Передплата 2024 ВЗ

Нікому не потрібний палац Лянцкоронських

Ставши власниками пам’ятки архітектури, київські фірмачі руйнуть її власноруч.

За 45 кілометрів від Львова є гарне селище Розділ. Знамените споконвіку було тим, що за зеленим парком заховалася від чужого ока пам’ятка архітектури ХVІІІ століття, один з найбільших палаців Галичини — палац графів Лянцкоронських.

Понад ДВІСТІ РОКІВ палац функціонував як родинний маєток Лянцкоронських. Останній господар з роду Лянцкоронських був відомим колекціонером і протягом життя зібрав у палаці велику колекцію мармурових статуй, картин епохи Ренесансу, старовинних меблів, килимів, ваз, антикваріату. Палац славився книгозбірнею, галереєю портретів, яка налічувала кількасот полотен, багатющою збіркою фотознімків і великим родинним архівом. У радянські часи за рішенням Ради Міністрів СРСР у палаці був розташований санаторій «Розділ». Більшість унікальних творів з колекції графа була розподілена по музеях Радянського Союзу. Це був перший крок до знищення пам’ятки архітектури.

Після того, як розпався Союз, перестав приймати відві—дувачів і санаторій “Розділ”. Величезний палац зі 60 кімнатами, облаштованими з художнім смаком, з величезною бібліотекою на 20 тисяч книг, що була розташована на першому поверсі, і античними скульптурами стали нікому не потрібними. Покійному директору Львівської галереї мистецтв Борису Возницькому вдалося зберегти деякі музейні цінності. Але сам палац у 2004 році за смішну ціну опинився у недбалих приватних руках київської фірми “Мережа відпочинку”. Придбавши за безцінь у “Укрпроф—оздоровниці” пам’ятку архітектури, київські фірмачі начебто планували влити у палац друге дихання і облаштувати там музей чи картинну галерею. А поруч збудувати готель. Ремонтно—реставраційні роботи мали розпочати у2004 році. Але не розпочали: списали на формальності — брак якихось документів.

Через чотири роки “Мережа відпочинку” начебто вклала у реконструкцію палацу 500 тисяч гривень. Таку суму було виділено, щоб захистити архітектурну цінність від дощової і талої води, а також відновити електропостачання палацу.

Кілька років тому «ВЗ» вже писав, що палац з кожним роком все більше руйнується, бо не опалюється, реставраційними роботами ніхто не займається.

У тому, що пам’ятка архітектури ХVІІІ століття поросла мохом, я переконалася особисто. Побиті сходи з тильного боку позаростали бур’янами. Повибивані вік—на заснувало павутиння. Фасадний бік будівлі нагадує вхід у палац Потоцьких у Львові з під’їзною заасфальтованою доріжкою. От тільки двері у роздольському палаці зачинені. Перед дверима табличка “Злий пес”. Однак ніхто палацу не охороняє. Нема ані сторожа, ані злого пса.

Пригадала собі розкішний палац у стилі бароко у Курозвенках (Республіка Польща. — Г. Я.). Він пережив і руїни, і байдужість місцевої влади та населення. У часи соціалістичної Польщі замок, історія якого сягає ХV століття, служив колгоспним складом, у якому тримали вугілля. А зараз замок став схожим на замок — завдяки його власнику, нащадку княжого роду Попелів, Марціну Попелю, який у 80—х роках викупив руїни, які залишилися від замку. І тепер поляки можуть хвалитися збереженою пам’яткою архітектури.

А чим можемо похвалитися ми? Маючи таку неоціненну цінність, спокійно дивимося, як пам’ятка архітектури розвалюється на наших очах.

Коментар

Марія РОГУЛЯ,

голова Роздільської селищної ради

Серце болить за палац Лянцкоронських. Його власником уже багато років є київська фірма — ТзОВ “Мережа відпочинку”. Вони викупили його ще десять років тому. У 2004 році приїхала якась дівчина, назвалася Наталією Янчук і сказала, що “она новая управляющая нового санатория”. За увесь цей час нічого не зробили. Я пишу їм листи, але вони не реагують, спілкуємося через якогось посередника. Тільки вчасно платять орендну плату за шість з половиною гектарів землі — майже 200 тисяч гривень на рік. Ще десять років тому тут був лікувальний комплекс. У самому палаці були житлові кімнати, а у будівлі поруч — лікувальні кабінети санаторію. Нічого не можу зробити, тому що палац колись був майном профспілок і на балансі селищної ради не стояв.

Віники є — потрібні «підмітайли»!

Схожі новини