Битва за Київ

Цього тижня, ймовірно, вже у вівторок, 19 березня, Верховна Рада назве дату виборів міського голови Києва і депутатів Київради. Повноваження останньої закінчуються у травні, а мера головне місто країни не має ще від липня 2012-го. Політологи називають київські вибори, які, швидше за все, відбудуться 2 червня, знаковими, доленосними для країни, бачать у них генеральну репетицію перед забігом на президентську дистанцію. Значною мірою, від того, хто сяде на київський престол, залежатиме ім’я майбутнього господаря головного крісла країни у кабінеті на Банковій. Країна завжди орієнтувалася на те, як думає столиця...

При ОБРАННІ МЕРА ко--манда Януковича ставить на голову Київ-ської міськдержадміністрації Олександра Попова, який, по суті, витіснив Леоніда Черновецького, перебрав на себе його представницькі і управлінські функції. Задля «набору балів» Партія регіонів завбачливо відвела своєму посланцеві роль «комунальника», дозволивши дистанціюватися від політики. Попов не бере участі у партійних тусовках, зате з’являється на будівництві нових станцій метро і житлових масивів, прокладанні мостів, очолює штаби з ліквідації надзвичайних ситуацій. Великих претензій до Попова кияни не мають, але він так і не став лідером симпатій жителів столиці. Виною всьому є його партквиток — останнім часом на берегах Дніпра відчувають сильну алергію до «біло-блакитних». Це показали парламентські вибори, де люди Януковича не взяли у Києві жодного із 12 мандатів.

В опозиції твердо переконані, що червневі вибори виграє їхній представник — ім’я, мовляв, не має значення. Теза вельми спірна. Не на кожного «добродійника», нехай з гарною рекомендацією, клюне київська громада — вже двічі опікалася. Третій раз за «кота у мішку» не голосуватиме…

У штабах Яценюка, Кличка, Тягнибока кажуть про злагодженість дій, проте у «київському» процесі її не спостерігається. Довкола імені опозиційного кандидата точаться великі інтриги. Пауза з його вибором затягнулася. Незважаючи на те, що беззаперечним фаворитом мерських перегонів є Віталій Кличко, і що його активно підштовхують до балотування союзники, прогнозуючи йому перемогу у пропорції 60х40, боксер-політик не квапиться зі ствердною відповіддю. Дехто вказує на єдину причину: мовляв, Кличку тепер значно цікавішим є поєдинок на президентському рингу, відтак інтерес до мерських виборів, які програвав двічі, у нього пропав. Кажуть, Кличко побоюється, що, запрігшись у рутинну роботу столичного «зав-госпа», якого щодня питатимуть за транспортні “пробки”, незаконні забудови і ще за багато що, він до листопада 2015-го розгубить свій нинішній високий рейтинг (щось на зразок тієї помилки, яку зробила Тимошенко, погодившись у 2007 році іти у прем’єри). То чи не краще, радять йому консультанти, перечекати цей час у парламенті, час від часу нагадую-чи про себе гучними акціями, на кшталт нічного блокування трибуни — щоби потім, «незаплямованим» почати успішний похід у президенти?

Є інша версія вагання лідера «УДАРу». Кличку підказують, що теперішній мер — ефемерний господар міста, начальник без портфеля, без повноважень. Не личить принциповому політику бути «весільним генералом». Тож, перш ніж іти у мери, треба відвоювати його права. Саме тому, мабуть, учора Віталій Кличко на погоджувальній раді у парламенті висунув кілька вимог: поєднати посади міського голови Києва і голови КМДА; проводити вибори мера у два тури; ліквідувати всі лазівки, які дозволяють фальсифікації на виборах і застосування адмінресурсу. На переконання політика-боксера, такі зміни у законодавство слід прий-няти ще за два місяці до виборів, до 2 квітня. Схоже, лише за таких умов Кличко готовий піти на київські перегони.

У середовищі опозиції припускають, що ім’я її узгодженого кандидата остаточно визначать протягом найближчих двох тижнів. Якщо Кличко дасть задній хід, є запасний варіант. Не обов’язково, щоб узгодженим висуванцем став хтось зі «своїх» (хоча політологи у кандидати сватають Олександра Турчинова, Олега Тягнибока, Миколу Томенка, Анд-рія Іллєнка, Олександру Кужель). У «Батьківщині» допускають, що можуть надати підтримку іншій авторитетній людині не з власного середовища. Скажімо, Петру Порошенку. Про це уже обмовився Арсеній Яценюк, перебуваючи з акцією «Вставай, Україно!» у Вінниці. Певний резон для опозиції у цьому несподіваному ході є. «Шоколадний король», хоча і працював в уряді Азарова, не є людиною Януковича, досить критично висловлюється про його політику, зокрема зовнішню. Ментально Порошенко є «помаранчевим», підконтрольні йому ЗМІ проводять зважену інформаційну політику. Порошенко — не популіст, крім політичного, має великий управлінський досвід, толерантний, уміє наводити мости, у тому числі з опонентами. Має добре реноме на Заході. Його нинішня позафракційність дозволила би привабити прихильників з інших таборів…

Не всім у парламентській меншості ідея «воскресіння» Порошенка до душі. Багато у кого вона розігріла кров. Натякнув на власну участь у виборах міського голови Києва Микола Катеринчук. Про бажання взяти участь у київському змаганні заявили у партії «За Україну!». Передвиборчі білборди уже розвісив по столиці колишній голова політвиконкому «Нашої України» Сергій Бондарчук... Чвари в опозиційному середовищі на руку владі та її сателітам. Адже міжусобиці збільшують шанси «донецьких». Аналітики кажуть, що у разі, якщо «не додасть у вазі» Попов, Банкова робитиме ставку на «киянина Пилипишина», введе у гру «політичного клоуна» Ляшка. Вдасться до політичних провокацій на кшталт «сенсації» про висунення у мери іншого Кличка — Володимира. У такий спосіб розпорошить, дезорієнтує опозиційний електорат і, скориставшись сум’яттям, в’їде у Київ на білому коні…

Коментар для «ВЗ»

Олег МЕДВЕДЄВ, політтехнолог

Прогнозувати сценарій поведінки опозиції на київських виборах складно, бо ключова фігура цих виборів Віталій Кличко чомусь зберігає загадкове мовчання щодо своїх планів. Сподіваюся, опозиційна трійця виставить єдиного кандидата. За всіма соціологічними дос-лідженнями, лише Кличко дає 100-відсоткову, я би навіть сказав, 200-відсоткову гарантію, що виграє у представника Партії регіонів Попова. Щодо інших опозиційних кандидатів у мене цілковитої впевненості у їхньому виграші немає.

Концепція, якої дотримуються «Батьківщина» і «Свобода», полягає у наступному: якщо ми не хочемо займатися на виборах шапкозакиданням, то опозиція повинна визначити свого кандидата на посаду міського голови вже зараз. Концепція Віталія Кличка полягає, очевидно, у тому, що це слід робити якомога пізніше. Як на мене, ця пропозиція була би цілком прийнятною, якби опозиція була би переконана у тому, що Віталій висунеться. Однак є великий ризик, що у критично недалекий момент до дня голосування він з якихось причин прийме рішення не балотуватися — і опозиція постане перед проблемою екстреної розкрутки якогось альтернативного кандидата. А його, чітко вираженого, наразі немає…