Передплата 2024 «Добрий господар»

Ви ще олігарх? Тоді Сім’я іде до вас...

Від її канібальських апетитів навіть Ахметов не застрахований

Коли у перші місяці свого президентства Віктор Янукович організував велике переселення «донецьких» до столиці, народ анекдоти складав. Жартували, що на Донбасі люди бояться з дому виходити, щоб не взяли за шкірку і не посадили... Ні, не за ґрати, а у владне крісло у Києві. Та коли кадрова селекція у виконанні Януковича усе більше почала скидатися на манію, тут уже не до жартів стало. Особливо у фазу загострення, синдромом якої була поява на ключових державних посадах тих, кого прозвали «хлопчиками президента». Одним розчерком президентського пера посадові портфелі першої ваги вручали 30-40-річним «кіндер-сюрпризам», причому далеко невундеркіндівської зовнішності. Вирішальною заслугою цього «зеленого братства» була особиста рекомендація старшого президентського сина Олександра Януковича. В Україні усе частіше почав звучати термін «Сім’я». Ще не опірившись, цей закритий гурток для обраних почав демонструвати свої апетити. Спершу на корм пішли бізнес-політичні групи дрібнішого помелу, а потім черга дійшла і до олігархів вищої ліги. Здавалося б, що українцям до цих канібальських ігрищ у верхах? Хай нарешті горлянки у тому тераріумі одне одному поперегризають. Та тільки війна всіх проти всіх загрожує обернутися великим хаосом у країні, який захлесне не лише «верхи»...

ЕсКАДРИ Януковича

Крім Міністерства фінансів (яким і далі керуватиме «сімейний» ставленик Юрій Колобов), Сім’я монополізувала податкову і митницю, для більшої надійності зв’язавши ці дві золоті жили в одну і посадивши на вузол «свого» Олександра Клименка. Очолюване ним Міністерство доходів і зборів вже красномовно охрестили міністерством поборів. І форму для Мінздоху вигадувати не треба: підійдуть спортивні штани і шкірянки, та бейсбольні бити на додачу.

Доросли «сімейні» апетити і до паливно-енергетичної сфери. Міністерством енергетики і вугільної промисловості заправлятиме Едуард Ставицький, який довів свою відданість особисто Віктору Януковичу — операцією з відчуження у держави «Межигір’я».

Урядовим трофеєм сім’ї залишилося Міноборони. Щоправда, з поправкою на нового міністра — Павла Лебедєва. Чим провинився перед Сім’єю його попередник, Дмитро Саламатін? Схоже, нічим. Виглядає на те, що Саламатіна відправили у «відстійник кадрів» (призначивши радником президента) за принципом: мавр зробив свою справу — мавр може йти. Саламатін налагодив конвеєр для «освоєння» оборонних коштів, а далі цей закамуфльований бізнес розвиватиме не менш підприємливий (судячи з кар’єрної біографії) колишній військовий начфін Лебедєв. Звісно ж — з дивідендною користю для Сім’ї: гроші порохом не пахнуть.

Можна ще довго розбирати «сімейні» кадрові призначення, говорячи про силові структури (командування для них теж підбирали за принципом особистої відданості Сім’ї і готовності без обговорень виконувати будь-які накази президента) чи приземлення у кріслі першого віце-прем’єра колишнього головного банкіра Сергія Арбузова (його вже обкатують як заміну перехідному прем’єру Азарову). Проте лейтмотив цієї «кадрилі» один: встановлення «сімейного» контролю над бюд-жетно-фінансовими потоками та забезпечення механізмів (у тому числі і силових) для захисту нарощеної бізнес-імперії.

Усе — в Сім’ю

Янукович розуміє, що життєво важливий для нього і тих, кого приручив, гвинтик у цьому механізмі — наступні президентські вибори. Тут або пан, або пропав. Хижацькі апетити Сім’ї продиктовані не лише жагою особистої наживи, а й намаганням «нагуляти жирок» з прицілом на вирішальну кампанію-2015. Аби підвищити шанси на те, що «сімейна» ставка у цих виборах зіграє, Сім’ї потрібні не тільки помпезні ресурси для виборчого «общака», а й хоча б кволеньке «пакращення» економічної ситуації в країні — щоб розчарованого електорату не побільшало. Так-сяк залатати пробоїни у бюджеті (всеможливими зборами і поборами та хваленою «розтінізацією» економіки) для цього замало. Потрібні значно більші ресурси. А де їх взяти? Тут є два способи: відіпхати від кормушки якомога більше їдоків і розпочати кампанію з «розкуркулення» олігархів. Іншими словами — перерозподілити ресурси на користь Сім’ї. Що і відбувається.

