«Омбудсмен, якого призначає влада, не є захисником народу. Він – слуга влади…»,

«Пусті слова про право бідних»… Ці крилаті слова згадуються у зв’язку з кричущим порушенням прав і свобод людини у нашій країні (у тому числі політичних) — а також відсутності належної реакції на це. Українська опозиція і міжнародна спільнота постійно б’ють у набат. Європейський суд з прав людини «пачками» виносить рішення, які свідчать про сваволю державних інституцій щодо громадян, зобов’язує наш уряд компенсувати їм пережиті митарства. На цьому тлі дивною виглядає «страусова» позиція вітчизняного омбудсмена Валерії Лутковської. Її голосу на захист «гнаних і голодних» не чути. Уповноважений Верховної Ради з прав людини немовби не помічає, який бардак чиниться у сфері, за яку несе відповідальність. Робить вигляд, що все тут гаразд. За дев’ять з половиною місяців роботи Лутковська не заявила про себе жодним резонансним заступництвом, демонструє професійну інертність. «Пригодована владою» — кажуть про нинішнього омбудсмена. Опозиція заявила, що вимагатиме відставки бездіяльної Лутковської. Зокрема через те, що закриває очі на грубе порушення прав колишніх урядовців Юлії Тимошенко та Юрія Луценка.

Оцінити роботу теперішнього омбудсмена «Високий Замок» попросив фахівця, який довго варився на цій «кухні», — радника Уповноваженого з прав людини у 1998-2012 роках, народного депутата другого скликання Степана Ткаченка.

— Валерія Лутковська отримує багато справедливої критики на свою адресу, — каже Степан Кузьмич. — Вона, зокрема, не долучилася до оборони порушених прав політичних в’язнів, ухилялася від захисту волевиявлення наших виборців під час парламентської кампанії. Не їздила у місця грубих виборчих порушень, не боролася проти фальсифікацій…

Смію твердити: робота пані Лутковської не йде в жодне порівняння з діяльністю її попередника. Перший омбудсмен України Ніна Карпачова керувалася концептуальним принципом: народний правозахисник завжди в конструктивній опозиції до влади. Карпачова завжди наголошувала на тому, що захист прав конкретної людини завжди має стоя­ти вище захисту прав самої держави — бо держава покликана захищати права людини, а не навпаки.

Уповноважений з прав людини не повинен бути прихильним до тієї чи іншої політичної сили, урядової структури. Він — незалежний гравець, з точки зору прав людини йому підпорядковані у державі всі, включно з найвищими посадовими особами. Якщо президент приймає рішення, які порушують права людини, омбудсмен зобов’язаний домогтися, щоб він відмінив дискримінаційне розпорядження, ту чи іншу норму закону. Якщо ж президент цього не робить, Уповноважений має звернутися до Конституційного Суду, аби повернути главу держави у правове поле. Усього цього Валерія Лутковська, на жаль, не робить, хоча підстави для такої її реакції є…

— Валерія Лутковська днями заявила: її критикують за реакцію на захист «певних опозиціонерів», а її мандат, мовляв, передбачає захист прав 46 млн. населення…

— Ніхто у пані Лутковської не забирає захисту 46 млн. людей. Вона зобов’язана обстоювати всяк сущих в Україні — зокрема осіб без громадянства, іноземців, які перебувають на території України. Це її прямий конституційний обов’язок…

Валерія Лутковська боїться у межах своїх повноважень втручатися у судові процеси. А Ніна Карпачова, нагадаю, через Конституційний Суд захистила права всіх громадян України на власність, зокрема на повернення заощаджень, які були знецінені.

Раніше керівники міліцейського, військового відомств, прокуратури, інших силових підрозділів були практично непідсудними. Чиновник міг на свій розсуд вирішити скаргу людини (або зовсім її не розглядати), через хабар захищав того, хто скривдив людину — і не ніс за це жодного покарання. Карпачова через КС відмінила цю «касту недоторканих», і тепер будь-який громадянин може подати в суд на будь-якого недолугого чиновника…

— Світ говорить про вибіркове правосуддя в Україні. За Тимошенко наглядають відеокамери, післяопераційного Луценка везуть у тюрму. Але Лутковська спокійно спостерігає за цим, вона — ніби збоку…

— Як людині, яка стояла біля витоків такої інституції, як Уповноважений з прав людини, скажу: Лутковську мені жаль. Їй зв’язали руки. Та й сама вона поставила себе у таку ситуацію. Обрали її нелегітимно — один депутат голосував за десятьох...

Підтримую позицію Карпачової, яка казала колись: омбудсмен, якого любить влада, — поганий омбудсмен. Лутковська боїться сказати бодай слово проти влади — бо вона її поставила на цю посаду. Саме тому міжнародне співтовариство поставилося до українського омбудсмена з певною мірою упередженості. Омбудсмен, якого призначає влада, і який залежний від неї — вже не захисник народу. Це — слуга влади. А ми знаємо: нема такої влади в світі, яка не порушувала би прав людини…

— Що повинні зробити політики, громадськість, щоб Україна мала нормального омбудсмена? Щоб він був на висоті?

— Опозиції слід домогтися того, щоб Уповноваженим з прав людини законно обрали особу незалежну. Омбудсмен має бути вільним як від влади, так і від опозиції. Це має бути нейтральна людина, досвідчений юрист. Така приблизно, як донедавна народний депутат Юрій Кармазін, чи правозахисник Євген Захаров. Омбудсмен не повинен нікого боятися, стояти на своєму. Головне — щоб він не був протеже влади…