Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

На чию протекцію у парламенті слід сподіватися львів’янам?

Жителі Львівської області мають усі підстави сподіватися, що цього разу їхні інтереси у законодавчому органі країни будуть представлені краще, ніж раніше. Для цього вони відрядили у парламент великий загін земляків.

Крім зазначених на нашій карті 12 політиків, які перемогли у львівській «мажоритарці», на благо області повинні будуть трудитися ще півтора десятка народних депутатів, які здобули мандат у партійних списках. Від ВО «Батьківщина» це — нардеп шостого скликання Андрій Парубій, голова обласної організації партії «Фронт Змін» Степан Кубів, колишня голова Державного казначейства України Тетяна Слюз, в якої є львівське коріння.

Потужно за партійними списками Львівщина представлена «Свободою». Вона делегувала у Раду лідера цієї політичної сили Олега Тягнибока, голову облради Олега Панькевича, старшого викладача Державного університету фізичної культури Ігоря Янківа, депутатів облради Леонтія Мартинюка, Ігоря Кривецького, Михайла Блавацького, депутатів міської ради Руслана Кошулинського, Олега Махніцького. Умовно львівським можна назвати ще одного «свободівця» — голову Тернопільської облради Олексія Кайду, який переміг у мажоритарному окрузі у Надзбруччі, хоча живе у Львові, а також Олега Осуховського і Анатолія Вітіва з Рівенщини. Всі вони тісно пов’язані з нашим краєм.

Партія Віталія Кличка «УДАР» відрядила від Львівщини у парламент лише одного повпреда — голову обласної парторганізації Ярослава Гінку.

Серед народних депутатів від провладної частини парламенту дотичність до Львівщини мають «регіонали» Ганна Герман, Володимир Зубик, комуністи Адам Мартинюк, Олександр Голуб, позапартійний Володимир Пилипенко.

Коментар для «ВЗ»

Юрій ШВЕДА, політолог

Загалом про нинішні вибори можна сказати, що змішана система себе не виправдала. Вибори були, є і будуть політичною акцією. Навіть у тих округах, де балотувалися кандидати-самовисуванці з достатньо сильним фінансовим ресурсом, попри те, що вони казали, що є опозиційними кандидатами, люди повірили саме представникам політичних сил. У бюлетенях вони шукали представників партій, до яких мають симпатії.

Виборча кампанія опозиційних штабів була в основному спрямована на роз’яснення того факту, що за самовисуванцями, які прикриваються опозиційною риторикою, можуть стояти люди, схильні до політичної зради, тобто потенційні «тушки». Такі роз’яснення багато в чому визначили вибір людей не на користь «грошових мішків».

Для мене певним сюрпризом стали результати голосування в окрузі, де змагався Тарас Козак, який вклав багато сил і коштів для підтримки громад цього округу. Здавалося, люди «віддячать» за його «меценатство». Однак сталося інакше. Свою роль зіграла «безпартійність».

Схожі новини