«Пиши пояснення за кожну витрачену копійку...»

Як розповіла керівник проекту “Консультаційний пункт для жінок, які потерпають від насилля у сім`ї” при благодійній організації “Регіональний центр соціальної адаптації” Ірина Гнат, щотижня сюди звертаються дві-три жертви домашнього насилля. Середній вік клієнток — 45-50 років. Крім фізичного, жінки дедалі частіше потерпають від економічного та психологічного насилля. “Жінки часто скаржаться, що чоловіки не дають їм грошей, — розповідає пані Ірина, — а коли виділяють певну суму, контролюють кожну витрачену копійку. — Буває, вимагають писати пояснення за кожну витрачену копійку. Це принижує жінку, їй доводиться постійно виправдовуватися, звітувати. Маємо багато випадків психологічного насильства. Зараз працюємо з жінкою, якій влаштував психологічний терор 18-річний син. Постійно вимагає гроші, грубіянить, навіть руку на неї піднімає”.

Аби оговтатися і розправити плечі, жертві насилля потрібно щонайменше півроку. Усе залежить від поведінки та бажання змінити своє життя. “Головне, щоб жінка не боялася. Побороти страх перед насильником — перший крок до успіху”, — запевняє Ірина Гнат.

Інколи жертви насилля на своїх кривдників пишуть заяви у міліцію, та марно. Пенсіонерка Любов Мельник регулярно звертається до правоохоронців. “Мій чоловік — домашній терорист, — плаче жінка. — Розлучилася із ним ще 15 років тому, а він далі не дає спокою. Нап’ється, дебоширить, погрожує. Вже три рази примусово лікувався у психлікарні. Щойно вийде за ворота — нап’ється і простягає кулаки за те, що здала у лікарню. Що ж це за лікування таке? Чому міліція нічого не робить? Чекають, поки буде кримінал?!”.

Дільничний Олег Нагачевський майже щодня має справу із домашніми дебоширами. “Зазвичай, це пияки, — каже пан Олег. — Нап’ються і починають качати права — матюкаються, розпускають руки. Всі заяви реєструю. Більшість із них автоматично потрапляють до суду. Усе закінчується штрафом. Часто його оплачують жінки, які написали заяву”.