«В Україні встановилася людоїдська система, де все залежить від Сім’ї президента, — каже експерт аналітичного центру European Council on Foreign Relations Едрю Уілсон. — Янукович поступово підвищує ставки. Спочатку на колишніх «помаранчевих» олігархів натиснули. Потім велика риба почала їсти меншу, використовуючи податкові і регулюючі органи, щоб полегшити собі роботу. Рейдерство вийшло з-під контролю. Янукович проголосив рівновіддаленість від олігархів, прагнучи забрати собі їхні імперії в обмін на незнищення. Ніхто не захищений від розростання президентської Сім’ї».

Володимир Бойко, Пет-ро Порошенко, Валерій Хорошковський (Сім’я намагалася відтяпати у нього «Інтер»)... Це лише частина списку тих, хто не з чуток знає хижацьку хватку «сімейних». Як подейкують, проблеми виникли навіть у близького до Сім’ї Юри Єнакіївського (Юрія Іванющенка). І лише через те, що мав необережність поконфліктувати з Олександром Януковичем.

Добряче затиснули у «сімейних» лещатах Олександ-ра Ярославського. Наїзд закінчився швидкою капітуляцією жертви. Тепер у футбольного клубу «Металіст», в який Ярославський вклав кількасот мільйонів доларів, новий власник — компанія «Газ Україна». А очолює цю структуру друг Олександра Януковича, 27-річний Сергій Курченко.

Дійшла черга і до власника літаків, бензоколонок та «Приватбанку» Ігоря Коломойського. Тільки ця рибина точно не дасться Сім’ї так легко, як Ярославський.

Не з’їдять вони — з’їдять їх

Для тих, хто вміє читати між рядків, одного лише списку оновленого Кабміну достатньо, аби зрозуміти: «сімейні» провели чергову партію у грі «Проковтни, але не подавися». Цього разу невтішна картина вимальовується для «газового барона» Дмитра Фірташа. Чому ж невтішна, спитаєте, якщо одразу двом фірташівським протеже — Юрію Бойку та Костянтину Грищенку, дісталися віце-прем’єрські портфелі? Портфелі красиві, тільки... порожні. Судячи з розподілу функцій і повноважень в уряді, Бойку і Грищенку доведеться вдовольнятися роллю «весільних генералів». Такий фокус раніше «обкатали» на Хорошковському, пересадивши його у крісло першого віце-прем’єра з декоративними повноваженнями.

Але урізання кадрової пайки — не найгірше, до чого варто готуватися Фірташу. «Головна загроза для Фірташа формується по лінії Путін-Сім’я, — пояснює політтехнолог Юрій Романенко. — Путіну потрібно втягнути Україну у Митний союз. Янукович впирається. Путін має підняти ціну питання і дати гарантії, які переважать страхи Януковича. Зробити це Кремль може лише за рахунок гравців, які сидять на трубі. Звідси логічно випливає перегляд газового контракту у бік звуження кількості учасників і збільшення їхньої частки. Це означає, що Фірташ ризикує втратити свої позиції». Як тривожний дзвіночок для Фірташа експерт розцінює рокіровку у Нацбанку. «Призначення на пост голови НБУ Ігоря Соркіна, чий батько є функціонером «Газпрому», фіксує формування нової газової схеми з новим складом гравців», — каже Юрій Романенко...

Чи не єдиним винятком із невтішного для олігархів правила («Ви ще капіталіст — тоді Сім’я йде до вас») залишається Ринат Ахметов. Але тільки тому, що на такого кита у Сім’ї ще зуби не виросли. Як кажуть, не для пса ковбаса. Та це, певні експерти, — лише питання часу: і до Ахметова черга дійде.

Та тільки наївно було б думати, що Ринат Могутній спокійно сидітиме і чекатиме, поки його імперію візьмуть в оборот. Тут вже бунтом олігархів попахує. Та таким, який може стати для Сім’ї фатальною кісткою поперек горла. Варіант перший: олігархи активніше вливатимуть «фінансову кров» в опозиційні сили чи нові проекти, допомагаючи Януковичу пролетіти на виборах-2015. Варіант другий: дострокове повалення Вік-тора ІІ з президентського трону шляхом повної дестабілізації ситуації в країні і «підігрівання» народного бунту. Механізмів і можливостей для створення великого хао-су достатньо.

Анекдот до теми

Їде Янукович Україною.

— Чий це готель? — питає.

— Вашого сина.

Їде далі.

— А це чий завод?

— Вашого сина.

Їде далі.

— А це чия фабрика?

— Вашого сина.

— То що, в цій країні, крім мого сина, ніхто більше не працює?!

Схожі новини