Один — на трьох, і три за одного

Озвучений лідерами парламентської опозиції меморандум про план дій на президентські вибори—2015 ввів у ступор тих, хто свято вірить: 1+1+1=1, іншого не дано. Заява про можливий похід за президентською булавою трьома колонами у цю формулу ніяк не вписується.

Не подіяли як заспокійливе навіть запевняння опозиційного головнокомандування, що «Батьківщина», «УДАР» і «Свобода» хором працюватимуть на перемогу того зі своїх висуванців, хто вийде у другий тур. З такими розкладами (без узгодженого кандидата вже у першому турі), бідкаються розчаровані, у фінальному бюлетені може не виявитися жодного з прізвищ Яценюка, Кличка чи Тягнибока. А лавровий вінок без варіантів знову дістанеться Януковичу.

В ОПОЗИЦІЇ виправдовуються: треба, кажуть, прораховувати варіанти і на випадок, якщо, за «цеу» з Банкової, зміняться правила гри. Висуне опозиція єдиного кандидата вже у першому турі, а виборчий закон перекроять так, що зняти кандидата з перегонів буде — раз плюнути. І що, мовляв, тоді робити? Хіба якщо президентські вибори скоротять до одного туру, тут вже діватися нікуди: доведеться виставляти єдиного кандидата одразу ж на старті.

Серед аргументів на користь виступу «Батьківщини», «УДАРУ» та «Свободи» у першому раунді виборів порізно називають і те, що у другий тур тоді вийде справді найсильніший з опозиційних висуванців. Природний відбір руками виборців. А це надійніше, ніж визначати єдиного кандидата шляхом праймеріз чи під лінійку соціологів.

Зрештою, кажуть опозиціонери, навіть якби і вирішили висувати узгоджену кандидатуру вже у першому турі, назвати «обраного» майже за два роки до виборів означало б поставити його під владну «мушку» (аж до ризику фізичного знищення).

Контраргументів щодо старту опозиції на виборах у шість ніг теж вистачає. Від застережень, що конкуренція за першість у стартовому раунді може закінчитися для опозиції втраченими голосами (достатньо, мовляв, необережного слова, щоб образити виборців кандидата—союзника і відбити у них бажання голосувати за кривдника у другому турі), до побоювань, що у фіналі Януковичу опозиціонувати не Яценюк, Кличко чи Тягнибок, а... Симоненко.

Оцінити ризики виборчих сценаріїв для опозиції «ВЗ» попросив експертів — політтехнологів Тараса Березовця і Дениса Богуша та соціолога Олексія Антиповича.

— Яка ймовірність того, що узгоджений кандидат від опозиції буде вже у першому турі виборів?

Тарас Березовець. Як на мене, таке рішення мало б бути, незалежно від того, у скільки турів відбуватимуться вибори. Опозиції треба повторювати приклад Віктора Ющенка й Юлії Тимошенко 2004 року, коли, попри все, вони змогли домовитися між собою. Рівень конкуренції між Яценюком і Кличком набагато вищий, і координація між ними гірша, ніж це було свого часу між Ющенком і Тимо—шенко. Але не забуваймо, що в опозиції є, як мінімум, дві людини, здатні привести їх до тями. Це — Юлія Тимошенко і Юрій Луценко. Від позиції Тимо—шенко багато залежатиме... Протистояння в середині опозиції буде навмисно підігріватися владою. Це вже робиться: похвали на адресу «УДАРу» з вуст представників Партії регіонів, намагання розколоти опозицію шляхом відторгнення «Свободи». Але опозиційні сили мають пам’ятати: якими б різними вони не були, переможуть, лише якщо триматимуться разом і збережуть свою солідарність протягом двох років, які залишилися до виборів. Хоча це буде дуже складно.

Наразі основний конфлікт закладено у стосунках «УДАРу» і «Свободи» («Батьківщині» рівною мірою вдається працювати і наліво, і направо). Але домовлятися все одно доведеться.

Денис Богуш. Усе залежить від виборчого законодавства. У нас його перед кожними виборами змінюють. Якщо команда Януковича протисне вибори в один тур, в опозиції не буде іншого варіанта, як висувати єдиного кандидата одразу. Якщо залишиться нинішня система виборів, «Батьківщина», «УДАР» і «Свобода» можуть домовлятися про спільну підтримку на другий тур.

Але є ризик, що у першому турі результати для опозиції можуть бути плачевними, якщо у бюлетені буде забагато опозиційних кандидатів — скажімо, більше чотирьох. Ситуація зі зміною влади Януковича принципова для всіх опозиційних сил. Тому їхнє завдання — домовитися, мати узгоджену стратегію, команду. Ще одного втраченого шансу люди не пробачать.

