Депутатських «квадратів» менше, ніж претендентів на них

За лаштунками підготовки до першого засідання новообраного парламенту вирують не лише політичні (розподіл портфелів, проблема з радівськими «піаністами»), а й «комунальні» пристрасті. До старту Верховної Ради сьомого скликання ще майже два тижні, а народні обранці без київської прописки вже пробивають для себе «притулок» у столиці. Такого напливу заявок на отримання депутатського житла ще ніколи не було, заявив голова Регламентного комітету Володимир Макеєнко. Каже, претендентів на київську житлоплощу вже 180 назбиралося. Від якої політичної сили найбільше заявників на депутатське житло, Макеєнко не уточнив. Претендентів від різних партій, мовляв, вистачає.

Питанням розселення депутатів, за словами голови Регламентного комітету, займатиметься окрема підгрупа в оргкомітеті з підготовки першої сесії нової ВР. «Потрібно з кожним говорити індивідуально. Юридично вони мають право: не прописані у Києві, не мають тут квартири. Але, коли дивишся на результати аналізу соціологів, скільки витрачено матеріальних ресурсів в округах, відчуваєш, що людина може все вирішити сама, але чомусь пише заяву на отримання житла», — заявив Макеєнко.

В Об’єднаній опозиції від претензій на депутатську житлоплощу тут же відхрестилися. «Офіційно повідомляю, що депутатами від «Батьківщини» прийнято рішення не звертатись по бюджетні квартири», — написав на своїй сторінці у Facebook новообраний депутат Леонід Ємець. Про те, що на «халявні» квартири не претендуватимуть й «УДАРівці», заявив лідер партії Віталій Кличко.

А що там претендувати, коли бюд­жетних квартир у парламентському загашнику і так немає? Всі розібрали. Тому максимум, на що можуть розраховувати обранці-«безхатченки», — це номер у готелі. Принаймні так запевнив у розмові з журналістом «ВЗ» перший заступник голови Регламентного комітету Сергій Сас.

— Не знаю, — каже, — що там коментував Макеєнко, але йдеться виключно про розміщення у готелі. Ні про які квартири йтися не може, бо квартирного фонду немає і вже упродовж останніх п’яти років кошти для будівництва житла у Верховній Раді не виділялися.

— Виходить, 180 заявників претендують на 80 депутатських місць у готелі?

— Чому на 80?

— Таку цифру озвучив Макеєнко.

— За тією інформацією, яку я маю, є 130 місць у готелі «Київ». Вирішуватиметься також питання про те, щоб взяти ще номери у готелі «Україна».

— Депутати нинішнього скликання, які живуть у готелі, але пройшли до наступного парламенту, теж мали писати заяви на житло?

— Ні. Вони можуть залишатися у своїх номерах.

— А що з тими 17 квартирами, які депутатам виділили три роки тому як службове житло?

— Ці квартири залишаються службовими. Тому депутати, які отримали це житло, але знову не обрані у Верховну Раду, повинні здати ключі.

Повинні, але чи здадуть? Щось не дуже віриться, що 17 щасливчиків, яким пощастило відхопити останню порцію депутатських квартир, так просто від них відмовляться. Порахувати, скільки без п’яти хвилин «недепутатів», мали б звільнити дармове житло, неважко. Із 17 обранців, які останніми заселилися у депутатські квартири, до наступної ВР пройшли лише шестеро: «регіонали» Володимир Демидко, Ірина Горіна, Микола Дем’янко, Юрій Самойленко, «бютівець» Василь Кравчук та комуніст Спірідон Кілінкаров (йому «халявне» трикімнатне помешкання виділили поза жеребкуванням — за багатодітність: як висловився в інтерв’ю «ВЗ» заступник голови Регламентного комітету Валерій Камчатний, «усі погодилися, що батькові трьох дітей треба дати квартиру як патріоту України, який підсилює наш генофонд»). Решті одинадцятьом — «регіоналам» Валерію Бондику, Юлії Ковальовій, Юрію Колоцею, Григорію Маньковському, Олександру Черноморову, Валерію Бевзенку, «бютівцю» Валерію Бабенку, перебіжчикам з БЮТ Юрію Полунєєву та Івану Сідельнику, комуністові Сергію Храпову та «литвинівцю» Миколі Рудченку — доведеться розпрощатися з мандатами. Та навряд чи з ключами від своїх депутатських «квадратів», які сподівалися приватизувати одразу ж після отримання. Спритні «ордероносці» навіть зареєстрували у парламенті проект постанови про зняття з їхніх квартир грифу «службові». Аргументи навели «залізобетонні»: Верховна Рада, мовляв, не може своїм коштом облаштувати депутатські помешкання, тому «квартиранти» погоджуються підсобити — зробити ремонт та обставити житло за власні гроші. Звісно ж, не за дякую, а за можливість перевести казенні квадратні метри у свою власність.

Судячи зі слів Сергія Саса, наразі «прихватизувати» 17 службових квартир «поселенцям» не вдалося. Але спробуй тепер виселити депутатів з цієї житлоплощі. Відбиватимуться: мовляв, ремонт ми зробили, обставили житло ми, значить, і житимемо тут ми.

Із «житлового» досьє «ВЗ»

У нинішньому парламентському скликанні народним обранцям перепало найменше квартир — 17. У двох попередніх — 116: 7 — однокімнатних, 53 — двокімнатні, 44 — трикімнатні та 12 — чотирикімнатних.

Номери у готелях ВР шостого скликання винаймала для 142 «нестоличних» обранців: 136 — у «Києві», 6 — в «Україні». Вартість готельного проживання одного нардепа обходилася у 400-510 гривень за добу (залежно від номера). За рік набігає понад 17 мільйонів гривень.