Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Хутір Драгоманівка у центрі Тернополя

З вулиці не здогадаєшся, що ховається за стінами хатинки, яка дивом збереглася поміж будинками у центрі Тернополя. А це, виявляється, майстерня художника Дмитра Стецька, яку він облаштував з думкою про свій рідний хутір Драгоманівку (був такий неподалік Ряшева, на території теперішньої Польщі). Назву Драгоманівка, до речі, дав, за словами господаря, Іван Франко, який там бував не раз.

Навколо ХАТИНКИ Дмитро Стецько навозив землі («асфальт мене дратує», -пояснив) — і посадив дерева, квіти, прикрасив чудернацькими колодами та пеньками, поставив фігурні чаші з водою для пташок. Коли цікаві перехожі запитують чоловіка, що прибирає у садку, чи це він тут є господарем, художник зазвичай відповідає: «Ні, я тут у нього в садочку працюю…». Понад усе художник цінує свій час, свою територію та можливість працювати, щоб йому ніхто не заважав. Напередодні свого ювілею працює ще більше, готується до персональної виставки. Хоче показати роботи, яких ще ніхто не бачив: акварелі, графіку, масштабний живопис олійними фарбами, змішану техніку.

На вході до майстерні — велике полотно на всю стіну -«Бій під Берестечком». Біля нього — надзвичайно виразна скульптура, чоловік, від якого очей не відвести, ніби колесо історії проїхало по людині, по її обличчю та фігурі. «Це я, -каже господар. -Автопортрет».

Майстерня Дмитра Стецька — це і робоча кімната, куди більшості гостей шлях закритий, і світлиця, де усе облаштовано руками господаря. Навіть меблі зробив сам: переобладнав стару канапу під бамбетель, збив з дощок полички та шафки. Це справжній музей старожитностей: давні дзеркала, чавунні праски, уламки дерев’яної церковної скульптури, стара цегла з печатками майстрів, прядка, знаряддя сільської праці, які давно перейшли у розряд музейних раритетів. Багато книжок та альбомів, фото друзів та дружини, відомого мистецтвознавця Віри Стецько. Подружжя живе у новому мікрорайоні міста, але щодня пан Дмитро вирушає на роботу у центр міста, на «свій хутір». Художникові вже майже сімдесят років, але його робочий день залишається незмінним — від дев’ятої ранку до дев’ятої вечора.

Фоторепортаж можна переглянути тут

Схожі новини