Коли почалася війна, довелося брати участь у боях, оскільки маєте статус учасника бойових дій?

- Для мене війна почалася під Кримом. 2 березня минулого року я зі своїми заступником і водієм переодягнулися у цивільне, сіли в “Шкоду” з “лівими” номерами та поїхали на блок-пости, які росіяни встановили на перешийку. Провели розвідку, а потім за нами з півострова вийшли 250 прикордонників.

Згодом створили тільки з офіцерів першу окрему механізовану групу, яку жартома назвали Капелевським батальйоном. Був з цими офіцерами на Арабатській стрілці (коса на межі Криму й Херсонської області, що відділяє Сиваш від Азовського моря. — Авт.). Російські вертольоти робили бойові заходи на наші окопи.

Наприкінці травня минулого року формував оперативно-бойові застави, одна з яких потрапила в оточення на переході “Довжанському”. Наших бійців обстрілювали і сепаратисти, і росіяни, які гатили зі своєї території.

Якось, доповідали підлеглі на “Дов­жанському”, під обстрілами загинули троє прикордонників. Через оточення ми домовилися вивозити “двохсотих” через територію Росії. Уявіть, на переході вишиковуються наші прикордонники. Три тижні вони перебували в оточенні: в обгорілій формі, чимало поранених. Лунає команда: “Головні убори — зняти! На коліна!”... Навіть російські прикордонники зняли головні убори та схилилися на знак шани перед нашими загиб­лими.

Незадовго до війни росіяни змінили чи не весь склад своїх прикордонних постів. Замість добре знайомих нашим офіцерам прикордонників прислали якихось людей. Ті поводилися нахабно. Після кожного обстрілу піднімали шлагбаум на переході: мовляв, ідіть, здавайтеся...

- Перед тим, як потрапити до Львова, ви півроку очолювали Північне регіональне управління — край бурштинової контрабанди. Припускають, що в цьому майже не контрольованому владою регіоні щодня може спалахнути своє “Мукачеве”.

- Полісся вважається депресивним регіоном, в якому не працюють потужні підприємства. Та чимало тамтешніх “безробітних” їздять на дорогих машинах, будують будинки-замки. Звичайно, знаходяться кошти й для підкупу прикордонників під час нелегальних перевезень бурштину. Ви правильно підмітили: контрактник-прикордонник живе в одному селі з контрабандистами. Сусіди йому говорять: “Ти що, лох? Даватимемо 300 доларів за ніч. Маєш лише вчасно заплющувати очі...”.

- Чи не варто для подолання конт­рабанди посилити відповідальність за неї?

- Коли після відомих подій на Закарпаття приїхала тимчасова слідча комісія Верховної Ради, прикордонники запропонували депутатам криміналізувати статті про контрабанду та порушення кордону. Якщо ці дії знову кваліфікуватимуть як кримінальні злочини, зможемо затримувати і організаторів контра­банди, і виконавців, які наразі відбуваються лише штрафами.

Фото автора.

Схожі новини