Повернення блудного «есдека»?

Вибори позаду, а з білбордів не зникає політична агітація. Вуличні панно по всій державі нав’язливо втовкмачують нам про якийсь «Український вибір», переконують, що державою управляємо саме ми…

Замовник цієї наївно-хитруватої реклами, на яку потрачено вже не один мільйон, — колишній голова Соціал-демократичної партії України (об’єднаної), екс-глава Адміністрації президента Леоніда Кучми Віктор Медведчук. Після шестирічного «залягання на дно» (з часу поразки на парламентських виборах 2006 року його антиющенківського блоку «Не ТАК!») цей політичний невдаха, схоже, знову пробує піднятися на верхні щаблі владної драбини.

Ревність побутова чи політична?

Злі язики подейкують, що Медведчук переживає приступи ревності через всеукраїнську славу своєї дружини — телеведучої з шоу «Х-фактор» Оксани Марченко, і, мовляв, за рівнем популярності хоче підтягнутися до неї. Вірити у цю версію можуть лише простаки. Місія Медведчука значно серйозніша. В експертних колах твердять, що «сірий кардинал», автор пресловутих «темників», нині переймається реалізацією в Україні «ідеї ідей» свого російського кума — президента Володимира Путіна. Вона полягає у втягненні України у московську орбіту, на початках — економічну. Думка про поновлення «одвічних братніх зв’язків» у тому чи іншому вигляді проскакує чи не в кожному інтерв’ю колишньої правої руки Кучми, які активно дає всеукраїнським, а потім тиражує у регіональних виданнях. На кремлівську орієнтацію нового проекту Медведчука почасти вказує російськомовна транскрипція його сайту — vybor-ua.org.ua і логотип його «громадської ініціативи», який виконаний у барвах, що дуже нагадують прапор-триколор нашого північного сусіда…

Про політичне воскресіння Медведчука кореспондент «Високого Замку» спілкувався з його колись близьким соратником у СДПУ (О), а нині членом Партії регіонів, заступником голови Харківської ОДА Ігорем Шурмою та політтехнологом Олегом Медведєвим.

«З політичної арени екс-голова СДПУ (О) не зникав…»

— Чим зумовлена нова поява Медведчука у великій політиці?

— Віктор Медведчук нікуди з політичної арени не зникав, — каже Ігор Шурма. — Можливо, в останні роки був не таким публічним. Але не обов’язково «світитися», щоби бути впливовим гравцем на політичному полі. У фізиці є закон Торічеллі, закон сполучених посудин, згідно з яким ніщо безслідно не зникає. Якщо щось тимчасово пропадає в одному місці, воно з’явиться в іншому. Свого часу, коли тривали об’єднавчі перемовини між різними політичними силами, Медведчук брав у них активну участь. Леоніда Кучму теж публічно не видно, але хіба хтось може сказати, що його немає у політиці? А хіба хтось закине, що поза великою політикою опинився екс-президент Леонід Кравчук?

— Політики, які хочуть бути на виду, намагаються потрапити у парламент. Чому ж Медведчук не брав участі у виборах до Верховної Ради? Принаймні — у мажоритарному окрузі, у не чужому для нього Закарпатті…

— А що дасть Медведчуку депутатський мандат? Йому не потрібна недоторканність. Якби опоненти хотіли його чогось позбавити, на це у них було шість років… До того ж, те, що нині робиться у законодавчому органі, навряд чи можна назвати конструктивізмом. За обставин воєн, бійок, пошуків точок зіткнення, а не точок дотику, не думаю, що парламент є місцем для Медведчука…

«У Медведчука — президентські амбіції»

— Для чого Медведчук повертається на політичну арену?

— У мене є підозра, — каже Олег Медведєв, — що поштовхом для повернення Медведчука у велику політику стали ймовірні неприємності у його стосунках з Януковичем. Вони й змусили Медведчука підстрахуватися, здійснити політичну самоактивізацію. Проросійські гасла Медведчука, його зв’язки у Москві створюють захисний каркас, щоб Янукович не посмів здійснювати щодо колишнього керівника АП будь-які дії.

Є й інша версія. Очевидно, Янукович дещо відійшов від тих радикальних проросійських гасел, з якими прямував до влади, зайняв більш центристську позицію. В Україні залишається певна кількість виборців, які потребують політика такої радикально проросійської орієнтації, як у Медведчука.

Медведчук — це технологія, яка дозволяє Москві тиснути на Януковича. Кремль хоче «тримати під парами» резервного політика, на якого Росія могла би поставити у 2015 році — у випадку, якщо Янукович виявиться недостатньо слухняним.

— Побутує думка, що Медведчуку поставлено завдання ініціювати референдум про вступ України у Митний союз...

— Нинішній закон про референдум виписано так, що дозволити можуть проведення тільки того референдуму, якого захоче Янукович. Якщо президент надумає дізнатися громадську думку щодо Митного союзу, навряд чи вдаватиметься до послуг Медведчука. У нього є своя політична машина, яка може забезпечити виконання цього завдання.

— Чому Медведчук уник парламентської кампанії?

— Швидше за все, тому, що не встиг підготуватися до повномасштабної участі у ній. Навряд чи його цікавить виборчий округ, депутатство. Припускаю, він одержимий президентськими амбіціями. Напевно, Медведчук вважає себе птахом більш високого польоту, ніж депутат Верховної Ради.

— Уточнимо: активізація Медведчука пов’язана з погіршенням стосунків між Медведчуком і Януковичем чи між Путіним і Януковичем?

— Мав на увазі і те, й інше. Глобально ця активізація пов’язана з президентською кампанією 2015 року, коли якимись політичними фігурами в Україні захоче грати Москва. Медведчук прагне бути активним гравцем у 2015 році. Крім того, політична позиція, яку займає, у разі більшого ускладнення стосунків Путіна з Януковичем гарантує йому 100-відсоткову протекцію з боку Москви.