«Припинення вогню з боку України – це акт прощання з Донбасом»

Надія на швидкий мир на Донбасі зажевріла у наших співвітчизників вранці у середу, 3 вересня, коли інформаційні агенції повідомили сенсаційну новину про підсумок телефонної розмови між Володимиром Путіним і Петром Порошенком. “Результатом розмови стала домовленість про постійне припинення вогню на Донбасі, — йшлося на сайті глави української держави і на його сторінці у Tvitter. — Було досягнуто взаєморозуміння щодо кроків, які сприятимуть встановленню миру”. Виявилося, їхня радість була передчасною...

У Кремлі швиденько, немовби почули якусь крамолу, спростували новину з офісу на Банковій. Прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков повідомив, що Порошенко і Путін обговорювали кроки, “які сприяли би припиненню вогню між ополченцями та українськими силовиками”. Але, уточнив Пєсков, домовлятися про це “Росія не може фізично, оскільки не є стороною конфлікту”.

Якщо забрати всі дипломатичні виверти, Кремль, на якому (і це знає весь світ) лежить головна відповідальність за кров на сході України, вкотре прикинувся дурником. Майже в унісон Кремлю відреагували і сепаратисти. Керманичі держав-привидів “ДНР”, “ЛНР” заявили, що про жодне припинення вогню не може бути й мови, поки на Донбасі перебувають “українські карателі”...

Утім, після кількагодинної паузи Володимир Путін таки порушив мовчанку. І озвучив (начебто погоджений з Петром Порошенком) мирний план із семи пунктів. Згідно з ним, за словами Путіна, “збройні формування ополченців південного сходу України” мали би припинити “активні наступальні операції на донецькому і луганському напрямках”. Своєю чергою, збройні підрозділи силових структур України мали би відійти на відстань, що виключає можливість обстрілу населених пунктів артилерією і всіма видами систем залпового вогню. Путін каже, що хоче “повноцінного та об’єктивного міжнародного контролю за дотриманням умов припинення вогню і моніторингом обстановки”. Він закликав “виключити застосування бойової авіації проти мирних громадян і населених пунктів у зоні конфлікту”. А також обміняти насильно утримуваних осіб за формулою “всіх на всіх” без будь-яких попередніх умов. Президент РФ виступив за те, щоб “відкрити гуманітарні коридори для пересування біженців і доставки гуманітарних вантажів у населені пункти Донбасу”. Сьомий пункт — “забезпечити можливість направити у постраждалі населені пункти Донбасу ремонтні бригади для відновлення зруйнованих об’єктів соціальної та життєзабезпечуючої інфраструктури”. Також заявив, що “остаточні домовленості щодо врегулювання ситуації на Донбасі між владою Києва й південним сходом Украї­ни” могли би бути досягнуті в ході наміченої зустрічі контактної групи 5 вересня цього року...

Ініціативи Путіна викликали багато запитань. Зокрема таке: чому заяву не зробили одночасно два президенти? Виглядає, що “миротворча” ініціатива, а значить, і “лаври миротворця” належить керівникові Росії, якого у світі називають агресором? Путін уже не раз нехтував даним словом, то де гарантія, що і цього разу не “кине” українську владу? Ми вже знаємо, що таке “гуманітарний конвой” з Росії, чим він займається. Чи не бояться у Києві, що під виглядом “ремонтників” у спецівках Путін пришле в Україну кілька нових дивізій?

І найголовніше. Чи не означає цей погоджений по телефону “план” нашої капітуляції перед сепаратистами?

Координатор групи “Інформаційний спротив” Дмитро Тимчук каже: “Як можна вірити Путіну, який заявляв про коридор для українських військових під Іловайськом, а все закінчилося бійнею? Про що ж тоді з ним можна домовлятися? Будь-які домовленості з РФ можливі лише після її визнання своєї відповідальності за події у Донбасі і введення своїх військ в Україну. Без цієї умови всі обіцянки Путіна — не більше, ніж стрясання повітря”.

Як гірко іронізує Дмитро Тимчук, “якщо станеться диво, Путін вперше в житті виявиться не брехуном і російські війська припинять наступальні дії проти української армії, це буде лише свідченням того, що Москва переходить до етапу “легалізації” “ДНР” і “ЛНР” як маріонеткових квазідержавних формувань під управлінням Росії. Тоді “постійне” припинення бойових активних дій з нашого боку — це завершальний акт у прощанні України з Донбасом”.

Коментар для «ВЗ»

Володимир ФЕСЕНКО, політолог

Озвучений план не покликаний врегулювати кризу на Донбасі, досягти цілковитого миру — йдеться лише про припинення вогню. Це єдине, про що можна зараз домовитися. Але цей план ще треба формалізувати, очевидно, на переговорах у Мінську. Домовлятися слід по кожному з пунктів. Можливо, потрібні будуть інші майданчики, інші переговорні групи. Треба узгоджувати багато речей. Росія вимагає відвести українські війська, щоб вони не могли обстрілювати міста із систем залпового вогню. Але ж те саме мають зробити і росіяни, у них теж є свої “Гради”, вони теж обстрілюють українські позиції! Повинні бути паритетні зобов’язання, паритетні домовленості. На все це потрібен час. Не виключаю, що сепаратисти спробують поборотися за територію. Вони і не приховують, що збираються розширити площу під своїм контролем. Тож, на жаль, негайного припинення вогню не буде...