Весни немає, а лелеки вже є!

Науковці сумніваються, що ці крилаті символи нашої країни прибудуть до своїх домівок «за графіком» — бо глибокі сніги утруднять їм добування корму. Однак, як вдалося розізнати кореспонденту «Високого Замку», білі птахи з чорною ознакою у наших краях уже є. Подекуди прибули «завчасно»…

До редакції подзвонила львів’янка Марія Кисіль. Каже, у сусідньому з її родинним селом Липівцями на Перемишлянщині, у Боршові, перед недавніми заметілями навідалися шестеро бузьків. Читачка бідкалася: розізнайте, яка доля цих птахів, чи не померзли, бува?

У Боршові, що неподалік райцентру, є невеличка річка, яка впадає у Гнилу Липу, і озерце, де і повинні були б отаборитися бузьки. Запитуємо у жителів ближніх домівок: чи справді у вас гостювали лелеки?

— Були-були! Мій чоловік Микола їх бачив, — відказує Марія Пуніцька, дружина колишнього колгоспного водія. — Прилітали до нас перед отою великою заметіллю. А де вони зараз, сказати не можу…

До України лелеки (а їх у нас мешкає приблизно 30 тисяч пар) долають величезну дорогу — до 10 тис. км. За розповіддю орнітолога Андрія Бокотея, взимку вони живуть уздовж усього східного узбережжя «чорного континенту» — від Єгипту до Південно-Африканської Республіки. На повернення у рідні гнізда витрачають два місяці. В Україну курсують через Ізраїль, Сирію, Туреччину, Болгарію, Румунію, Молдову. Керує ними інстинкт. Орієнтуються за сонцем, зорями, магнітним полем Землі, рельєфом, інформацію про який «записують» у свою пам’ять. Через складний переліт не всі птахи добираються додому…