Олексій Антипович. Думаю, вірогідність такого варіанта доволі низька. Віталій Кличко, який наразі має найвищий рейтинг серед опозиційних кандидатів, навряд чи зможе відмовитися від свого кандидатства на чиюсь користь. Олег Тягнибок — теж, бо це якоюсь мірою зашкодить його політичній силі, якій конче потрібне балотування Тягнибока на посаду президента. Арсеній Яценюк також має свої амбіції. Зрештою, якщо двоє інших колег по опозиційному табору будуть не готові йти на компроміси, чому він має це робити? Ось вам і балотування усіх трьох кандидатів від опозиції. Інша справа, якщо вибори будуть в один тур. Це, звичайно, змусить опозиціонерів домовлятися між собою, бо інакше Янукович у будь—якому разі їх переграє.

— Чи виправдано списувати шанси Тягнибока стати єдиним кандидатом? Це прізвище, мовляв, відпадає, оскільки у другому турі лідер «Свободи» — найзручніший варіант для Януковича.

Тарас Березовець. Такий варіант розглядався, але від нього відмовилися. Сценарій Янукович—Тягнибок у другому турі багато в чому повторює ситуацію 1999 року, коли для Кучми змогли вивести у другий тур Симоненка. Тому що більш зручної кандидатури не було (Кучма міг програти і Марчуку, і Морозу). Сьогодні ж варіант з протягуванням у другий тур найбільш зручних для Януковича кандидатур — Тягнибока чи Симоненка, фізично не можливий. Ні один, ні другий не мають достатньо електорального запасу. Електоральна «стеля» Тягнибока — 15 відсотків. У Симоненка — 8—9 відсотків. Тоді як рейтинги Кличка і Яценюка перевершують ці показники.

Денис Богуш. Наразі не факт, що Тягнибок — дуже вигідна для Януковича кандидатура. Попри кампанію з дискредитації Тягнибока і «Свободи» темою фашизму й антифашистськими мітингами, з нього ще не змогли зробити «фашиста». Розумні люди у все це не вірять. Хоча, звичайно, є частина тих, хто повівся. Але незначна. Я б не списував кандидатуру Тягнибока. Але наразі розклад показує, що найвищий рейтинг серед опозиційних кандидатур — у Кличка. Щодо розмов про можливий вихід у другий тур Симоненка — це фантастика. Якби мені сказали: бери скільки хочеш грошей, є адмінресурс, тільки виведи Симоненка у другий тур, я б за це не взявся. Бо це неможливо.

Олексій Антипович. Тягнибок не відпадає. Всі мають змогу боротися за електорат, однаково претендувати на вихід у другий тур. Питання в тому, хто більше сподобається українцям. Наразі рейтинг серед опозиціонерів очолює Віталій Кличко.

— Навіть висунення єдиного кандидата не може застрахувати опозицію від неприємних сюрпризів. Як, наприклад, зреагує електорат «Свободи» на заклик голосувати за Яценюка чи Кличка?

Тарас Березовець. Ситуація 2010 року, коли електорат Ющенка, Тягнибока, Яценюка не пішов на вибори, забезпечивши тим самим перемогу Януковича, сьогодні не повториться. Вибори—2015 будуть агресивнішими, в них буде набагато жорсткіший конфлікт. Розіграти таку комбінацію, щоб виборці «Свободи» не проголосували за іншого кандидата від опозиції (буде це Яценюк чи Кличко) не вдасться. Буде чіткий заклик і дуже високий рівень мобілізації, особливо в регіонах, які традиційно підтримують опозицію.

Денис Богуш. Якщо виборці побачать, що кандидат від опозиції непрохідний, або не відповідає їхнім ідеологічним симпатіям, то відповість низькою явкою. З Кличком злий жарт може зіграти той самий фактор, що і на парламентських виборах 2012 року. Маю на увазі молодь, яка в соціологічних опитуваннях віддає свій голос за лідера «УДАРу», а потім не приходить на вибори. Частка таких молодих людей в електораті Кличка коливається у межах 5—10 відсотків.

Олексій Антипович.

Звичайно, що прямих перетоків виборців після закликів «голосуйте за партнера по опозиції» не буде. Сюрпризи будуть. Пам’ятаємо парламентські вибори, коли Кличко претендував на один результат, а отримав інший — нижчий. Кожен з кандидатів має бути готовий до цього.