Ранковий маніяк

Дві непритомні жінки лежали біля монастиря бенедиктинок. Їх знайшли 12 січня, вранці, на вулиці Вічевій у Львові. Травми на їхніх тілах свідчили, що обох жорстоко побили. Нині ці жінки у вкрай важкому стані перебувають у лікарні. Містом поповзли чутки, що у Львові з’явився маніяк, який обирає жертв за релігійними мотивами.

16 січня міліціонери затримали “маніяка”. З’ясувалося, на жінок нападав та жорстоко мордував свої жертви... неповнолітній покидьок. Напади чинив, щоб мати гроші на “красиве життя”...

Суд вже дав санкцію на арешт 17-річного жителя Трускавця. Підліток дає показання, його упізнали деякі жертви. Достеменно доведена його причетність до п’ятьох нападів. Про це на брифінгу розповів начальник УМВСУ міста Львова підполковник Сергій Зюбаненко. “Майже всі напади, — зауважив начальник міліції Львова, — зловмисник чинив у центрі міста, з 5-ї до 6-ї години ранку. Його жертвами були жінки різного віку. Діяв нападник зухвало та з особливою жорстокістю...”.

8 січня цього року, о 5-й год. 30 хв., вулицею Ковжуна у Львові йшла 21-річна студентка. Назустріч крокував, з кимось розмовляючи по мобілці, якийсь молодик. Коли дівчина та молодик порівнялися, останній несподівано з усієї сили вдарив студентку в обличчя, і вона впала на землю. Хлопчина почав копати жертву ногами, потім забрав з її сумочки мобільний телефон, 800 гривень, 21 долар і банківську картку. На цьому знущання не завершилися. Негідник продовжував копати дівчину, питаючи: “Який пін-код у картки, кажи, суко!..” Дівчина не витримала тортур і повідомила код. Після чого нападник побіг і зник за рогом вулиці Дудаєва...

11 січня, о 5-й годині ранку, на вулиці Науковій хтось вдарив ззаду в потилицю 62-річну жінку. Коли вона впала, нападник відтягнув жертву до будинку №18. Там перевернув обличчям до землі та почав мацати, шукаючи під одягом золоті прикраси. Молодик зняв з руки жінки золоту обручку, забрав мобільний телефон, 1 600 гривень та банківську картку. І знову, копаючи ногами по голові, почав випитувати пін-код...

12 січня на вулиці Арсенальній, неподалік музею “Арсенал”, зловмисник, “почерк” якого вже був відомий правоохоронцям, о 5-й годині ранку напав на 47-річну львів’янку, у якої забрав 15 гривень і банківську картку. Встановлена на музеї відеокамера зафіксувала, як негідник вже після пограбування ще п’ять хвилин з усієї сили бив непритомну жінку в обличчя та тулуб. Жертва нападу наразі перебуває в лікарні у важкому стані. Мабуть, цього разу здобич негідника не задовольнила, і вуличний хижак продовжив полювання...

Близько 7-ї години ранку того ж дня до міліції зателефонували сестри монастиря бенедиктинок, що на вулиці Вічевій. Вони повідомили, що на ґанку монастиря лежить без свідомості скривавлена бабця. Наряд патрульної служби міліції, який прибув на виклик, побачив 80-річну замордовану жінку. Обходячи територію, правоохоронці побачили за рогом монастиря ще одну непритомну, 43-річну жінку. Обох госпіталізували. Вони перебувають у лікарні у вкрай важкому стані, отож слідчі не можуть з ними поспілкуватися навіть кілька хвилин.

Після останніх нападів Львовом почали ширитися чутки про появу маніяка, який нападає лише на жінок одного віросповідання. Та згодом з’ясувалося, що жінки стали жертвами безжалісного вуличного бандита, а не релігійного фаната.

16 січня, вночі, міліціонери затримали негідника, який грабував та калічив жінок. Ним виявився 17-річний хлопчина з Трускавця, студент одного із дрогобицьких коледжів. Цей неповнолітній, розповів Сергій Зюбаненко, виховувався у забезпеченій сім’ї. “У порівнянні з моєю зарплатою, дуже забезпеченій”,— уточнив підполковник. Підліток періодично приїздив до Львова, де винаймав квартиру. Щоразу гуляв у дорогих нічних закладах. Мабуть, батьківських грошей на “красиве життя” не вистачало, отож вирішив грабувати людей. Нападати на чоловіків цей боягуз не наважився, тож його жертвами ставали лише жінки. Під час затримання у негідника вилучили речові докази. Його упізнали деякі жертви нападів, після чого зловмисник почав зізнаватися у злочинах.

Діяв вуличний бандит, зауважив Зюбаненко, непрофесійно. Вибивши катуваннями у жертв пін-коди карток, знімав з банкоматів гроші, не знаючи, що при цьому його щоразу фіксує відеотехніка. Проте неповнолітній із благополучної родини раніше в поле зору міліції не потрапляв, отож його “фотопортрети” оперативникам тривалий час не допомагали...

“Минулого літа, — прокоментував арешт зловмисника Сергій Зюбаненко, — у Львові спостерігалася критична ситуація з пограбуваннями. Чимало жінок того літа залишилися без золотих ланцюжків. Протягом 2012 року, за міліцейською статистикою, у Львові вчинили 557 пограбувань. Розкрили — лише двісті з цих злочинів”.

Безкарності грабіжників сприяє й байдужість жителів міста до чужого горя. Минулого року, скажімо, на одній із автобусних зупинок на жінку напав молодик. Він не спромігся одним рухом зняти з її шиї золотий ланцюжок, отож почав бити жінку, намагаючись звалити її на землю. Поряд на зупинці стояли здоровенні юнаки, які, з’ясувалося згодом, займалися спортом. Та ці “мачо” не наважилися захистити жінку від здохляка-наркомана. Коли правоохоронці запитали, чому, почули у відповідь: “А воно нам треба?..”

Вгамувати вуличну злочинність правоохоронцям мала допомогти схвалена міською владою програма “Безпечне місто”. Та ця програма не діє. “У деяких селищах міського типу, — зауважив Сергій Зюбаненко, — на вулицях встановлено більше відеокамер, ніж у Львові”.

Міліцейська практика доводить, що вуличні пограбування розкриваються або “за гарячими слідами”, або не розкриваються ніколи. Ось чому так важливо, щоб на вулицях міста працювали відеокамери. “Картинки” з цих камер мають надходити на централізований пульт. Оператор, який сидить за цим пультом, моментально скеровуватиме найближчі міліцейські наряди на місце злочину. Та поки що облаштувати такий пульт правоохоронці не мають можливостей. Адже навіть міське управління міліції, як більшість міських райвідділів, функціонує в орендованому у СБУ приміщенні. Отож правоохоронців будь-якого дня можуть попросити на вихід.

“...Я вже рік працюю у Львові. Полюбив це місто, перевіз до нього родину, — не приховував розчарувань головний міліціонер міста. — Мене вражає, що чимало відомих львів’ян щодня публічно розповідають, як сильно люблять місто Лева. Та при цьому нічого не роблять для безпеки його жителів. Через таку байдужість місцевої влади розкриття вуличних злочинів залишається на рівні 60-х років минулого століття”.